«Не дивіться вгору», або як нам пережити зиму
Прогнози щодо електрики й обігріву взимку різняться, але їх об’єднує одне — невизначеність. «До початку зими з урахуванням відновлених потужностей у нас буде приблизно 14–15 ГВт діючих генерацій», — розповідає виконавчий директор Асоціації енергоефективних міст України (АЕГУ) Святослав Павлюк. Відповідно дефіцит, який неможливо буде повністю покрити імпортом, за оцінкою експерта, становитиме 4 ГВт, або приблизно 20% виробітку. Хоча сам експерт називає такий сценарій оптимістичним.
Постачанню електроенергії в Україні загрожують «серйозні збої» цієї зими, попередило Міжнародне енергетичне агентство (МЕА). «Енергосистема України витримала останні дві зими завдяки стійкості, сміливості та винахідливості її людей і великій солідарності її міжнародних партнерів, — заявили в МЕА. — Але ця зима буде, безумовно, найсуворішим випробуванням».
«Ситуація може стати ще жахливішою, оскільки дні будуть коротшими й холоднішими», — попередило агентство. — Є ризик виникнення величезного розриву між доступним постачанням електроенергії та піковим попитом, що створює загрозу ще серйозніших збоїв у лікарнях, школах та інших ключових установах у розпал зими».
За оцінками МЕА, дефіцит електроенергії в Україні може сягнути 6 ГВт цієї зими, або майже третини очікуваного пікового попиту.
І все ж таки, певно, тут ключове слово «може». Точний прогноз, а що ж нас очікує цієї зими, здається, зараз не може дати ніхто.
«Коли ми називаємо ті чи інші цифри щодо дефіциту, у мене завжди виникає питання: а про який саме період ідеться? — коментує прогнози Віктор Відзіговський, експерт з енергетики, який має багаторічний досвід роботи в енергетичній галузі. — Це споживання 1 січня чи 15 лютого? Це споживання у вихідний день чи в робочий? Це в найхолоднішу добу чи в середньому? До того ж, думаю, у країні не більш як десяток людей мають повну картину того, що в нас насправді відбувається з відновленням пошкодженого обладнання.
Не більш як десяток людей у країні мають повну картину того, що відбувається з відновленням енергетики
Зараз можна почути, що зима буде мінус 10 і ми всі задубіємо через нестачу енергії. Втрати енергії безпосередньо залежать від різниці температури в приміщенні й на вулиці.
Споживання може суттєво зрости, коли три дні й більше маємо різке похолодання, яке, втім, у нас не триває понад тиждень. Тобто справді є проблема в тому, що 3–5 діб поспіль можуть бути із середньою температурою мінус 10. І питання в тому, що нам потрібна не середня потужність із жовтня по квітень, а така, щоб мати змогу пережити цей специфічний холодний тиждень.
І для нас важлива не середня температура в країні, а температура там, де живуть люди. А люди де живуть? Вони живуть у Києві, також дуже важлива ситуація в Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові. Локально, звісно, все це може бути трохи по-різному, десь більші руйнування, у Харкові може бути дещо прохолодніше, але несуттєво, але всі ці речі треба брати до уваги».
Щодо стану українських генеруючих потужностей загалом, то, на думку Відзіговського, тут також може бути не все так погано.
«В Укргідроенерго дуже багато пошкоджень. Але традиційно взимку води мало. І потужності Укргідроенерго в цей період не працюють на повну силу. Два останні роки в нас були так звані подвійні водопілля — спочатку в лютому, а потім уже в травні. Але це як виняток, і я не розраховував би третій рік поспіль на такий подарунок. Тому потужності, які зараз ремонтуються в гідроенергетиці, не такі важливі саме для зими. Їх радше використають уже наступного року.
Тепер візьмемо ТЕЦ і ТЕС, яких багато зруйнували ще у 2022 році. З одного боку, чуємо: все пропало, все розбомблено. Але чому, наприклад, не зібрати з кількох зруйнованих станцій одну цілу? Котел, турбіна, генератор, ну а потім розподільчий пристрій на вулиці. Якщо можна з двох одну станцію зібрати, то це вже непогано. ТДо того ж завжди використовувалося не більше ніж 4–5 ГВт, тоді як їх проєктна потужність становить 20 ГВт.
Розподілена генерація, тобто багато невеликих виробництв електроенергії, — про неї багато говорять, але напевно ніхто не знає, скільки її вже запущено, змонтовано і приєднано. Активний у цьому приватний бізнес. Те, що люди роблять на своїх підприємствах, дуже важко порахувати. Тому сказати напевно, чи є в нас зараз ті 2 ГВт, не можна. Можна лише точно сказати, що на таких об’єктах критичної інфраструктури, як ті самі водоканали, вже є генератори. Газові, газопоршневі, на солярці — вони привезені й поставлені, і їх дуже багато».
Незадіяний ресурс
«Якщо у вас є частина споживачів, які гарантовано не будуть відключені, то ви можете до них приєднати і сонячні станції, і вітрові станції, й інше обладнання, яке виробляє електроенергію, — каже Віктор Відзіговський. — Якщо ви знаєте, що підстанція водоканалу, наприклад, точно працюватиме під час знеструмлень, то ви можете туди ще приєднати якусь лікарню чи школу.
А якщо сонячну станцію поставити на школу, яка нікуди не приєднана, а цю школу відімкнуть, то так само відімкнуть і сонячну станцію. І передати кудись вироблену там електроенергію ви не зможете.
І в нас два роки разом зі споживанням відключають ту саму сонячну генерацію на будинках. І ніхто нічого не змінює.
Хоча взимку її внесок не дуже великий, але влітку він справді суттєвий. За два роки можна було б подивитися, подумати й зробити якісь осередки, які генеруватимуть електроенергію під час знеструмлень. Це справді був би великий резерв — розумніший розподіл і використання мереж, які не вимикаються».
Блекаут таки можливий
Здавалося б, зимові енергетичні перспективи видаються не такими вже й песимістичними.
Але є один чинник, негативний вплив якого поки що важко оцінити. Йдеться про росіян. Як нещодавно вихвалялися представники РФ в ОБСЄ, «є всього п’ять об’єктів, які Росія може атакувати в будь-яку секунду, щоб спричинити повне відключення електроенергії в Україні».
Звісно, Texty.org.ua достеменно не знають, що відбувається у хворій уяві російських урядовців, але принаймні три об’єкти з цієї п’ятірки назвати можна: Хмельницька, Рівненська та Південноукраїнська АЕС.
Ще з 2022 року росіяни намагаються вивести з ладу українську атомку. І їм навіть не треба бити по самих атомних електростанціях. Достатньо знищити обладнання, яке передає вироблену електроенергію в мережу.
Проблема в тому, що атомні станції не можуть працювати в нікуди. Якщо АЕС не має куди передавати електроенергію, потрібно зупиняти атомні блоки. А це може мати дуже непередбачувані наслідки.
Росіяни, звісно, знають про це і саме тому розвалюють систему навколо наших АЕС ще з 2022 року.
Пожежники гасять пожежу після обстрілів енергообладнання. Фото ілюстративне, джерело: сайт ДСНС
Членкиня Колегії Державної інспекції ядерного регулювання України Ольга Кошарна розповідає: «23 листопада 2022 року всі дев’ять енергоблоків АЕС на нашій території одночасно зупинилися аварійним захистом (за даними матеріалу texty.org.ua «Відтінки темряви», масові відключення в Києві тоді тривали до трьох діб). Відбувся класичний блекаут із розпадом енергосистеми. При цьому вони не пошкодили трансформатори, які поруч з АЕС, але зруйнували ключові вузли для передачі електроенергії.
Я впевнена на 100%, що вони й цієї зими намагатимуться зробити блекаут (системна аварія в енергосистемі, що супроводжується масовим відключенням споживачів. — Texty.org.ua).
Інша спроба розвалити нашу енергомережу сталася 26 серпня 2024 року, коли п’ять енергоблоків із семи працюючих виключилися з Об’єднаної енергетичної системи України.
Сьогодні завдання енергетиків — не допустити аварійного відключення реакторів із важкими для них наслідками. Йдеться передусім про поплавлення активної зони реактора, що означає фактичну його втрату. Схожа аварія, наприклад, трапилася на АЕС «Три-Майл-Айленд» у США в 1979 році (внаслідок аварії сталося розплавлення близько 50% активної зони реактора, після чого енергоблок так і не відновили. — Texty.org.ua).
Якщо вони атакуватимуть комбіновано (крилаті, балістика, шахеди), як 26 серпня 2024 року, і влучать балістикою в трансформатор, від неї бетонне укриття не захистить. ППО теж біля кожної підстанції не встановиш».
На жаль, ситуація така, що з безпекою АЕС у нас справді можуть бути проблеми. Інакше не було б звернення міністра закордонних справ України Андрія Сибіги до світового співтовариства щодо загрози для українських атомних станцій чи слів Володимира Зеленського на цю тему під час його виступу в ООН.
І лише після всіх цих заяв «Енергоатом» аж 25 вересня 2024 року уклав угоду вартістю 509 млн грн на проєктування та будівництво захисної споруди на Рівненській атомній електростанції. Звісно, що нічого із заявлених робіт реалізувати до початку зими вже не встигнуть.
Все це викликає дуже великі питання до діяльності та професійних навичок керівництва енергосектору, зокрема «Енергоатома».
Справа кожного
Тому ця зима знову для нас подорож у невідоме. З одного боку, маємо шанси її пережити, мерзнучи не більше, ніж позаторік, а з другого — є небезпека розбалансування виробництва і споживання, розпаду української енергетики на окремі частини, коли одні регіони будуть сяк-так заживлені, а інші поринуть у пітьму.
У цих умовах надзвичайно важливі всі можливі спроби якимось чином пом’якшити наслідки ймовірного удару.
Люди повинні передусім оцінити можливий ступінь їхнього особистого занурення в темряву, починаючи від повного блекауту, що може розтягнутися на тижні, й закінчуючи вже звичними для нас труднощами з графіками знеструмлень, помноженими на проблеми зимового часу.
Комусь треба додатково утеплити своє житло, будинок. Хтось має зважити всі плюси й мінуси і, можливо, виїхати кудись, де буде кращий доступ до опалення та електрики.
Окреме питання до тих, хто мешкає в багатоповерхівках на високих поверхах. Ні для кого не секрет, що системні проблеми тут дуже скоро можуть початися не лише з теплом чи електрикою, а й із подачею води.
Для малорухливих людей окремий квест — зупинка ліфтів. З огляду на масштаб проблеми, особливо в таких великих містах, як Київ і Харків, місцевій владі треба було б скласти списки найуразливіших категорій громадян і розробити способи їх підтримки чи евакуації.
Соціальні служби мають знати, де мешкають люди похилого віку, і навідуватися до них чи телефонувати, запитуючи, яка допомога їм потрібна. Бо не кожен пенсіонер зможе ходити по харчі чи воду з дев’ятого поверху, коли не працюють ліфти.
Взимку 2022/23 років влада попереджала про те, що містянам краще виїхати з міста. Повторення таких закликів (до речі, а які засоби комунікації використовувати під час тотального блекауту?) означатиме, що на нього відреагують найбільш мобільні, тоді як літні люди, обмежено чи зовсім нерухомі, для яких можливе «затемнення» становитиме найбільшу небезпеку, виявляться елементарно покинутими.
З огляду на тотальну мовчанку щодо цієї проблеми і місцевої, і центральної влади складається враження, що якихось особливих заходів у цій сфері так і не було вжито.
Росіяни, здається, таки аналізують свої дії, удари. Вони вчаться завдати більших руйнувань. І ми точно маємо бути готові до того, що весь свій попередній досвід вони використають для завдання наступного удару по енергосистемі, яка вже має великі проблеми. Відповідно постає наступне питання: а чи ми готові?