Плани, що здулися. Росіяни за останні два місяці майже нічого не здобули, але найважче попереду (інфографіка)
Росіяни не можуть реалізувати свої анонсовані плани, проте і далі наступають із меншими втратами, ніж рік тому. Українські втрати не оприлюднюються, але є підозра, що на відміну від російських вони зросли. Описуємо зміни на ключових ділянках фронту з 12 серпня по 3 жовтня.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
У вересні темпи окупації суттєво сповільнилися. За оцінкою Deep State, росіяни захопили лише 259 кв. км проти 464 кв. км у серпні. Але і втрати ворога порівняно з попередніми періодами також були невеликими — у межах 6–7 тисяч за тиждень. Для порівняння: тижневі втрати ворога в травні могли перевищувати поріг 8 тисяч.
На графіку дві криві. Верхня — темпи просування росіян, нижня — їхні втрати. Ідеальний графік в умовах чисельної переваги ворога мав би такий вигляд: верхня лінія йде рівно, а нижня стрімко вгору. Ситуацію можна було б вважати «складною, але контрольованою», якби швидше просування призводило до більших втрат ворога, тобто якби дві лінії йшли синхронно. Так і було у 2024 році. Але із січня 2025-го ситуація погіршується, росіяни просуваються швидше, а вмирають менше. Цей тренд, який свідчить про те, що Україна швидше прямує до поразки (про причини читайте в попередньому нашому огляді), вперше ми зафіксували в серпні цього року, і відтоді він не змінився. Хвіст графіка дещо зменшує кут зростання, і це дає надію на те, що ситуація згодом стане знову «контрольованою».
Мінімальні територіальні здобутки росіян пояснюються тим, що в них бракує людей, низький рівень професіоналізму командирів і солдатів та проблеми з дисципліною.
Часом українські війська роблять низку результативних контрнаступальних дій, але залишається відкритим питання їх ціни, тобто скільки наших бійців гине під час таких контрнаступів. Це критично важливо, адже в нас набагато менше людей, ніж у Росії, і втрата бійців сьогодні може обернутися катастрофою завтра.
ЗСУ в низці моментів досить результативно контратакували ворожі позиції, зачищаючи одразу навіть по кілька населених пунктів. На жаль, не всі такі території можна замалювати в блакитний колір як звільнені, деякі з них переходять у сіру зону, де й залишаються на сьогодні. Це дуже чітко демонструє реалії нинішньої «сірозонної» війни, коли ніколи не можна знати напевне, де саме «вистрілить» наступного разу.
Загалом росіяни, як і раніше, не вигадують нічого особливо нового й, схоже, рухатимуться за заздалегідь визначеним планом. Створити загрозу з півночі та півдня Слов’янську — Краматорську, найбільш урбаністичному та укріпленому району української Донеччини, паралельно намагаючись просунутися до Запоріжжя і зайняти більше території на Харківщині. З огляду на «успіхи» ворога навіть не останніх місяців, а років план поки що реалізовується туго, але, як ми вже переконалися, власні неуспіхи досі ніяк не зупиняли росіян.
Росіяни також намагаються знищити українську логістику до цих міст, активно використовуючи FPV-дрони. Наприклад, ще у вересні стало відомо, що ворожі дрони долітають навіть до траси Слов’янськ — Ізюм, до якої від російських позицій більше ніж 20 км. Можна припустити, що такі речі відбуваються й на інших шляхах сполучення.
Добропільський виступ
Про нього багато говорилося останнім часом. Нагадаємо, що цей виступ виник через несподіваний прорив росіян, коли українські частини здійснювали ротацію. На його зрізання командування кинуло найкращі частини. Зеленський і Сирський заявляли про вдалу контрнаступальну операцію, але на землі все не так райдужно.
Судячи з карти, виступ під ударами ЗСУ суттєво здувся і розсипався на фрагменти, хоча повністю не зник. У цій локації тривають активні бойові дії. Росіяни тут не шкодують найперше свого людського ресурсу. І коли українцям вдається протиснути їх на одному фланзі, вони знаходять можливість мінімально розширити свої плацдармики з іншого боку.
До того ж специфіка нинішньої війни в тому, що мало хто розуміє, що відбувається приблизно в 20-кілометровій зоні між сторонами.
Куп’янськ
Певно, ситуація в цьому місті на сьогодні одна з найкритичніших. Маємо як безпосереднє просування ворога, так і розповзання сірої зони на його правобережну частину.
Вочевидь, певну роль (вкотре!) тут відіграла злощасна газова труба, через яку росіяни змогли свого часу перебиратися на правий берег Осколу й просочитися в місто. Варто нагадати, що вони вже не вперше використовують якісь елементи інженерних комунікацій, зокрема труб. Схоже було, наприклад, у Суджі й тій самій Авдіївці. Іноді росіяни пробують копати тунелі, щоб вийти в тил наших позицій.
Як можна побачити з карти, українські війська трималися в самому центрі міста в районі багатоповерхівок. Вочевидь, це стратегічні позиції. На жаль, станом на 11 жовтня цей анклав українських сил перейшов у сіру зону. Фактично чітких позицій у південній частині міста ЗСУ на сьогодні не мають, його дедалі більше поглинає сіра зона.
Окреме питання щодо районів Куп’янська на лівому березі Осколу — на сьогодні їх контролюють ЗСУ, але погіршення ситуації на правому березі, вочевидь, дуже ускладнить оборону там.
Дніпровсько-Запорізький напрямок
На Дніпровсько-Запорізькому напрямку росіянам вдалося просунутися на окремих ділянках за півтора місяця до 10 км західніше. Звісно, відстань невелика, але кожний пройдений ворогом кілометр до Запоріжжя чи Дніпровської агломерації означатиме все більший простір та можливості для росіян завдавати удари по цих містах як дронами, так і РСЗО.
Вочевидь, у ЗСУ усвідомлюють цю небезпеку, оскільки, за повідомленням того самого Deep State, наприкінці вересня українські війська зачистили в Дніпропетровській області Новоселівку, Хороше, Соснівку та Січневе. Зміни на карті, які відображали успішні дії українських військ, з’явилися вже в жовтні.
Проте росіяни, вочевидь, не збираються відмовлятися від своїх планів. Так, деякі осінтери попереджають про перекидання додаткових сил на цей напрямок. Наскільки це корелюється з правдою, певно, побачимо найближчим часом.
Костянтинівка
Ледь помітне просування ворога можна спостерігати й біля Костянтинівки. У росіян тут зовсім не зрослося з охопленням міста. І знову ж таки вони накривають його «покривалом» із FPV-дронів, зокрема оптоволоконних. Вирішили долізти до міста з одного із боків.
Найактивніше за півтора місяця росіяни просунулися, якщо можна назвати просуванням відстань 2,5 км, з боку села Олександро-Шультине. При цьому їм так і не вдалося повністю оточити українські сили, що розташовувалися південніше від Клебан-Бицького водосховища. Анонсований ними «котел» тут так і не відбувся.
Паралельно, на жаль, росіяни активно стирають місто, як і Покровськ із Мирноградом, своїми ФАБами.
Лиманський напрямок
Як бачимо з карти, росіяни продовжують свої, до речі, не такі вже й безрезультатні спроби наступати на Лиманському напрямку. Вони дісталися до Ямполя і намагаються там закріпитися. З цього боку сіра зона лише за 7 км від Лимана. А північніше, у районі села Шандриголове, ворожі позиції трохи більш як за 5 км від цього стратегічного міста. Певне, не треба нагадувати, що лише за 15 км від Лимана вже Слов’янськ.
Покровськ
Тут ворог так і не спромігся зламати опір ЗСУ і якимось чином стягнути зашморг, оточивши місто. Відстань між позиціями росіян на північ та південь від Покровська так і залишається незмінною протягом останніх півтора місяця з дистанцією приблизно 16 км.
Проте, не зумівши замкнути Покровськ, вони накрили його і сусідній Мирноград «покривалом» зі своїх FPV-дронів. На жаль, вистачає відео з ураженою українською технікою в цих містах та на під’їздах до них. Проблема сучасної дронової війни — навіть повністю не оточивши місто, можна суттєво ускладнити логістику.
Ну й, звісно, росіяни не відмовилися від планів захопити Покровськ. Зокрема, намагаються зайти в місто з півдня. Щось схоже вони робили й до того. Можна згадати, наприклад, захід у місто ДРГ у кількості аж 150 осіб. Тоді ситуацію вдалося стабілізувати. Але, як видно з карти, росіянам відтоді вдалося дещо розширити сіру зону, яка двома рукавами дотягнулася до Покровська.
Вочевидь, зараз через ці сірі зони вони намагатимуться знову заходити в місто й накопичуватися в південних та південно-західних передмістях. Наскільки їм вдасться продовжити своє просування надалі, під питанням.
Далі легше не буде
Тут варто нагадати, що якщо раніше восени через погані погодні умови та бездоріжжя бойові дії дещо затухали, то тепер можна побачити зворотну тенденцію.
Річ у тім, що, попри всі очевидні плюси, FPV-дрони як представники малої авіації мають ті самі проблеми, що й велика авіація: вони не дуже добре літають у погану погоду. З початком затяжних осінніх дощів росіяни помітно активізувалися, намагаючись використати несприятливі погодні умови на свою користь.
Так, вони штурмували механізованою колоною одне із сіл на Покровському напрямку, що само по собі, як на нинішні часи, видається рідкістю. Як уже зазначалося, ворог здійснює активну передислокацію своїх солдатів, вочевидь, готуючись до подальших штурмових дій. Наскільки це йому вдасться, покаже вже найближче майбутнє.
