Переведення в ЗСУ: як в «Армії+» спростили процедуру і водночас відкрили шлях до зловживань
Українці воюють проти москалів якістю та індивідуальною мотивацією. Кількістю не вийде: нас значно менше. Якщо командир підрозділу чи побратими руйнують мотивацію, боєць шукатиме можливість перейти туди, де так не роблять. Переведення, які раніше нагадували карколомний квест і тривали місяцями, тепер спростили: з’явилася відповідна функція в застосунку «Армія+». Однак не минуло й року, як уряд знову запроваджує зміни, які разом із позитивом несуть і певну шкоду бійцям, а також створюють можливості для свавілля окремих командирів. Про ці зміни розповідає Олексій Ткаченко, військовослужбовець ЗСУ з 2022 року.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
Норми переведень діяли в ЗСУ і на початку 2022-го. Вони затверджені наказом міністра оборони від 10.04.2009 № 170. Згідно з цими нормами переведення здійснюються через плани переміщень, які подаються відповідно до номенклатури призначення. Ця номенклатура означає рівень повноважень посадових осіб ЗСУ в кадрових питаннях.
Візьмімо ситуацію, коли переведення ініціюють командири різних рівнів. Командир бригади може призначати (відповідно й переводити) солдатів і сержантів. Але не офіцерів: таку можливість мають командир корпусу і посадові особи, вищі від нього.
Головнокомандувач може призначати всіх у ЗСУ. Переведення між ЗСУ та іншими військовими формуваннями — Нацгвардією, СБУ тощо — може робити міністр оборони. У виняткових випадках бійців у ЗСУ може призначати директор Департаменту кадрової політики Міноборони.
Коли переведення ініціюють не командири, а сам боєць, йому треба подати вже згаданий план переміщення, який пройде всіх посадових осіб знизу догори.
Чи можливо хакнути армійську бюрократію?
Що таке план переміщення на практиці? Це кола бюрократичного пекла, які роблять переведення дуже тривалим. Ось приклад: на початку 2024 року боєць хоче перевестися з бригади ТрО в бригаду Сухопутних військ. У Сухопутні війська призначає головнокомандувач ЗСУ. Але подати план переміщення безпосередньо на головнокомандувача боєць не може. Спочатку його мають погодити на всіх щаблях у ТрО — від його «рідної» бригади і до командування.
Отже, військовослужбовець подає план переміщення на бригаду ТрО, яка погоджує його й подає на Регіональне управління Сил ТрО. Звідти план передається на командування ТрО. Якщо на всіх цих рівнях поставлять підписи, тільки тоді він потрапить у Кадровий центр ЗСУ (КЦ ЗСУ), а звідти на підпис до головнокомандувача ЗСУ. За потреби можуть надіслати ще й запит на погодження в Сухопутні війська.
Усе це триває довго, місяцями. На якомусь рівні може спрацювати й людський фактор. Наприклад, управління або командування не хоче втрачати офіцерів і просто «забуває» про їхні плани переміщення. Вони «лягають під сукно», і тоді тривалість процесу виходить за будь-які розумні межі.
Таких переведень десятки щодня. Щоб усе спрацювало і не надто затягнулося, бійцю краще знайти виходи на посадових осіб усіх рівнів, через які проходить план переміщення. Коли потрібно оперативно перевестися для підвищення боєздатності якогось важливого підрозділу, цей спосіб не спрацює. Він розрахований на часи максимум до 2022-го, а не на нинішню інтенсивність війни. Тим більше коли процес ще й додатково затягують.
Інструкція з діловодства в ЗСУ, затверджена наказом головнокомандувача від 31.01.2024 № 40, містить як один із додатків аркуш погодження документів. Ні в 40-му, ні в 170-му наказі не зазначено, що його треба обов’язково використовувати для затвердження планів переміщення. Але у військах на ці аркуші звернули увагу і тепер використовують їх для затягування кадрових рішень.
Наприклад, коли переведення офіцера з однієї бригади оперативного командування погоджують через аркуші у всіх службах командування, які мають уявний стосунок до діяльності цього офіцера. Так роблять, коли хочуть збільшити ймовірність відмови офіцерові в переведенні.
Найпростіший спосіб обійти тяганину з планами переміщення — домовитися з вищим командуванням, щоб видали наказ без погоджень. Але не всі мають таку можливість, а ті, хто має, можуть нею зловживати.
Наприклад, коли ти дуже хочеш перевестися з певного роду військ через неефективне командування, подаєш через побратима документи в інше військове формування. А тобі кажуть, що зараз взяти не можуть. Ти ставиш хрест, подаєшся в інший рід військ, тебе приймають, і тут у твій новий підрозділ надходить наказ на переведення в те військове формування, куди спочатку «не могли взяти». Бо там з’явилася нова посадова особа, яка, нікого не спитавши, кинула твої дані в наказ за домовленістю з командуванням.
Потім ще кілька місяців тобі й кільком посадовим особам доводиться бавитися зі скасуванням цього наказу. У результаті виходить, що командування постійно відволікають від керування військами на накази без погоджень, які можуть мати невигідні для бійців причини.
«Армія+» — крок до прозорості
Щоб уникнути таких ситуацій, потрібна була прозора система переведення. І її таки запровадили — постановою Кабміну від 12.11.2024 № 1291 закріпили додатковий механізм переведень у застосунку «Армія+». Цей механізм передбачає переведення безпосередньо з частини в частину. Посередником є лише Кадровий центр ЗСУ (цей орган при Генштабі займається, зокрема, оформленням наказів від імені начальника ГШ через «Армію+»).
Ключові позиції постанови на момент її ухвалення:
- Рапорт про переміщення можна подати через «Армію+» до КЦ ЗСУ, який зобов’язаний розглянути його протягом 72 годин.
- Рапорт подається з додатками на кожен вид переміщення. Серед додатків погодження командира поточної частини на переміщення. Це погодження не потрібно брати солдатам і сержантам, які хочуть перейти з тилових частин у бойові; військовим, які хочуть переміщення між навчальними центрами; тим, хто має висновок ВЛК про обмеження придатності, якщо цей військовий у своїй частині зараз не працює на посаді для бійців із таким висновком.
Є чіткий перелік підстав для відмови в переміщенні. Зокрема, це часові обмеження. Наприклад, якщо боєць цього року вже перевівся через «Армію+», то вдруге за рік він це зробити не може.
Переведення через «Армію+» допомагають бійцям. Наприклад, в одній бригаді Сухопутних військ за 2023–2024 роки накопичилося стільки бійців із проблемами зі здоров’ям після бойових, що тилових посад для них уже бракувало. Ставлення там було людяним: розуміли, що відправляти на бойові солдатів, які й так поклали здоров’я на війні, не треба.
От вони й сиділи без посад і без діла, бо перевестися старим способом більшість із них не могла. Та коли запрацювали переведення через «Армію+», керівництво бригади допомогло побратимам з обмеженою придатністю перевестися в тилові частини. Так бригада взаємовигідно вирішила і проблеми бійців після поранень, і свої.
Нові зміни
Але якби переведення через «Армію+» всюди добре працювали, то про них не складали б таких пісень:
«Армія+, Армія+, я від цих кретинів переведусь...
Все це дуже хорошо,
Та фіг відпустить мене хто.
Мій комбриг кладе болта
На накази із ГШ».
Це про ситуації, коли накази з «Армії+» командири не виконували без жодних причин. Чув від побратимів, що колишній командир однієї з бригад Сухопутних військ не виконував такі накази від одного до п’яти місяців. Підстав для цього він не мав, але разом з іншими представниками командування бригади вишукував причини затягувати.
Кілька кроків вперед, один крок назад
Щоб такого не відбувалося, до постанови № 1291 внесли дві зміни: від 13.12.2024 і від 01.10.2025. Ось ключові з них:
— дозвіл на переведення за допомогою «Армії+» всередині НГУ, а також між НГУ та ЗСУ;
— дозвіл на переведення через «Армію+» для тих, хто пішов у СЗЧ до 23.04.2025 і чия служба не призупинена;
— термін виконання наказу через «Армію+» 20 днів; раніше законодавчо встановленого терміну для цих наказів не було.
Також стала можливою перевірка: Міноборони може перевірити посадових осіб Кадрового центру ЗСУ, якщо вони не здійснять переведення через «Армію+».
До цих загалом позитивних змін додалася й одна вкрай негативна, яка, на думку автора, відкриває свавільну скриньку Пандори. А саме дозвіл на пряме клопотання військової частини до Кадрового Центру ЗСУ про скасування наказів, які пройшли через «Армію+». Раніше це було заборонено.
Одна з причин, із яких командир може клопотати про скасування наказу про переведення бійця, — його відсутність більше ніж 30 діб через СЗЧ, арешт тощо. Це логічно. Але інша причина дуже дивна: зміна особистого бажання бійця.
Давайте подумаємо: чому боєць, який хотів перевестися і зробив це законно й швидко, після отримання наказу зненацька змінює свою волю? У більшості випадків такого не станеться. Але якщо командир, який не хоче відпускати бійця, почне на нього тиснути, особисте бажання й справді може змінитися. А командири, які здатні на пряме порушення наказу найвищого штабу в ЗСУ, тим більше здатні тиснути на бійця.
Тож у командирів з’явилася можливість накидати побільше папірців і без того на чималу купу, з якою має справу Кадровий центр ЗСУ. Такі командири апелюють до того, що повинні клопотати про скасування наказів, які з ними не погоджені. Але постанова № 1291 містить вичерпний перелік випадків переведення, коли погодження командира потрібне, а коли ні. І наказ із «Армії+» командир зобов’язаний виконати. Чи повинен КЦ ЗСУ тонути в клопотаннях на скасування переведень бійців, у яких через тиск свавільного командира різко з’явилося бажання писати рапорт на відмову?
За рік переведень через «Армію+» стало зрозуміло, що така можливість мотивує бійців до кращої служби в більш прийнятних для них умовах. Там, де раніше військовослужбовець міг піти в СЗЧ, тепер він має змогу залишитися в армії, змінивши підрозділ. Навіщо створювати умови для свавілля командирів, які не хочуть відпускати бійців, і таким чином негативно впливати на оптимізацію процесів в армії, незрозуміло.
