Я

Як українським безпілотникам вдається обходити РЕБ і атакувати Росію

Україна і далі атакує безпілотниками російський військово-промисловий комплекс. Наші використовують дані супутників і розвідувальних літаків, щоб обійти зони ППО, або пролітають їх дуже низько. А прикрити всі стратегічні об’єкти в глибині території Росія не може.

Хроніка останніх атак українських БПЛА

18 січня 2024 року БПЛА атакували Петербурзький нафтовий термінал, а 21 січня — технологічні потужності компанії «Новатек» у порту Усть-Луга, на яких, зокрема, виробляли мільйони тонн «крові війни» — дизпального та авіагасу — на рік.

19 січня уражені резервуари нафтобази в Клинцях Брянської області.

19 січня українські дрони атакували Тамбовський пороховий завод.

21 січня здійснена атака на Смоленський авіазавод — БПЛА поцілив у завод держкорпорації «Тактическое ракетное вооружение», що випускає крилаті ракети Х-59. До речі, цей завод атакували ще торік 1 жовтня і 27 листопада.

21 січня безпілотники вдарили по заводу «Щегловский Вал» у Тулі, що випускає сімейство зенітних ракетно-артилерійських комплексів (ЗРАК) «Панцир».

25 січня під удар потрапив нафтопереробний завод під Туапсе.

Пожежа на нафтопереробному заводі в російському Туапсе після влучання безпілотника
Пожежа на нафтопереробному заводі в російському Туапсе після влучання безпілотника

Речник Командування Повітряних сил України Юрій Ігнат заявив: «Вони розраховували, що глибокий тил буде в безпеці, що як мінімум у нас немає озброєння, яке може туди діставати».

Але брак ракет, які можуть уражати цілі на території Росії, не означає її цілковитої безкарності. Асиметрична відповідь — це застосування дронів далекої (до 1000 км) дії.

Росіяни сподівалися на свої системи ППО, яких у них багато. Але перекрити всю територію країни неможливо. Наприклад, системи ППО в тій самій Ленінградській області розміщені переважно для захисту від ударів із заходу та північного заходу, оскільки Росія створювала тут свою ППО для захисту від гіпотетичних атак НАТО. Українські дроноводи довели хибність цієї тактики.

Системи С-300 підходять погано

За інформацією російських ЗМІ, росіяни згорнули свої зенітно-ракетні системи С-300В на островах Ітуруп і Кунашир на Далекому Сході. Куди вони вирушать, достеменно невідомо, але є інформація, що на позиційні райони довкола Санкт-Петербурга виведено зенітно-ракетні системи С-300 різних модифікацій, — їх побачили у випусках новин.

Це логічно, адже до таких систем Росія має значні запаси ракет, які дісталися в спадок від СРСР. Недоліком С-300 є те, що вона належить до засобів ПРО, тобто її призначення — захист тилу від масованих ударів балістичних, аеробалістичних і крилатих ракет, літаків стратегічної і тактичної авіації, а також бойових гелікоптерів.

Усі цілі, на боротьбу з якими розраховані системи С-300, великі, зі значною ефективною поверхнею розсіювання (ЕПР) і рухаються швидко.

Це дає змогу засікти їх за допомогою радіолокаційних станцій (РЛС), що працюють на принципі доплерівського ефекту, тобто реагують на рухомий об’єкт. Річ у тім, що доплерівський радар надсилає короткий, високої інтенсивності, пакет високочастотних радіохвиль. Після цього радар слухає відлуння і вимірює час його повернення, а також його доплерівське зрушення. Такі радари дають змогу визначати швидкість літальних апаратів. Безпілотники малі, якщо порівнювати з літаками й ракетами, летять повільно, і це часто не дає потужним РЛС типу 76Н6 або 36Д6 їх виявляти й захоплювати для наведення протиповітряних ракет.

До того ж українські безпілотники пролітають зони ППО низько і дуже низько, тож ефективність дивізіонів С-300 для їх знищення сумнівна.

Тому навколо Москви насипали спеціальні кургани і встановили вишки, де розмістили зенітний ракетно-артилерійський комплекс (ЗРАК) «Панцир».

Частину «Панцирів» росіяни витягли аж на дахи висотних будинків у самій Москві, що свідчить про неможливість надійно перекрити небо навіть на підступах до столиці. Спеціалісти помітили випадки використання для цього навіть арктичних модифікацій комплексу «Панцир-СА». Це означає, що техніка для перекриття західного напрямку перекидається як із Далекого Сходу, так і з арктичної зони.

Можливості «Панцира» в боротьбі з БПЛА

Самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс (ЗРГК) наземного базування «Панцир» має дві автоматичні гармати 2А72 калібру 30 мм на ранніх моделях (згодом їх замінили двома спареними зенітними автоматами 2А38М і пусковою установкою на 12 або 8 зенітних керованих ракет (ЗКР)).

Система управління вогнем значно варіюється в різних модифікаціях, тому розглянемо варіант, встановлений на ЗРАК «Панцир-С1» 96К6.

Цілі виявляють РЛС, яка «бачить» крилаті ракети за 12 км, та оптико-електронна система (ОЕС) — платформа з двома телекамерами, тепловізором і лазерним далекоміром. РЛС супроводу має два канали: сантиметровий і міліметровий.

На перший погляд, загальна архітектура «Панцира» досить пристосована й для боротьби з малорозмірними цілями, такими як наші безпілотники.

Але є навіть не одне велике «але». Малі безпілотники на великій дистанції не виявляються оптикою через слабку помітність в інфрачервоному діапазоні, бо мають низьку потужність двигуна. Відповідно наведення здійснюється тільки за даними РЛС.

Своєю чергою, РЛС комплексу погано «бачить» такі малорозмірні та низькошвидкісні цілі, як безпілотники, тому це призводить до промахів.

Додамо, що міліметрова РЛС та ОЕС метеозалежні — їх ефективність різко падає в дощ і туман. Комплекс погано влучає в цілі, які летять за 2–3 км від пускової установки.

Другий ступінь зенітної ракети 57Э6 не має маршового двигуна, через що її політ сповільнюється. І це також призводить до помилок наведення на маневруючі цілі.

Влучити з автоматичних гармат по БПЛА можливо, але знову ж таки з огляду на малі розміри БПЛА ефективність такої стрільби не надто висока.

Так, під час обстрілу БПЛА гарматним озброєнням на дальності 3 км для досягнення ймовірності ураження цілі 50/50 витрачається від 4 до 13 тис. снарядів, а це від двох до шести штатних боєкомплектів «Панцира». На дальності 1 км — від 0,5 до 1,5 тис. снарядів (0,3–1 б/к).

Тобто «Панцир» непогано працює, коли прикриває певний обʼєкт і безпілотник летить практично на нього. Але його ефективність різко падає, коли потрібно перехопити ціль, яка пролітає повз нього на відстані більше ніж 1 км.

Яких подальших кроків можна очікувати від Росії?

Напевно, керівництво російської армії не винаходитиме велосипед і перейматиме український досвід «мисливців за шахедами», тобто створить мобільні вогневі групи, завданням яких буде виявлення та знищення наших безпілотників.

Але тут слід зауважити, що безпосередньо скопіювати український досвід навряд чи вдасться.

По-перше, Росія значно більша, і покрити всю її європейську частину достатньою кількістю вогневих груп нереально. Для цього треба мати велику кількість мобільних і вогневих засобів, навчений особовий склад, а всього цього Росії не вистачає навіть на фронті, тобто «народити нізвідки» зараз просто не вийде.

Безумовно, грізними наказами можна створити певну кількість спеціалізованих підрозділів, але знову ж таки їхня прогнозована нечисленність не дасть змоги надійно перекрити навіть основні напрямки.

ЗСУ використовує розвідувальну інформацію, яку надають західні партнери. Дані з численних супутників, розвідувальних БПЛА та літаків і обробка їх автоматизованими аналітичними системами дають змогу уникати гарячих зон ППО в реальному часі. І це ще більше ускладнює ситуацію для росіян.

Дані з численних супутників, розвідувальних БПЛА та літаків дають змогу уникати зон ППО в реальному часі

Можна припустити, що вони почнуть використовувати повітряні патрулі, бойові гелікоптери патрулюватимуть зони, де не можуть працювати мобільні групи: над лісами, болотами, міською забудовою.

Але кількість вертольотів теж не безмежна, і якщо вони патрулюватимуть болота в середині Росії, то їх буде менше на фронті. І це також плюс для України.

Атака дронами тилової інфраструктури Росії — довгострокова, цілеспрямована й планомірна стратегія.

Метою нальотів є не лише руйнування обʼєктів, критично важливих для функціонування збройних сил і ВПК, а й відтягування потужностей ППО від лінії фронту, що дасть змогу Україні результативніше використовувати авіацію, БПЛА та ракети як на лінії бойового зіткнення, так і в близькому й далекому тилу росіян.

Хоча, звісно, наші далекосяжні дрони не чудо-зброя і кардинально на хід війни не вплинуть, але вони є важливим компонентом протидії окупантам.

ППО атака атака на РФ с-300 панцир безпілотники

Знак гривні
Знак гривні