Безтурботний оптимізм. Що стоїть за бумом українського підприємництва в Польщі

Дім для мігрантів

Коли вчитель фізкультури Руслан Коваленко приїхав із Запоріжжя до Польщі у 2014-му, йому тільки виповнилося 25 років. Це була перша закордонна поїздка. Плани? Жодних конкретних. Підзаробити, а потім подивимося. Після кількох днів роботи на будівельну фірму земляка вирушив до Данії, де за фізичну роботу платили більше. Довгі пошуки, потім три місяці роботи на фермі, але з данським дозволом на роботу не склалося. Віза ще діяла, Руслан повернувся до Варшави.

Тут Руслан зрозумів, що одна з ключових проблем, із якими українські працівники стикаються за кордоном, — брак гідних житлових умов. Винаймати квартиру або жити в готелі дорого, тому мігранти спали або в гаражах і підвалах своїх працедавців, або в робітничих хостелах по п’ять-шість осіб у кімнаті. І там, і там не завжди була свіжа їжа, але завжди був алкоголь. «А що таке погані умови? Це поганий спосіб життя, а потім і погана якість життя. Я хотів, щоб у людей був інший вибір», — пояснює Коваленко.

Попереднього бізнесового досвіду в Руслана не було. Хоча його тато ще у 2000-х започаткував свій бізнес (спершу свинарство, потім вирощування зернових), про свою справу в Україні не думав. «Сільське господарство — складна щоденна праця, без зовнішніх інвестицій важко. І, як я вже зараз розумію, мого батька не навчили делегувати повноваження, наймати правильний персонал, а без цього навіть улюблена справа стає непідйомною. Я ніколи не вважав, що в Україні неможливо заробити. Просто коли ти живеш своє звичайне життя, важко вийти з колії, спробувати щось нове, непевне. Еміграція в цьому сенсі знімає комплекси».

Руслан не каже «хостел», тільки «дім». Перший дім, який він відкрив, був спільним бізнесом з іншим українцем. «Зомбки, передмістя Варшави, вода зі свердловини та опалення вугіллям, такі були умови. Почали робити ремонт, заїхали люди. Хоча це партнерство, а потім і наступне склалося не дуже вдало, я вирішив не полишати ідею, тільки працювати самому на себе. Приїхала дружина з України, й у 2016-му ми зареєстрували ТОВ — відкрили перший власний дім для мігрантів».

У Варшаві ми зустрічаємося у Victory Home — десятому об’єкті, який сьогодні веде компанія Руслана. Він знаходить придатні будинки в спальних районах, робить у них ремонт і здає кімнати одинакам та родинам мігрантів у довгострокову оренду. Протягом року в них зупиняється близько чотирьох тисяч гостей. «Для нас головне — правила і комфорт. Тому жодного алкоголю, антисоціальної поведінки. Люди приїхали сюди не тільки працювати, а й жити».

Історія Руслана типова для української міграції до Польщі у 2014–2021 роках. Після початку російської агресії та економічної кризи 2015-го до Польщі буквально щомісяця стали приїздити десятки тисяч нових українських працівників. Більшість із них влаштовувалися на короткі контракти до місцевих фермерів, у будівельні компанії та фабрики, проте були й ті, хто відкривав власну справу. Незнання мови та місцевого ринку, але знання потреб інших закордонних працівників підказувало оптимальний формат — бізнес у форматі мігрантів.

Проте з часом ситуація змінилася, українці дедалі частіше стали експериментувати із загальним польським ринком, не тільки конкуруючи з поляками, а й створюючи нові сегменти.

23% українських бізнесів, зареєстрованих у Польщі, працюють у сфері будівництва, 18% — у сфері інформації та комунікацій, 9% — у сфері торгівлі, 8% — у сфері транспорту і логістики, 19% — в інших сферах.

Зміни до законодавства

Чому українського бізнесу в Польщі стало більше? Перша причина банальна: тому що українців стало більше. Зараз у Польщі приживає 700–800 тисяч трудових мігрантів і 950 тисяч осіб у статусі тимчасового захисту, тоді як десять років тому постійна українська громада навряд чи перевищувала 150 тисяч осіб.

До пандемії ковіду чимало українців воліли лікувати зуби, купувати одяг чи проходити косметичні процедури вдома. Коли транскордонна мобільність стала обмеженою спершу через карантини, а потім через повномасштабне вторгнення, ці люди почали шукати послуги рідною мовою на місці.

Друга причина — змінилося польське законодавство. До 2022 року українці, які не мають карти поляка або не отримали посвідку на постійне проживання в Польщі, не могли реєструвати ОЕД, а це найпопулярніша форма ведення малого бізнесу. Податкове навантаження ОЕД вище, ніж для українського ФОП. Залежно від податкового плану це 19% або 12/32%, але за середнього або великого доходу вигідніше мати ОЕД, ніж працювати на трудовому договорі через фіксований, а не пропорційний внесок до Фонду соціального страхування.

У Польщі є два типи оподаткування: лінійне, незалежне від обсягу доходів у розмірі 19% і прогресивне — до 120 тисяч злотих 12%, а все, що вище, 32%. Причому треба задекларувати ставку на початку року, коли ще не знаєш, скільки заробиш.

Можна було відкривати ТОВ, але процес їх відкриття, обслуговування та закриття складніший. Крім того, через специфіку польського міграційного права власникам фірм важко отримати дозвіл на тимчасове проживання (до 75% відмов, тому більшість тих, хто реально веде фірму, досі реєструє її на родичів, а сам працевлаштовується як менеджер).

Геймченджером став закон про допомогу громадянам України, ухвалений у березні 2022 року, який надав право відкривати ОЕД не тільки воєнним біженцям, а й трудовим мігрантам. Звідси величезна відсоткова перевага українців серед індивідуальних підприємців — в інших іноземців у Польщі просто немає такої можливості.

Ганна Гузь серед тих, хто приїхав до Польщі раніше, але відкрив свою справу саме завдяки змінам до законодавства. Вона перебралася з Херсона до Вроцлава з чоловіком і двома дітьми шість років тому. Лікарка за освітою, Ганна швидко зрозуміла, що в українській провінційній медицині багато не заробиш. І коли була в декреті, вирішила відкрити свою справу.

«Відкрити кав’ярню я придумала якось вночі, коли не спала, бо доглядала малого. У мене якраз були відкладені дитячі кошти, на них протягом місяця орендувала й відремонтувала приміщення. Відкрила ФОП, вирішила, що продаватиму вишукані чаї та каву на вагу і частуватиму на місці. Так з’явилася моя «Чайна країна».

На цьому Гузь не зупинилася і відкрила ще магазин жіночого одягу та білизни. На початку 2010-х були популярні «стоки», а речі з Німеччини надсилала її подруга. У відповідь на запитання, чи важко було стати бізнесвумен в Україні, Ганна усміхається: «Праця як праця. Важко знайти працівників, щоб тебе не ошукували. Але коли знайдеш своїх, все ОК. Були перевірки, але нормальні. Хабаря в мене ніколи не вимагали. Хоча один раз смикали пожежники — довелося передплатити на рік їхню нікому не потрібну газету, так справа і вирішилася».

Були перевірки, але нормальні. Хабаря в мене ніколи не вимагали

Поїхати до Польщі Ганну переконав чоловік, бо бачив там більше перспектив. Бізнес довелося закрити. Спочатку Ганна не працювала, але закінчила технікум за спеціальністю масажист, це пасувало до її медичного фаху. Щоб підзаробити грошей, пішла на фабрику пакування косметики, а в 2023-му, після зміни законодавства, відкрила ОЕД і масажний кабінет Twoje ciało.

«Тепер уже два роки вранці працюю на пакуванні, там у мене трудовий договір, від нього відраховують соціальне та медичне страхування, завдяки чому я як індивідуальна підприємиця можу заощадити кошти. Бо так я мала б заплатити 1800 злотих тільки соціального внеску. Оренда кабінету коштує 1500 злотих, до цього ще треба додати оплату за матеріали, техніку. Як тут заробити початківцю? Після обіду працюю на себе, роблю клієнткам звичайні й апаратні масажі — їх у Польщі наразі мало хто пропонує».

Послуги класу «люкс»

Б’юті-індустрія, гастрономія, будівництво, прибирання — у цих сегментах мігранти найчастіше започатковують свою справу в будь-якій країні. Але українці в Польщі доволі швидко вийшли за межі цієї бульбашки. «Є три групи українців, які реєструють тут бізнес, — розповідає доктор Ян Бжозовський із Ягеллонського університету, який досліджує мігрантське підприємництво в Польщі — Це класична релокація бізнесу, (наприклад, ІТ, івент-менеджмент), але її тут мало, занадто різні звички споживачів. Друга група — люди, які з різних причин не знайшли повноцінної роботи, ОЕД для них — це можливість хоч щось заробити; такий шлях обирають кравці, фотографи, творці хендмейду, репетитори. Нарешті, є самі підприємці, індивідуальні або власники ТОВ, які часто не мали серйозного досвіду вдома, але тут хочуть жити нове життя і добре заробляти».

Як зазначає Бжозовський, до 2022 року фірми реєстрували переважно 20–30-річні українці, втомлені від повільних змін вдома. Вони, як правило, закривали стару фірму й відкривали нову в Польщі (серед них і ті, хто втратив справу життя на Донбасі, але завдяки залишкам збереженого капіталу зміг перезапуститися). «Мене дивувало, що люди могли тільки вчора приїхати, а вже починали свою справу. Відкривали, потім закривали, а тоді знову пробували. Що теж нетипово для мігрантських бізнесів — українці конкурували якістю та інноваційністю, а не низькою оплатою праці й відповідно низькою ціною наданих послуг».

Інший тренд з’явився після 2022-го — приїхала вже не молодь, а український вищий клас. «Чоловіки, які не могли виїхати з України, давали капітал партнеркам, і ті відкривали салони краси, фітнес-клуби, перукарні, — каже Бжозовський. — Хоча в Польщі кількість перукарів на особу вже була однією з найбільших у ЄС, українки не стали конкурувати з бюджетними польськими салонами — створили свої, які вирізнялися якістю та дизайном інтер’єру. Я був у кількох таких салонах — це реально вау».

Чоловіки, які не могли виїхати з України, давали капітал партнеркам, і ті відкривали салони краси, фітнес-клуби, перукарні

Серед інших бізнесів, які українці останнім часом відкривали особливо охоче, дослідник називає хостели, кав’ярні, секції для дітей і дорослих. «Якби я мав сказати, що відрізняє українців від польських підприємців, то це безтурботний оптимізм. Люди, які не знають мови і ринку, беруться за щось, чого раніше ніколи не робили, і просто починають».

Підводні камені

Польща від початку 1990-х позиціонує себе на міжнародній арені як країна підприємців. Справді, відкрити тут бізнес, особливо ОЕД, просто: все оцифровано, є загальні інформаційні пункти для підприємців чи навіть спеціалізовані для бізнесменів-іноземців, як у Кракові.

Українців від польських підприємців відрізняє безтурботний оптимізм

Оскільки малий і середній бізнес у Польщі веде бухгалтерію через зовнішні сертифіковані бюро, питання сплати податків, соціальних внесків і стеження за змінами до трудового та адміністративного законодавства просто йдуть на аутсорс. Хоча прибутковий податок для ОЕД вищий, ніж для українського ФОП, для ТОВ ситуація вигідніша: якщо оборот до 2 мільйонів євро, власники заплатять лише 9%.

Мої співрозмовники хваляться, що під час реєстрації ОЕД, якщо надаси детальний бізнес-план на три роки, отримаєш навіть кілька тисяч євро від Управління праці. Якщо бізнес від початку має обороти, ці гроші можна не повертати. Перевірки від контрольних органів прискіпливі, проте відбуваються після попередження і часто у форматі онлайн.

Проте є й свої нюанси. «До ОЕД у Польщі різні вимоги залежно від того, який код підприємницької діяльності ти обираєш під час реєстрації. От так можеш обрати модний код, а там чимало додаткових обов’язків, — пояснює кандидатка юридичних наук Алла Маєвська, яка консультує підприємців у варшавському M-Doc Point. — Також питання, які дані зробити публічно доступними, яку податкову форму обрати — лінійну чи прогресивну — і як її змінити. У деяких галузях, таких як, наприклад, робота з персональними даними клієнтів, українське та євросоюзне законодавство істотно різняться, за порушення передбачено високий штраф. Традиційна проблема — працевлаштування інших іноземців, польське міграційне право заплутане. І знову ж таки його порушення тягне за собою серйозну відповідальність».

Алла Маєвська погоджується, що багато інформації для підприємців доступно онлайн, але тільки польською мовою. «У 2022 році деякі польські інституції мали добру практику перекладати документи та інструкції українською, сьогодні цього немає, а норми часто змінюються, без юриста непросто розібратися». Хоча, констатує юристка, більшість мігрантів і так спочатку не на консультацію йдуть, а шукають інформацію в інфлюенсерів у соцмережах, до спеціаліста приходять, коли проблеми вже з’явилися.

Це тільки юридичні аспекти, а є ще відмінний від українського польський бізнес-етикет та інші преференції споживачів. Хоча Польща географічно і мовно близька українцям, подолати цю перешкоду непросто.

«Не економити на бухгалтері та юристі»

Кияни Станіслав і Наталя Горбачевські ще в 2010-х розкрутили з нуля в Україні Force Group — сервіс перекладів для корпоративних клієнтів та бізнес-трансферів. Наталя до цього працювала в юридичній компанії і побачила нішу для корпоративного перекладу, а Станіслав зрозумів, де провисає ринок, коли студентом водив таксі.

«Досвіду не було, інвестора не було, але були драйв і насолода процесом, каже Станіслав. У 2016-му отримали грант від ЄБРР на розвиток малого бізнесу, це дало змогу працевлаштувати більше людей. Так крок за кроком побудували найбільшу лінгвістичну компанію в Україні, яка пропонує клієнтам переклад на 200+ мовних пар і має оборот понад 1 мільйон євро на рік».

Філію у Варшаві Горбачевські відкрили в серпні 2022-го, коли до Польщі почали переїжджати клієнти. Окрім того, український ринок був хоча й комфортним, але малим, підприємці горіли бажанням розвивати міжнародну експансію.

«Увесь український ринок перекладів коштує 35 мільйонів доларів на рік, польський — 250 мільйонів. А є ще можливість працювати з іншими країнами ЄС, — додає Станіслав. — Натомість усі ці історії про наїзди з боку влади з перспективи малого та середнього бізнесу — міська легенда. Великі податки в Україні? Це скиглення. Пам’ятаю, у соцмережах були скарги, коли ФОП зобов’язали платити по 700 гривень. Я тоді сказав: якщо не можеш заплатити 700 гривень, то який ти бізнес?».

У Польщі Force Group має ТОВ. Про сервіс як інноваційний і динамічний писали Gazeta Wyborcza і Puls Biznesu. Проте, зізнається Станіслав, відкриття бекап-офісу у Варшаві дало їм змогу стати міжнародним бізнесом, але не польським, в оборотах компанії цей ринок становить менш як 30%. «У нас є кілька польських клієнтів, але більше саме міжнародних. Звісно, хочеться більше локальних клієнтів і нарощувати присутність серед місцевого бізнесу. Так, тут є своя українська тусовка, зона комфорту. А для успіху треба ставати польським, локальним».

«У Польщі не так важко вести бізнес, як отримати посвідку на проживання, — коментує Руслан Коваленко. — Думаю, у кого є досвід в Україні, справляються ще краще. Вони зроблять за два роки те, що в мене зайняло десять. Зрештою, головне не темп, а знайти свою спільноту, чий досвід і дружба мають для вас значення. У мене є така, куди приходять українські підприємці. Але польських друзів досі немає».

Ганна Гузь вважає, що українцям можна одразу починати свій бізнес у Польщі, поки не створили свою зону комфорту, працюючи на когось. «Головне не економити на бухгалтері та юристі, консультуватися до, а не після шкоди. Бо тут немає такого, що можна якось порішати. І не треба боятися пропонувати послуги полякам. На мої процедури приходять польки, вони шукають саме українську фахівчиню, бо знають, що ми більше знаємо і краще працюємо».

польща українці за кордоном євродосвід