«Близько 30% ампутацій пов’язано з посттурнікетним синдромом». Інтерв’ю з головним хірургом ЗСУ

Дрони й осколки

Ворог активно використовує дрони, різні види реактивних систем залпового вогню та артилерії. Уся ця зброя, на жаль, вдосконалюється і стає смертоноснішою.

Головна причина смерті на полі бою — кровотеча. У разі ушкодження великої артерії поранений може померти до того, як отримає допомогу. Подеколи в нього є буквально лічені хвилини, щоб встигнути накласти собі турнікет і зупинити кровотечу.

Сьогодні 80% поранених потребують оперативного втручання саме для зупинки кровотеч, як зовнішніх, так і внутрішніх. 70% поранень магістральних судин у кінцівках — ноги, 30% — руки.

— Чи рятують бронежилети?

Бронежилети надійні. Був, наприклад, випадок, коли в бронепластину влучили три кулі й вона витримала, врятувала життя. Але є й слабкі місця: вгорі й знизу пластин бронежилета, бічні ділянки. Часто військові дістають поранення в ділянки, не захищені бронепластинами.

— Від чого більше страждають сьогодні наші бійці? Від уламків чи від куль?

За статистикою, 81,3% поранень осколкові. Кульових поранень значно менше — 18,7%.

Осколкові поранення завдають зазвичай різні види дронів. Унаслідок таких влучань виникають великі дефекти тканин. Поодиноких поранень окремих частин тіла майже не трапляється, натомість є багато множинних уражень: живіт, грудна клітка, кінцівки, голова.

За статистикою, 81,3% поранень осколкові

Як працюють хірурги

Бійців із важкими пораненнями і великою крововтратою доставляють у передові хірургічні відділення військово-мобільних госпіталів. Що стосується локалізації поранень, то найчастіше це нижні кінцівки. Трапляються і відриви, і серйозні ушкодження тканин.

— Як рятують таких поранених?

Був випадок, коли осколок влучив у серце, спричинив крововилив у серцеву сумку, порушив роботу серця, виникла загроза для життя і відповідно потреба в невідкладній операції.

Більшість поранень завдані дронами

Ми провели торакоскопію, зробивши маленький прокол у грудній клітці. За допомогою малоінвазивних інструментів відкрили серцеву сумку, перикард. Кров, яка там схопилася, вийшла назовні, після операції її прибрали. Життя врятували.

Наголошу, що ми першими у світі провели таку операцію після вогнепального поранення серця. І в пораненого немає великого розрізу ані на черевній порожнині, ані на грудній клітці. Є маленькі проколи. Маленька відеокамера, хірург дивився на монітор і таким способом зробив операцію.

Також активно використовуємо лапароскопію, зокрема для видалення таких небезпечних елементів, як флешета (фр. fléchette — стрілка, підкаліберна куля — загострений сталевий снаряд з опереним хвостом для стабілізації в польоті. — Авт.). Є контейнери, всередині яких до тисячі флешет, що влучають у наших військових.

Ми їх також видаляємо лапароскопічно, хоча це дуже важко робити. Це справді унікальні операції, тому що на черевній порожнині немає великого розрізу, лише маленькі проколи. Такі поранені швидше відновлюються. Вже наступного дня після операції вони можуть самостійно ходити, обслуговувати себе.

Терміни перебування цих військовослужбовців у госпіталях, безумовно, коротші. Вони швидко проходять реабілітацію і повертаються знову в стрій.

Також ми дуже широко використовуємо під час лапароскопії магніти, щоб швидко знайти кулю, осколок і вже потім через маленькі проколи видалити їх.

Також ми вперше виконали лапароскопічну нефректомію при бойовому пораненні: нирка була ушкоджена осколком, і ми її видалили.

Це найсучасніші малоінвазивні методики.

Нові технології

— Як зараз локалізують внутрішні ушкодження при проникаючих пораненнях?

Використовуємо сучасні нові степлерні апарати, за допомогою яких прошиваємо тканини і зшиваємо їх. Степлер накладається на вогнепальний отвір, затискається, а потім прошиваємо. Три ряди титанових скобок, які закривають місце ушкодження. Тобто хірург не використовує шов.

Таким чином, оцей трирядний титановий шов забезпечує герметичність і, безумовно, малоінвазивність (проведення медичних процедур із мінімальним ушкодженням органів і тканин, зокрема через точкові проколи. — Авт.). Ці операції ми також проводили вперше.

— Які ще нові технології використовуєте?

Наприклад, вакуумну терапію. Це терапія негативним тиском. Встановлюється спеціальна система, укладається на рану, укривається спеціальною стерильною плівкою, підключається апарат із негативним тиском, рана стягується й швидко заживає. Ми дуже широко використовуємо ці методики для лікування наших поранених із великими дефектами тканин.

А ще використовуємо систему REBOA — це реанімаційна ендоваскулярна балонна оклюзія аорти, завдяки якій можна зупинити внутрішньочеревну кровотечу. Але трапляються внутрішні кровотечі, які дуже важко зупинити, тому що ушкоджені паренхіматозні органи (наприклад, печінка, нирки, легені, підшлункова залоза тощо). В Україні вже працює близько 40 систем REBOA, і вони рятують життя.

Також новою технологією є використання 3D-візуалізації, 3D-груп різних титанових пластин для заміщення дефектів, які виникають унаслідок бойової травми кісток. Загалом, якщо у світі з’являється щось нове для порятунку наших поранених, ми разом із командувачем медичних сил, цілими нашими медичними підрозділами робимо все, щоб ці сучасні нові методики відстежувати й запроваджувати у свою практику.

— Як ведеться облік поранень?

Бойові медики за допомогою спеціальних планшетів заносять до реєстру всіх наших поранених, і ми бачимо єдину базу. Це дає змогу фіксувати всі бойові травми, які трапилися в зоні бойових дій. Ми також запроваджуємо телемедицину. Як головний хірург ЗСУ я отримую інформацію 24/7 про всіх важких поранених із зони бойових дій. У мене є всі знімки наших бійців. І рентгенівські, і з операційної.

Є ще багато ідей щодо того, як удосконалити телехірургію. Це потрібно для того, щоб у найвіддаленіших точках, де оперують наших важких поранених, хірург міг просто під час операції вийти зі мною на зв’язок. Я побачу якісну картинку з операційної і зможу підказати нашим медикам у зоні бойових дій, що робити в якихось складних випадках, щоб урятувати життя. Цей проєкт є, ми над ним працюємо.

— Одне з болючих питань — ампутації кінцівок. Як їх можна зменшити?

Ми обліковуємо всі такі операції, які проводяться безпосередньо в зоні бойових дій. 70% ампутацій пов’язані з відривом саме кінцівки, близько 30% — із посттурнікетним синдромом.

Вивезти пораненого з поля бою дуже важко

— Із чим пов’язаний цей синдром?

До повномасштабного вторгнення про ампутації ми взагалі не чули. Чому? У той період поранений швидко доставлявся на другий етап хірургічної допомоги, був навіть термін «золота година».

Сьогодні швидко вивезти пораненого з поля бою дуже важко, і турнікет накладений протягом трьох, чотирьох, шести чи навіть тридцяти годин (були й такі випадки). Тому хірург просто змушений робити ампутацію, бо починається некроз тканин. Якщо покращиться бойова обстановка і ми зможемо поранених швидко евакуювати з поля бою, цей відсоток посттурнікетного синдрому просто зникне.

армія війна медицина поранення хірургія інновації