Чому багато киян під час тривог лишаються вдома — досвід мешканців

Найперше, система київських укриттів ніколи не працювала, що називається, на повну потужність. Київські чиновники стверджують, що, укриття Києва можуть прийняти загалом 2,7 мільйонів містян.

Сьогодні, на жаль, немає якоїсь точної інформації про відвідуваність укриттів. Якісь цифри можна побачити лише щодо відвідуваності станцій метро. На “піку” бомбардувань міста в метро вночі збирається кілька десятків тисяч людей. “Київський метрополітен” повідомив, що у ніч проти 21 липня 2025 року на його станціях ховалося близько 25 тисяч людей. Тобто на самому піку російських ударів в метрополітені перебувало не більше 1 відсотка містян.

Відвідуваність усіх інших видів укриттів - на рівні припущень. З великою натяжкою можна взяти хіба що неодноразово озвучену під час опитування оціночну цифру приблизно в 5 % містян, що ходять під час тривог в укриття. Маємо ситуацію, коли під час смертельної загрози кияни воліють знаходитися у себе вдома, чим йти в укриття. Чому так відбувається?

Далеко йти

Почнемо з тривіальної речі. У Києві є райони, де дістатися укриття - цілий квест і на це треба витрати 10 і більше хвилин. Наприклад, у тому ж приватному секторі, якого теж чимало в українській столиці, під боком укриття немає.

Тут буде ілюстрація на якій великим планом показані частини Києва, де явні проблеми з укриттями.

Як ми бачимо з карти, проблеми з тим, щоб дістатися вчасно до укриття є в Голосієво, на півночі Шевченківського та в селі Троєщина, Русанівських садах та Верхніх і НИжніх садах на Осокорках, які хоч і важаються дачами, але давно стали повноцінним житловим масивом.

Розповідає Олег, Осокорки, під час тривог їде з сім’єю до паркінгу: "Я живу на Осокорках в приватному секторі. Поруч немає обладнаних укриттів, тож під час тривог їдемо авто до метро «Славутич», біля якого є підземний паркінг. Це комфортніше, ніж ночувати у метро, де і більше людей, і світло не вимикається. У машині в паркінгу все ж зручніше - у ній можна якось влаштуватися, можна з собою щось взяти, воду, ковдру.”

З добиранням до укриттів є проблеми і у центрі міста.

Щільна міська забудова та старі будинки подекуди виключають можливість облаштування укриттів у вже існуючих спорудах чи поряд з ними.

Найближче не завжди краще

Навіть з озвученого вище коментаря киянина стає зрозуміло, що у темі з часом добирання до укриттів є один нюанс. Дуже часто люди йдуть не до самого ближчого укриття, а до того, де вони справді воліють знаходитися під час повітряних тривог. А це вже виводить нас на одну певно з найбільших проблем з укриттями в столиці, а скоріш за все і в інших українських містах теж.

Далеко не все, що названо укриттям і позначено на карті як укриття, насправді таким є. Принаймні, такий висновок можна зробити з нашого спілкування із киянами.

В центрі укриттів не вистачає

Говорить Артем Козирєв, історичний центр, Шевченківський район, під час тривог лишається вдома: “Справа в тому, що в історичному центрі міста укриттів особливо й немає. Взяти до прикладу вулицю, на якій я живу - Олеся Гончара. Школи поблизу немає, метро немає, підземних переходів немає.

Укриття є в підвалі нашого будинку. Але туди небезпечніше ходити, ніж не ходити. Там труби з гарячою водою, вони у напіваварійному стані, доволі часто там і так тече вода, звертаємось в аварійну службу. А тепер уявіть, якщо туди ще щось прилетить.

У сусідньому будинку правда є укриття в будинку ДСНС, але на територію самої служби не пускають, типу урядова будівля. Знаю, від нашого ОСББ було прохання, аби пускали, але вони сказали, що це лише тільки для них.

Щодо станцій метро, то до них йти більше 10 хвилин та ще й під гірку. Я звісно розумію, що це така особливість історичного центру міста. Підвали всі зайняті певними технічними спорудами і є небезпечними. Як таких паркінгів теж немає. Тому я в принципі особливо нікуди не ходжу”.

І мова тут не про якісь умовні категорії. Стійку недовіру та найбільше претензій у містян викликає найбільш розповсюджений тип укриттів - у підвалах та цокольних приміщеннях житлових будинків.

У підвалі протікають труби

Загалом найбільше укриттів знаходяться саме в підвалах і на цокольних поверхах.

Ситуація доходить до абсурду - у будинку з укриттям люди воліють жатися на першому поверсі, ніж спускатися до підвалу.

Сергій, Позняки, під час тривог перебуває вдома:

“Сам я не ходжу в укриття. Але бачу, що частина мешканців нашого будинку збираються на першому поверсі. Приносять з собою розкладні стільчики, якісь ковдри. Це при тому, що у нашому будинку є і офіційне укриття. Так і написано великими буквами “Укриття”. Але, наприклад, я туди жодного разу не спускався. Звідти постійно тхне якимось неприємним запахом. Знаю час від часу там ремонтують якісь труби. Коротше кажучи, ніхто туди не ходить”.

Іноді брудно і не доглянуто

Також містян турбує стан самих укриттів. Багато відгуків про бруд укриттів у будинках, а також відсутність умов, аби там перечекати повітряні тривоги.

Здається, частково мова точно йде за самий звичайний догляд і нагляд. Тобто такі речі, які можна вирішити на самому низовому рівні - управляючими компаніями (ЖЕКами) чи ОСББ.

Наш співрозмовник, який побажав залишитися анонімним, Солом’янський район, ходить іноді в укриття в лікарні або метро: “Так, для кожного укриття має бути відома відповідальна особа або з громади, або з бізнесу. Має бути простий і доступний спосіб комунікації з відповідальною особою. Якщо особа не відповідає, це має бути видно для всіх. І це привід для заміни особи…”

Часом не пускають

І так - на четвертому році війни у нас повністю не зняти одна з самих давніх проблем, яка вже не раз спричиняла до людських жертв. А саме - деякі укриття продовжують бути закритими під час повітряних тривог.

Говорить мешканка Русанівки, яка побажала залишитися анонімною і яка ходить в укриття в навчальному закладі чи лікарні: “Всі укриття мають бути відчинені під час тривоги. Якось нас не впустили до сховища під час нічної тривоги за вказівкою завідуючої навчального закладу. Довелось викликати поліцію, і доводити поліції, що це дійсно укриття, тільки після цього поліція змусила охоронця відчинити сховище. Заяву прийняти відмовились”.

Важко зайти людям з інвалідністю

До цього варто додати і проблему, яка теж ніби вже давно мала бути вирішена - а саме доступність укриттів для людей з обмеженою мобільністю. Ніби з початку повномасштабного вторгнення про це постійно йшла мова, але як показало наше спілкування з киянами це питання далі залишається актуальним.

В укриттях потрібно ховатися довше

Останнім часом також змінився сам характер тривог. Насамперед, дуже суттєво подовжився їх час. Заліт “шахедів” може початися ще ввечері, а сама тривога закінчитися вранці наступного дня ракетним ударом. І весь цей час за краще перебувати в укритті. А це означає, що люди потребують умов саме для довгострокового перебування там, а не просто перечекати півгодинки. Люди потребують води, туалетів, і, зрештою, якихось меблів, аби пробути там до ранку.

“В облаштованих укриттях дуже не вистачає місць саме лежачих. Якісь відкидні лавки, розкладачки, матраси… З врахуванням, що часто люди йдуть ночувати, бо то тривоги на всю ніч. Я не хожу, бо я не висижу всю ніч на стільчику”, - говорить мешканка Оболоні, яка не хоче називати прізвище.

А ще у такому укритті має працювати вентиляція, аби просто не задихнутися. Одна з найбільш згадуваних проблем - відсутність води, туалетів, що не дивно при тривалому перебуванні в укритті. Далі йдуть відсутність лавок, бруд, відсутність вентиляції та захаращеність.

Звісно, подібні речі потребують проведення якось ремонту приміщення укриття. Який звісно ж потребуватиме фінансування.

За оцінкою інженерки-будівельниці, архітекторки Ольги Лекової, приведення до ладу найпростішого укриття у будинку приблизно на 50 осіб, проведення води, вентиляції, встановлення якихось меблів буде коштувати близько 5-6 мільйонів гривень. Якщо приміщення геть занедбане, то сума звісно буде зростати.

Кращий комфорт - більше людей

Але певно витрачені гроші вартуватимуть того, що під час тривог до укриттів буде спускатися більше людей. А такий зв’язок - кращий комфорт - більше людей, справді існує, свідчать опитані Texty.org.ua кияни.

У столиці є укриття, які відповідають усім, або майже усім очікуванням людей.

“Наше укриття чисте, є світло, лавки, вентиляція, туалети, умивальник. Бракує хіба інтернету”, - говорить один з опитаних, що мешкає на ДВРЗ.

Як свідчать опитані, покращення умов перебування в укритті однозначно веде до збільшення бажаючих перечекати у них чергову тривогу.

Це підтверджує Євген, Новобіличі, Святошинський район:

“Ми ходимо в укриття в підвал нашого будинку. Пару років тому там зробили ремонт і зі звичайного підвалу в жахливому стані зробили гарне укриття. Є вода, лавки, світло, туалети, запустили вентиляцію. І саме після того, як там провели ремонт, туди активно почали ходити люди, реально збільшилася відвідуваність. Зараз до укриття ходить 20, а можливо й до 30 відсотків мешканців будинку. У сусідньому будинку така сама історія - після того, як там теж зробили ремонт, до укриття почало ходити 20 - 30 відсотків мешканців. До того намагалися йти у метро”.

Питання безпеки

Але крім суто побутових проблем, є ще й проблеми пов’язані з оцінкою безпечності подібних укритів. Людей, наприклад, лякають водопровідні чи ще якісь труби над їх головами у підвалах-укриттях. Такого навіть за ДБН (державні будівельні норми) не повинно бути. Також бояться опинитися під завалами у разі прямого “прильоту”.

Інженерка-будівельниця, архітекторка Ольга Лекова говорить, що “повноцінних укриттів у Києві якщо назбирається відсотків 10, це буде добре. Переважно це новозбудовані укриття, в освітніх закладах, в нових будинках. Усі інші укриття вважаються найпростішими, тобто від осколків. Вони захистять від дрібних уламків, розбитого скла. Але якщо прямо туди щось потужне прилетить - то звісно не захистять.”

Проблема ще й у тому, що дуже поширені у місті панельні будинки здебільшого не проектувалися як захисні споруди. Тому, за словами Лекової, мають обмежену здатність витримувати ударні навантаження або забезпечити повноцінний захист. Відповідно, кількість укриттів у подібних будинках сьогодні зведена до мінімуму. “Зазвичай, змінити конструктив у вже збудованому панельному будинку дуже складно, а інколи просто неможливо”, - розповідає експертка.

Школи і дитсадочки

У Києві справді ремонтують і облаштовують нові укриття. Мова перш за все йде за школи. І з цим, звісно, не посперечаєшся - діти перш за все. Згідно до офіційної інформації КМДА, на 2025 рік у Києві виділено коштів на завершення будівництва 23 нових укриттів саме у закладах освіти, буде також проведено ремонт у сховищах 163 освітянських закладів.

Велика кількість шкіл і дитсадочків не мала на початок вторгнення достатньо містких укриттів, і дітям доводилося навчатися у кілька змін, аби всі могли потрапити в укриття у разі тривоги. До речі після скасування можливості навчатися онлайн деякі школи знову можуть повернутися до двох змін (детальніше про це читайте тут).

Хоча і тут, звісно, виникають питання. Заплановані 23 нових укриттів мають бути побудовані на випадок ядерного удару.

Тобто будуть витрачені чималі кошти, хоча можливо варто було б зробити дешевші укриття, але більшу їх кількість вже сьогодні. Тим більше, що подекуди діти змушені ховатися не у шкільному в укритті, а станціях метро.

Розповідає Дмитро, батько випускника київського ліцею 145, що розташовується у самому центрі Києва, поблизу стадіону "Олімпійський". “Мій син фактично з початку повномасштабного вторгнення усі тривоги провів у метро “Олімпійська”. Це при тому. що ніби до комплексу школи мало входити добротне підземне сховище, побудоване ще за часів Радянського Союзу. Але так сталося, що територію з укриттям було віддано під побудови церкви (Троїцька церква, УПЦ МП - Texty.org.ua). Я не знаю, як там надалі відбувалася комунікація, але доступ до цього укриття наші учні так і не отримали”.

На жаль. і в нових будівельних проєктах не завжди знаходиться місце для укриттів.

Говорить Ольга, Оболонь:

“У нас 9 місяців ремонтували підземний перехід. Зробили ремонт у ньому, плюс технічні приміщення. Чому у цих приміщеннях не можна було передбачити укриття - невідомо. Тим більше, що у нас на районі відремонтували подібний перехід, і укриття там є.”

Нові - старі правила

З листопада 2023 року в Україні діють нові державні будівельні норми (ДБН) щодо споруд цивільного захисту.

З хорошого - нові ДБН зобов'язують забудовників включати захисні споруди в проєкти новобудов. Містять детально прописані вимоги щодо необхідності підведення води, наявності вентиляції, і, особливо, доступу людей з обмеженою рухливістю.

Але нові норми зі своєю деталізацією та певними специфічними вимогами, на жаль, не зробили нормативні документи по зведенню нових укриттів гнучкішим більш гнучкими. Наприклад, у новій редакції ДБН так і залишилися прописаними норми щодо протирадіаційних укриттів з усіма їх особливими умовами.

Пояснює Олег Гречух, архітектор:

“Починають тягнути радянські норми, там де йде мова про будівництво протирадіаційних укриттів. З окремими кімнатами, куди людина має забігти після ядерного удару, скинути одяг на хімічну обробку, зайти там в якийсь пункт дозиметрії, ще щось.

Ніби затверджували нові норми, але знову проштовхнули вимоги часів холодної війни. І немає такого, щоб зробити щось доступне, щоб воно не коштувало усіх грошей світу, ну і звісно, щоб туди люди ходили”.

При побудові укриттів бюрократія діє, так наче немає війни, всі процедури довгі з багатьма узгодженнями Уряд мав би зробити їх набагато швидшими.

Розповідає інженерка-будівельниця, архітекторка Ольга Лекова: “Процес облаштування нового укриття такий - спочатку приходить комісія, вона визначає, чи можна тут робити укриття, чи відповідає воно новим вимогам ДБН. Якщо можна, розробляється проєкт, тобто замовляється, виставляється тендерна документація на визначення підрядника, хто буде робити проєктно-кошторисну документацію. Після того, як обрали підрядника, запустили процес розробки документації. Після того, як її зробили, викладається новий тендер на пошук підрядника, хто буде все це реалізовувати. І на все це потрібний час. І знову ж таки, після кожного етапу проходить експертиза, підтвердження, що все правильно, що воно відповідає вимогам, що все врахували.

Час на отримання усіх дозволів зазвичай займає 6 - 8 місяців, плюс самі роботи - півтора - два місяці.

У разі ремонту вже існуючого укриття — погодження зазвичай відбувається швидше, але все одно потребує технічного обстеження, дотримання певних вимог (вентиляція, освітлення, доступ до води, дві евакуаційні зони тощо) та іноді погодження з органами місцевого самоврядування або ДСНС, залежно від об'єкта.”

Модульні укриття - “не на часі”

Модульні укриття - це збірні захисні споруди з готових заводських блоків, які швидко монтуються на місці встановлення. Вони забезпечують захист від уламків, вибухової хвилі та інших небезпек під час обстрілів.

Такі укриття особливо потрібні там, де немає підвалів чи капітальних захисних споруд. Але у прийнятих у 2023 році нових ДБН немає окремої нормативної бази по модульним укриттям. Цей, до речі, аспект постійно згадують у київській мерії як причину, чому у Києві подібних укриттів практично немає.

Та іншим містам подібна нормативна колізія не заважає і модульні укриття там зводять.

Особливо модульні укриття актуальні у прифронтових містах куди долітають не лише “шахеди” чи ракети, але може початися і артилерійський обстріли чи залетіти FPV-дрони.

В умовах обстрілів Києва знаходитися у них впродовж усієї ночі буде важкувато. Та й прямого влучення ракети вони звісно не витримають. Але все ж як альтернатива в ситуації, коли до найближчого укриття діставатися тих же 10 або і більше хвилин чи спускатися у підвал з трубами над головою, це могло б спрацювати. Але, на жаль, сьогодні у Києві їх практично немає.

datavis бомбосховища карта київ повітряні тривоги укриття інфографіка