Закон про НАБУ — лише привід, влада ігнорує народ. Що мотивує людей виходити на мітинги
Дівчина явно вирізнялася з-поміж інших: у неї був такий вигляд, ніби вона прийшла на прогулянку, а не на акцію протесту. У капелюшку, світлій сукні, підперезаній візерунчастим поясом. У руках тримала картонну табличку з написом «Я бачу, вас цікавить пітьма, а не прозорість». Напрошувалося припущення, що вона модниця-вітрогонка, яка долучилася до протесту, бо це стає модним і популярним. Її розповідь вразила. Texty.org.ua розпитали людей, чому вони вийшли на мітинг.
Єлена
23-річна Єлена (прізвище вона назвала, але просила не згадувати) — ветеранка цієї війни. Вона вчилася в Острозькій академії, коли почалося широкомасштабне вторгнення. У червні 2022 року намагалася влаштуватися у військо — проходила курс молодого бійця. Але на той час, за її словами, було дуже упереджене ставлення до жінок в армії. Її дев’ять місяців не допускали на бойову посаду.
Лише в лютому 2023 року їй вдалося мобілізуватися до ЗСУ офіційно. Служила операторкою безпілотника. Каже, що згодом командувала взводом — 25 чоловіків плюс прикомандировані, разом виходило до 40 осіб.
Каже, що жінці у війську треба викладатися на 125 відсотків, щоб ніхто не міг закинути їй, що вона потребує послаблень. За її словами, зараз ставлення до жінок змінилося на краще. Нині вона в Києві на тиловій посаді.
Під час Майдану їй було 12 років. Вона не усвідомлювала, що там відбувається. Але пам’ятає маму, яка тоді дивилася телевізор і плакала. У 15 років дівчина потрапила до громадської організації, де вивчала ті події, і вже тоді почала розуміти, що відбувалося. Керівницею там була Майя Москвич, яка ще в часи АТО пішла до війська і досі воює.
Під час Майдану дівчині було 12 років. Пам’ятає маму, яка тоді дивилася телевізор і плакала
Дівчина каже, що її батько також воював, потрапив у полон і був звільнений за обміном. Він воліє не розповідати, що там відбувалося.
— Критики стверджують, що молодь, яка вийшла на протести, до того навіть не чула, що таке САП і НАБУ, — кажу їй.
— Я вчилася на право, тому мене навчили. Зрозуміло, що це (НАБУ і САП. — Авт.) не ідеальні інституції. Тут ніхто їх не ідеалізує. Дуже багато проблем. Але це проблеми більш системні, проблеми кадрові, а не прописаної юридичної інституції. Нам потрібні незалежні органи.
Вона наголошує, що інституції треба не підпорядковувати, а реформувати, створювати наглядові ради. Потрібно робити прозоріше тло. За її словами, протести не мають бути революцією.
Я дозволив собі запитати, чому вона Єлена, а не Олена. Вона відповіла, що так її охрестили в українській церкві.
Іван
Впадає у вічі, що серед протестувальників трапляються учасники війни. Чоловік із плакатом «Я проливав кров за вільну Україну, а не за корумповане кубло» має протез на місці лівої ноги.
45-річний Іван Чигирин до широкомасштабного вторгнення був приватним підприємцем. Виходив на обидва Майдани: і в 2004–2005-му, і в 2013–2014-му. До армії не мав стосунку. Але після 24 лютого 2022 року пішов у ЗСУ.
«Я на багатьох позиціях воював, саме поранення дістав, утримуючи ділянку фронту під Білогорівкою в Луганській області як піхотинець — командир відділення, — розповідає Іван. — Намагалися витягти з позиції пораненого побратима і потрапили під обстріл. Тоді мене й поранило».
Іван вважає, що закон про САП і НАБУ є лише приводом для протестів, причина в тому, що влада ігнорує суспільство
Він вважає, що закон, який обмежує повноваження САП і НАБУ, є лише приводом для протестів. На його думку, це ширший запит суспільства на справедливість, адже державна влада й органи місцевого самоврядування не йдуть на комунікацію з громадянським суспільством, вони лише вдають зацікавленість, імітують реакцію.
Сабір
29-річний чоловік із ціпком у руці називає себе Сабіром. Прізвище називати не хоче. «Я дронщик, — розповідає він, — авіаційна бомба за два кілометри від лінії фронту прилетіла в бліндаж, і я дістав поранення».
Чоловік мав численні переломи. Зараз перебуває на реабілітації в Києві. До широкомасштабного вторгнення запускав бізнесові проєкти в дизайні й маркетингу. Родом із Дніпра.
«У нас все ще залишається єдиний ворог, і це Росія. Вона не збирається зупинятися. Але наша влада хоче перетворити нас на Росію. Мова не тільки про ці правки до закону, дуже дивного закону про полонених. Ми довго закривали очі на те, що в нас, по суті, немає суб’єктного парламенту, суб’єктного уряду, у нас вся влада сконцентрована отам (показує в бік Офісу президента). У нас був суспільний негласний договір: ми під час війни не критикуємо владу, але вона не робить дичини. А вони творили. Зараз вони вирішили, що можуть собі дозволити більше. Люди показали, що не можуть», — каже Сабір.
«Ми довго закривали очі на те, що в нас, по суті, немає парламенту, уряду, у нас вся влада сконцентрована отам»
Наша розмова відбувається під скандування учасниками гасла «На*уя мені система, що працює проти мене?».
Поліна
18-річна Поліна Ситкіна стоїть із картонкою з написом «Реформатори ***бані». Поруч із нею молодий чоловік із зеленим написом «Бля».
Критики протестів у соціальних мережах нарікають на те, що на протестах звучить надто багато матюків.
«Та чесно — по*уй, — каже Поліна. — Ну все, що я скажу. Матюк — це можливість висловити свою думку і частина свободи слова. Ясно?»
«По*уй, — каже Поліна. — Матюк — це можливість висловити свою думку і частина свободи слова. Ясно?»
Вона студентка першого курсу Київської школи економіки, навчається на факультеті соціальної економіки.
Дівчина розповідає, що на Євромайдані загинув її дядько. Інший дядько загинув на війні. Вона зі своєю школою по закінченні Майдану їздила туди. Тоді почала з’ясовувати, що там відбувалося:
«Ми знаємо нашу історію, знаємо, чому це відбувалося. Ми воюємо за нашу свободу з Росією. Ми проти того, щоб Україна всередині перетворювалася на Росію. Тому НАБУ має бути незалежною інституцією».
«Змінимося або помремо!» — починає скандувати жінка.
«Минулий Майдан закінчився смертями. Тому згадка про смерть викликає не надто веселі асоціації», — кажу їй.
Марія
29-річна випускниця факультету права і соціології Марія Соколова каже, що після такого законопроєкту, який ухвалила Верховна Рада, може посипатися тил:
«Нам не можна, щоб посипався ні тил, ні фронт. І це заклик, що ми маємо якось змінюватися, щоб фронт і тил не посипалися. Річ у тім, що ми не можемо бути такими самими, як були, бо Росія постійно стає більш смертоносною, тому нам треба змінюватися. Що на фронті, що в тилу. Щоб бути більш спроможними захистити себе».
«Президент — це не роль, це обов’язок!»
Поезія на плакатах. «Народ схаває», — подумала влада. «Хавайте самі», — сказав народ
Марія розповідає, що мітинги організовує студентська профспілка «Пряма дія».
Зі старих гасел я почув лише одне: «Хто не скаче, той москаль». Під нього весело стрибали, як і в 2014 році.
«Росія постійно стає більш смертоносною, і нам треба змінюватися»
Решта нове: «Владу мільйонам, а не мільйонерам», «Олігархи паразити — не дають народу жити», «Слуга народу, вийди до народу». А про НАБУ і САП згадували на численних плакатах.
Коли ми розмовляли з однією з учасниць, пролунало «Безугла — чорт!».
— До чого тут Безугла? — запитав я.
— Гадки не маю.
Виявилося, що в коло приходила народна депутатка Мар’яна Безугла, яку зустріли непривітно. Вона мусила піти.
