З

«З війни у війну». Киянка розповіла, як евакуювалася з Ізраїлю, не дочекавшись допомоги посольства

Киянка Вікторія Шубіна, яка поїхала в Ізраїль у відпустку на кілька тижнів, опинилася в епіцентрі війни між Іраном та Ізраїлем. Вона розповіла, як їй вдалося повернутися в Україну через Єгипет, коли аеропорти вже не працювали, а морське сполучення було перекрито, і як їй у цьому не допомогли українські дипломати.

Це мала бути звичайна відпустка. Ми поїхали з донькою і мамою. Я хотіла нарешті обійняти рідних в Ізраїлі, побачити маленьку племінницю, поспати без звуків сирен. Ми з донькою і мамою вирвалися з Києва, де постійні обстріли стали тлом життя, і приїхали на кілька тижнів до міста Бат-Ям. Але через кілька днів і тут вже сиділи в укритті, чекаючи на удар іранських ракет.

Обстріли й укриття

Просидівши в укритті три ночі, вирішили повертатися до Києва. Не тому, що стало страшно. Ми й удома вже звикли до обстрілів. В Ізраїлі скрізь є укриття, але там дуже мало часу на те, щоб сховатися, бо ракети долітають швидко і збивати починають уже за півтори хвилини після того, як лунає сигнал тривоги.

А ще ми зрозуміли, що аеропорти закриті й навряд чи швидко відкриються. А треба було повертатися: у дитини вже оплачений табір в Україні, у мене робота. Життя в орендованій квартирі тут коштувало 500 шекелів (близько 5500 гривень) за добу. До того ж одна з ракет влучила зовсім поруч, на сусідній вулиці.

(14 червня внаслідок іранського ракетного обстрілу в ізраїльському місті Бат-Ям загинула українська родина з Одеси. Семирічна Настя приїхала до Ізраїлю в грудні минулого року лікуватися від онкології. Разом із нею загинули двоє її двоюрідних братів і бабуся. Мама Насті Марія серед зниклих безвісти. — Ред.)

У посольстві не допомогли

Я двічі телефонувала в українське посольство. Відповідь була така: слухайте вказівки ізраїльських служб, ховайтеся в укриття. Анкету для збору даних мені надіслали тільки на третій день, але й досі ніхто не звʼязався.

Жодної допомоги з пошуком житла чи організацією евакуації нам не запропонували. Понад те, відмовляли їхати через Єгипет: мовляв, арабська країна, небезпечно, ще й конфлікт загострюється. Також сказали, що чартерні рейси, які літають у Єгипет, не беруть пасажирів в один бік. Тобто повернутися таким рейсом неможливо, якщо ви не прилетіли цим чартером, але це теж виявилося неправдою.

Врешті ми вирішили вибиратися самотужки, дізналися в телеграм-каналах про досвід тих, хто вже виїхав.

Маршрут через Синай

Прочитавши про досвід інших, я сама склала маршрут, яким ми й виїхали.

Спочатку замовили таксі з Тель-Авіва до Ейлата, міста на ізраїльсько-єгипетському кордоні, бо рейсові автобуси не ходили (близько 15 000 гривень).

Потім пішки перетнули кордон, щоб потрапити в єгипетську Табу. Довелося йти близько кілометра в спеку при температурі +42, але сам процес був організований і швидкий.

Багато хто лякав нас Синаєм. Ми теж боялися — і мама, і рідні в Ізраїлі. Але насправді подорож через єгипетську частину пройшла спокійно. Було кілька блокпостів, на яких перевіряли, хто в машині. Ми пояснили, що туристи, і спокійно поїхали далі.

Українців на переході я не бачила, переважно були росіяни. Але в телеграм-каналах багато хто зі співвітчизників питав, як виїхати. Тож, можливо, ми просто розминулися.

Ізраїльсько-єгипетський кордон. Фото надане героїнею публікації
Ізраїльсько-єгипетський кордон. Фото надане героїнею публікації

Це дратує, і ми це знаємо. Але це дуже важливо.
Texty.org.ua потребують вашої підтримки.

Ми робимо те, на що не наважуються інші. Розкриваємо схеми пропагандистів, називаємо імена зрадників, показуємо справжні масштаби катастроф, стаємо ворогами найвпливовіших людей світу. Наприклад, Ілон Маск писав у своєму твіті, що нас треба прирівняти до терористів. За більшістю наших матеріалів із журналістики даних — місяці кропіткої роботи й сотні перевірених джерел інформації. Ми не залежимо від політичних примх мільйонера-власника. Ніхто не може вказувати нам, чого не говорити чи про що не повідомляти.

Переліт Шарм — Кишинів

На тому боці кордону нас чекало заздалегідь замовлене таксі до Шарм-ель-Шейха (приблизно 4100 гривень), у дорозі ми провели близько трьох годин.

Ночівля в готелі в єгипетському Шарм-ель-Шейху обійшлася в 35 доларів (близько 1500 гривень) за трьох разом із харчуванням, у ньому було чисто і тихо. Номер я також забронювала заздалегідь через Booking — вибір там великий, ціни нижчі, ніж в Ізраїлі.

Наступного дня ми вилетіли чартером до Кишинева, квитки допомогла купити українська турфірма. Українське посольство переконувало, що нас не посадять, бо «в один бік не можна». Насправді ж посадили без жодних питань. Ми просто показали квиток і все.

Заночувавши в Кишиневі, наступного дня повернулися автівкою до Києва.

евакуація українці за кордоном ізраїль-іран

Знак гривні
Знак гривні