Наче в «Зоряних війнах». Розповідь очевидця про масований наліт «Шахедів» на Київ
Російські дрони все менше дирчать, тепер вони свистять, як німецькі бомбардувальники Другої світової.
У ніч на 10 червня Київ пережив чергову масштабну атаку російських дронів. Texty.org.ua попросили розповісти про цю ніч і про свої враження одного з киян. Він не фахівець із ППО, але свідчення звичайних містян у цій ситуації також цікаві й потрібні. Здається, настав час, коли «шахедна» тема має стати головним болем не лише Протиповітряних сил, а й усієї владної вертикалі включно з керівництвом міста. Росіяни не планують зупинятися в масштабуванні свого виробництва дронів, а це означає, що з часом відбивати такі атаки буде ще складніше. Зараз вкрай важливо об’єднати свої зусилля для подолання цієї загрози.
Якщо мешкаєш у київському спальному районі десь на межі місто/передмістя, рано чи пізно довідаєшся, як це воно жити біля «шахедної» магістралі. Північ, схід, південь — не має значення. Рано чи пізно над вами до центру міста летітимуть «Шахеди». І їх намагатимуться збити. Так було й цього разу. Треба визнати, що спочатку все бачилося оптимістично. Зайшов один «Шахед» — і за короткий час його збили, судячи з вибуху, десь у повітрі. Так сталося і з другим, і навіть із третім, хоча тут не впевнений. Принаймні його свист десь зник у небі.
До речі, щодо свисту. Якби хтось ще пів року тому сказав, що надокучливе дзижчання «шахедного» двигуна згадуватиметься як щось майже затишне, на нього подивилися б як на неповносправного.
Але час змінює все. І тепер замість рівномірного стукотіння «газонокосарки» все частіше чути набагато неприємніший свист. Іноді він набуває такої сили звучання, ніби реально на вас чи десь поруч пікірує німецький бомбардувальник Другої світової. І навіть закрадається думка, а чи не спеціально росіяни намагаються відтворити саме цей звук. А якщо без жартів, то, схоже, вони налагодили випуск реактивних «Шахедів».
Свист був і цього разу. Та головне — з кожною хвилиною цього противного звуку ставало дедалі більше. І різні моніторингові канали підтверджували: на Київ рухалася велетенська зграя ворожих дронів.
В одну мить Київ перетворився на якийсь римейк «Зоряних війн». Ви наче в зорельоті, а за вашим вікном палахкотять вогні повстанської артилерії зорельотів, яка намагається збити імперські винищувачі. Жовті трасери, червоні трасери, яскраві вибухи в небі, що реально схожі на такі улюблені для будь-якої київської влади салюти, — усе це враз розмалювало небо. І водночас нагадало якусь футбольну гру у своєму фіналі, коли команди кидають усі сили на здобуття перемоги. І роблять помилки…
Звісно, частину «Шахедів» збивали і далі, але принцип великої зграї зробив свою справу. Попри те що наша ППО в цей момент точно не шкодувала набоїв, «Шахеди» один за одним стали прориватися до центру міста й до цілі.
Я з вікна бачив одну з цілей. Одне влучання, друге — і ось уже серед темних силуетів будинків палахкотить квітка вогню. Швидше за все, влучань було більше, не всі вони влучили в саме те місце, куди цілили. Вранці вже дізнаємось і про прильоти в житлові будинки поруч.
А зараз, вночі, приблизно протягом години можна було спостерігати, як в одну й ту саму місцину поцілюють дрони. Як там почувалися пожежники, які точно приїхали на виклик, — певно, лише вони про це зможуть розповісти.
І ще один неприємний момент. Якоїсь миті здалося, що спротив української ППО став слабшати. Це була вже третя година атаки, над будинком один за одним свистіли дрони, десь чулися вибухи від їх прильотів, а в небі стало якось візуально менше трасерів і «салютів» ППО. Таке враження, що в наших банально закінчувалися боєприпаси. Але потім ППО знову запрацювала на повну силу і почала дочищати в небі залишки «Шахедів».
На ранок із вікна всі ми бачили страхітливу картину: величезна хмара чорного диму — такого важкого, що все ніяк не міг розсмоктатися, — темним звіром нависала над частиною Києва. Ніби хотіла зжерти місто і містян, але не могла заковтнути. Потім зійшло сонце і дим розсіявся.
