Дисципліна в російській армії часто тримається на катуванні своїх (добірка відео)
Засновник жанру фентезі Джон Р. Р. Толкін, пояснюючи природу орків, писав, що вони втілення зла, раби, які трималися купи страхом і жорстокістю своїх володарів. Вони жили в заздрощах і гніві до всього, що могли створювати інші. Завдяки мобільним відеокамерам зараз можна спостерігати за тим, як страх і жорстокість тримають купи реальну, а не вигадану армію. Ми дослідили репресивні дисциплінарні практики і знущання в російських збройних силах. Це давня традиція, яка може тягнутися ще від Золотої Орди.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
Загалом ми знайшли 25 відео, на яких задокументовані жорстокі методи підтримання дисципліни в російській армії. Ми не знаємо, наскільки централізовані такі практики: чи хтось віддає такі накази згори, чи це ініціатива на місцях. Та усні свідчення про те, що за невиконання наказу про штурм на бійця росармії чекає розстріл, чути від дуже багатьох полонених.
Географія широка. У таких практиках помічені деякі угруповання з армії так званої ДНР, полк із Приморського краю та бригада із Самарської області, яка, хоч як іронічно, за документами «спеціалізується на миротворчих місіях».
Бочки
Жорстокі знущання в армії РФ не таємниця. Десятки відео і фотографій «гуляють» українськими та російськими телеграм-каналами. На них бачимо, як російські військові саджають своїх колег у так звані бочки і ями, морять голодом, привʼязують напівоголених до автівок і катають полями, бʼють, принижують, закопують і залишають прикутими до дерев, поки ті не замерзнуть до смерті.
Найпопулярніші знущання — бочки і ями, де жертва ізолюється як фізично, так і морально. І водночас її морять голодом чи спрагою. Зазвичай так карають дезертирів.
Одне з відео про бочку починається зі слів «ідемо годувати тварин, які намагалися з*батися від нас».
Один із військових на відео, тремтячи, намагається зловити крихти печива від свого «карателя», щоб бодай щось поїсти, у той час як інші навіть не реагують на це. Вони забилися в кутки і не показують своїх облич.
Солдата, який ловив крихти, звати Іван. 22-річний молодик з Омська підписав контракт на війну з Україною. За повідомленням анонімного телеграм-каналу, з його адміністраторами звʼязалися родичі Івана після того, як натрапили на те саме відео.
Texty.org.ua знайшли інформацію про Івана. Йому справді 22 роки, і він проживав у російському Омську. У 17 років хлопець зник безвісти з гуртожитку. Оголошення про його зникнення поширили місцеві медіа.
Нібито за словами родичів, потрапивши на фронт, Ваня швидко зрозумів, що таке справжня «СВО», і намагався «поїхати в СОЧі» — так у російській армії називають «самовольноє оставлєніє часті». Його спіймали.
Історія російського Вані закінчується позитивно. Він усе ж таки втік, але цього разу рухався в інший бік і здався в український полон. Ми знайшли відео, де Іван вже на території України розповідає про вимагання грошей та побиття і намагається донести іншим росіянами, щоб ті не йшли на війну.
Ями
Історії інших дезертирів уже без хепіенду. Росіяни, щоб покарати чи замордувати в науку іншим, замість бочок можуть використовувати ями. Одне з відео, що розлетілося мережею, вирізняється особливою жорстокістю.
На ньому зафільмовані двоє російських солдатів. Вони в ямі. Голос за кадром повідомляє їм, що виживе з них лише один. І хто буде цим «щасливчиком», визначать вони самі — у бійці. Недовго думаючи, один із солдатів починає гамселити іншого, а потім душить протягом півтори хвилини, поки той не перестає рухатися і хрипіти.
Чи помер той російський солдат, сказати важко. Після удушення такої тривалості людина точно непритомніє, що й видно на самому відео.
Ланцюги
Ще один вид покарання — закувати в ланцюги. Руку чи ногу кріплять до металевих ланцюгів, а потім тягають, принижуючи: «Заткнись, ху*соска невміняєма», «Ми п*дора тобі принесли».
Часто це лише підготовка до основного покарання — ями чи бочки. І знову через спроби втекти з армії РФ.
Холод
Російських солдатів морять не тільки голодом чи спрагою. Їх також катують холодом. На одному з таких відео тривалістю лише 12 секунд бачимо прикутого ланцюгом до стовпа солдата, який замерз на смерть.
Побиття
Покарання за розпивання і продаж алкоголю легші, ніж за спробу втечі. Здебільшого це банальне побиття і моральне приниження. Але й тут деякі приниження нагадують середньовічні. Наприклад, на одному з фото, яке ми знайшли, на російського солдата наділи металевий нашийник, до якого привʼязана масивна табличка з написом «пияцтво».
Швидше за все, солдат не може підняти голову через вагу таблички і довгий час залишається в одній позі, нібито приклоняючись перед іншими.
За інші проступки — невиконання завдань чи небажання виходити в бій через банальний страх — також бʼють і обзивають останніми словами. Іноді побиття — це лише прелюдія, потім можуть підвішувати до дерева або саджати в яму чи бочку.
Одне з таких побиттів дістало незвичний розголос. Росіяни знімають на відео свого побратима із закривавленим обличчям. Чому його побили, невідомо. Його підвішують на дерево і за небажання відповідати на запитання обіцяють зламати руки. Поза камерою інший солдат погрожує, що про ці проступки дізнається вся громада, мовляв, «країна має знати своїх героїв».
І громада дізналася та навіть записала відео з обуренням. Односельці побитого солдата заявили, що такі дії нібито «дискредитують армію РФ». Проте на третій рік війни в Україні не залишилося вже нічого, що може ще більше дискредитувати росармію.
Клітки
Росіяни використовують спеціально підготовлені клітки для катувань, де підвішують солдатів, бʼють руками чи металевими палицями. Походження цих камер нам невідоме, як невідома й системність таких репресивних дисциплінарних практик. Та клітки можуть нагадувати ті, які описують колишні українські полонені.
Ми знаємо, що знущання над українцями системне й організоване. Оскільки схожі знаряддя використовуються і для своїх, можемо зробити припущення про катування як цілісну систему підтримки дисципліни в російській армії.
На одному з відео російського солдата прикували ланцюгами до перекладини. За спробу чи планування втечі його бʼють металевим кийком у живіт і груди.
Армія примусу
Побудуємо логічну лінію походження знущань у російській армії.
Перша причина — вберегти армію від того, щоб вона не розбіглася. І тут систематичні знущання відіграють особливу роль. Частина російських бійців не уявляла, на що підписується, йдучи на контракт в армію. У телевізорі чи пропагандистських телеграм-каналах не говорять правду про фронт, а демонструють привабливу патріотичну картинку. До того ж вербувальники часто обіцяють службу в тилу або на кухні.
Друга причина — глибоко вкорінена традиція, можна навіть сказати, культура російської армії, яка передається віками. Хоча саме цей аспект дуже мало досліджений науковцями.
Ще Тарас Шевченко, відбуваючи покарання солдатською службою, писав у своїх щоденниках, які вів російською: «Солдаты — самое бедное, самое жалкое сословие в нашем православном отечестве. У него отнято все, чем только жизнь красна: семейство, родина, свобода, одним словом, все».
Під час Другої світової війни ставлення до рядових теж особливою гуманністю не вирізнялося. І щоб армія не розбіглася, тих, хто не витримував і хотів втекти, ловили заградзагони. Сучасні росіяни виправдовують цю практику.
А в радянській армії дідівщина, тобто знущання з молодих призовників тими, хто служить довше, давно стало нормою. У часи перебудови публікувалося безліч викривальних матеріалів про це.
СРСР розпався, але старі армійські традиції збереглися. І навіть реформи з переходом на контракт не допомогли.
«Коли зʼявилася можливість контрактної армії, ми (правозахисні організації. — Ред.) зіткнулися з парадоксальною поведінкою військкоматів, коли ще вчорашніх призовників почали змушувати укладати контракт. Це робиться для того, щоб потім командир міг вимагати й отримувати гроші із зарплат цих солдатів», — розповідає колишній російський правозахисник, а нині проукраїнський волонтер Андрій Каліх.
За його словами, у 1990-х підписувати контракт змушували пачками, десятками чи навіть сотнями, ротами, цілими взводами. Вже тоді в російській армії тих, хто не хотів підписувати, били з особливою вигадливістю.
«Я знаю випадки, коли напівоголених хлопців кидали на мороз і тримали там, повсякчас гамселячи», — розповідає Каліх.
Російська і радянська армії завжди базувалися на примусі, на руйнації особистої думки, поглядів, на руйнації волі. Російський солдат має стати рабом і вислуховувати все сказане на його адресу.
Знущання в російській армії — це лише верхівка систематичного насилля, мета якого — створити армію рабів, яка ніколи не підніме зброю проти політичного керівництва. Андрій Каліх розповідає, що саме таким способом російську армію готували й до повномасштабного вторгнення в Україну, щоб у солдатів не було не те що прав, а навіть думки про їх існування.
Спадок Золотої Орди?
Відомий історик Тімоті Снайдер називає Московське царство «Монгольською Руссю», адже Орда керувала ним близько 300 років. Він детально описує, як це підпорядкування вплинуло на політичну культуру Московії. Вплив монгольських воєнних практик і доктрин на військо Московії, а потім і Росії ще не вивчений достатньо, проте деякі дослідники зазначають, що він є.
Оскільки жорстокість до своїх пронизувала російські збройні формування протягом усього часу їх існування, можемо припустити, що частина їхньої культури закладена ще Золотою Ордою і самовідтворюється протягом віків.
Щоб тримати в дисципліні велику завойовницьку орду, яка складалася з представників різних підкорених народів, монголи вдавалися до надмірного навіть для тих часів фізичного насилля.
«Якщо ханський вартовий не був присутній на зміні, його били тричі палицею. Якщо він порушив це правило двічі, били сім разів, а якщо тричі, то могли вдарити 37 разів», — ідеться в книжці «Монгольське мистецтво ведення війни» Тімоті Мея.
Деякі дослідники називають дисципліну в монгольській орді «драконівською». Її підтримували жорстокими методами, зокрема побиттям та підкреслено публічними знущаннями. За деякі проступки в монгольській армії солдата могли вдарити понад 100 разів поспіль. Якщо в західних арміях тих часів для покарання солдата, як правило, потрібне було рішення суду, то в монголів усе вирішував командир.
І саме це ми бачимо на відео, знятих у російській армії.