Плани, що здулися. Росіяни за останні два місяці майже нічого не здобули, але найважче попереду (інфографіка)
Росіяни не можуть реалізувати свої анонсовані плани, проте і далі наступають із меншими втратами, ніж рік тому. Українські втрати не оприлюднюються, але є підозра, що на відміну від російських вони зросли. Описуємо зміни на ключових ділянках фронту з 12 серпня по 3 жовтня.
У вересні темпи окупації суттєво впали. За оцінкою Deep State, росіяни захопили лише 259 кв. км проти 464 кв. км у серпні. Водночас втрати ворога порівняно з попередніми періодами також були невеликими — у межах 6–7 тисяч за тиждень. Для порівняння: тижневі втрати ворога в травні могли перевищувати поріг 8 тисяч.


На графіку дві криві. Верхня — темпи просування росіян, нижня — їхні втрати. Ідеальний графік в умовах чисельної переваги ворога мав би такий вигляд: верхня лінія йде рівно, а нижня стрімко вгору. Ситуацію можна було б вважати «складною, але контрольованою», якби швидше просування призводило до більших втрат ворога, тобто якби дві лінії йшли синхронно. Так і було у 2024 році. Але із січня 2025-го ситуація погіршується, росіяни просуваються швидше, а вмирають менше. Цей тренд, який свідчить про те, що Україна швидше прямує до поразки (про причини читайте в попередньому нашому огляді), вперше ми зафіксували в серпні цього року, і відтоді він не змінився. У кінці графіка його хвіст дещо зменшує кут росту, і це дає надію на те, що ситуація згодом стане знову «контрольованою».
Мінімальні територіальні здобутки росіян пояснюється тим, що в них брак людей, низький рівень професіоналізму командирів і солдатів та проблеми з дисципліною.
Часом українські війська проводять низку результативних контрнаступальних дій, але залишається відкритим питання їх ціни, тобто скільки наших бійців гине під час таких контрнаступів. Це критично важливо, адже в нас набагато менше людей, ніж у Росії, і втрата бійців сьогодні може обернутися катастрофою завтра.


ЗСУ в низці моментів досить результативно контратакували ворожі позиції, зачищаючи одразу навіть по кілька населених пунктів. На жаль, не всі такі території можна замалювати в блакитний колір як звільнені, деякі з них переходять у сіру зону, де й залишаються на сьогодні. Це дуже чітко демонструє реалії нинішньої «сірозонної» війни, коли ніколи не можна знати напевне, де саме «вистрілить» наступного разу.
Загалом росіяни і надалі не вигадують нічого особливо нового й, схоже, рухатимуться за заздалегідь визначеним планом. Створити загрозу з півночі та півдня найбільш урбаністичному та укріпленому району української Донеччини Слов’янську — Краматорську, паралельно намагаючись просунутися до Запоріжжя та зайняти більше території на Харківщині. З огляду на «успіхи» ворога навіть не останніх місяців, а років план поки що реалізовується туго, але, як ми вже переконалися, власні неуспіхи поки що ніяк не зупиняли росіян.
Росіяни також намагаються знищити українську логістику до цих міст, активно використовуючи FPV-дрони. Наприклад, ще у вересні стало відомо, що російські дрони долітають навіть до траси Слов’янськ — Ізюм, до якої від російських позицій більше ніж 20 км. Можна припустити, що такі речі відбуваються й на інших шляхах сполучення.
Добропільський виступ


Про нього багато говорилося останнім часом. Нагадаємо, що він виник через несподіваний прорив росіян, коли українські частини здійснювали ротацію. На його зрізання командування кинуло найкращі частини. Зеленський і Сирський заявляли про вдалу контрнаступальну операцію, але на землі все не так райдужно.
Судячи з карти, виступ під ударами ЗСУ суттєво здувся і розсипався на фрагменти, хоча повністю не зник, у цій локації тривають активні бойові дії. Росіяни тут не шкодують найперше свого людського ресурсу. І коли українцям вдається протиснути їх на одному фланзі, вони знаходять можливість мінімально розширити свої плацдармики з іншого боку.
До того ж специфіка нинішньої війни в тому, що мало хто розуміє, що відбувається приблизно в 20-кілометровій зоні між сторонами.
Куп’янськ


Певно, ситуація в цьому місті сьогодні одна з найкритичніших. Маємо як безпосереднє просування ворога, так і розповзання сірої зони на його правобережну частину.
Вочевидь, певну роль (вкотре!) тут відіграла злощасна газова труба, через яку росіяни змогли свого часу перебиратися на правий берег Осколу й просочитися в місто. Варто нагадати, що вони використовують якісь елементи інженерних комунікацій, зокрема труб, уже не вперше. Схоже вже було, наприклад, у Суджі й тій самій Авдіївці. Іноді росіяни пробують копати тунелі, щоб вийти в тил наших позицій.
Як можна побачити з карти, українські війська трималися в самому центрі міста в районі багатоповерхівок. Вочевидь, це стратегічні позиції. На жаль, станом на 11 жовтня цей анклав українських сил перейшов у сіру зону. Фактично чітких позицій ЗСУ на цей момент у південній частині міста не мають, його дедалі більше поглинає сіра зона.
Окреме питання щодо районів Куп’янська на лівому березі Осколу — на сьогодні їх контролюють ЗСУ, але погіршення ситуації на правому березі, вочевидь, дуже ускладнить оборону там.
Дніпровсько-Запорізький напрямок


На Дніпровсько-Запорізькому напрямку росіянам вдалося просунутися на окремих ділянках за півтора місяця до 10 км західніше. Звісно, відстань невелика, але кожний пройдений ворогом кілометр до Запоріжжя чи дніпровської агломерації означатиме все більший простір та можливості для росіян у завданні ударів по цих містах як дронами, так і РСЗО.
Вочевидь, у ЗСУ усвідомлюють цю небезпеку, оскільки, за повідомленням того самого Deep State, наприкінці вересня українські війська зачистили в Дніпропетровській області Новоселівку, Хороше, Соснівку та Січневе. Зміни на карті, які відображали успішні дії українських військ, з’явилися вже в жовтні.
Проте росіяни, вочевидь, не планують відмовлятися від своїх планів. Так, деякі осінтери попереджають про перекидання додаткових сил на цей напрямок. Наскільки це корелюється з правдою, певно, побачимо найближчим часом.
Костянтинівка


Ледь помітне просування ворога можна спостерігати й біля Костянтинівки. У росіян тут зовсім не зрослося з охопленням міста. І знову ж таки вони накривають місто «покривалом » із FPV-дронів, зокрема оптоволоконних. Вирішили долізти до міста з одного із боків.
Найактивніше ворог просунувся, якщо можна назвати просуванням відстань 2,5 км, за півтора місяця з боку села Олександро-Шультине. При цьому росіянам так і не вдалося повністю оточити українські сили, що розташовувалися південніше від водосховища Клебан-Бик. Анонсований росіянами «котел» тут так і не відбувся.
Паралельно, на жаль, росіяни активно стирають місто, як і Покровськ із Мирноградом, своїми ФАБами.
Лиманський напрямок


Як бачимо з карти, росіяни продовжують свої, до речі, не такі вже й безрезультатні спроби наступати на Лиманському напрямку. Вони дісталися до Ямполя і намагаються там закріпитися. З цього боку сіра зона лише за 7 км від Лимана, а північніше в районі села Шандриголове позиції росіян трохи більш як за 5 км від цього стратегічного міста. Певне, не треба нагадувати, що лише за 15 км від Лимана вже Слов’янськ.
Покровськ


Тут ворог так і не спромігся зламати опір ЗСУ і якимось чином стягнути зашморг, оточивши місто. Відстань між позиціями росіян на північ та південь від Покровська так і залишається незмінною протягом останніх півтора місяця з дистанцією приблизно 16 км.
Проте, не зумівши замкнути Покровськ, росіяни накрили його і сусідній Мирноград «покривалом» зі своїх FPV-дронів. На жаль, вистачає відео з ураженою українською технікою в цих містах та на під’їздах до них. Проблема сучасної дронової війни — навіть повністю не оточивши місто, можна суттєво ускладнити логістику до нього.
Ну й, звісно, росіяни не відмовилися від планів захопити Покровськ. Зокрема, намагаються зайти в місто з півдня. Щось схоже вони робили й до того. Можна згадати, наприклад, захід у місто ДРГ у кількості аж 150 осіб. Тоді ситуацію вдалося стабілізувати. Але, як свідчить карта, росіянам відтоді вдалося дещо розширити сіру зону, яка двома рукавами дотягнулася до Покровська.
Вочевидь, зараз по цих сірих зонах вони намагатимуться знову заходити в місто й накопичуватися в південних та південно-західних передмістях. Наскільки вони зможуть продовжити своє просування надалі, під питанням.
Далі легше не буде
Тут варто нагадати, що якщо раніше восени через погані погодні умови та бездоріжжя бойові дії дещо затухали, то тепер можна побачити зворотну тенденцію.
Річ у тім, що, попри всі очевидні плюси, FPV-дрони як представники малої авіації мають ті самі проблеми, що й велика авіація: вони не дуже добре літають у погану погоду. З початком затяжних осінніх дощів росіяни відчутно активізувалися, намагаючись використати погодні проблеми на свою користь.
Так, вони штурмували механізованою колоною одне із сіл на Покровському напрямку, що само по собі, як на нинішні часи, здається рідкістю. Як уже зазначалося, ворог здійснює активну передислокацію своїх солдатів, вочевидь, готуючись до подальших штурмових дій. Наскільки це йому вдасться, покаже вже найближче майбутнє.