Робота провідниць на залізниці в Україні та Чехії. Чим відрізняються умови, навантаження та пасажири

Texty.org.ua поспілкувалися з провідницями, що працюють на залізниці в Чехії та в Україні, і розпитали про їхню роботу та заробітки. Тетяна Коваль (на прохання жінки її ім’я в статті змінено. — Авт.) працює на чеській залізниці, Ірина Матвієнко — на українській.

Нова професія за два місяці

Тетяна Коваль (чеська залізниця) усе життя мешкала на Сумщині. До Чехії приїхала з двома доньками у квітні 2022 року. До війни працювала вчителькою англійської мови в сільській школі, а в Чехії стала провідницею.

Опинившись у чужій країні, не могла одразу вийти на роботу, бо має маленьку дитину (державні садочки беруть дітей зазвичай із трьох років). Коли ж вдалося влаштувати доньок, стала активно шукати роботу.

Спочатку намагалася знайти щось за спеціальністю, надіслала понад сотню резюме. Але безрезультатно: конкуренція серед українських вчителів у Чехії дуже висока. Тому Тетяна відгукнулася на вакансію стюарда в чеській транспортній компанії Regiojet — запрошували саме українців.

«Надіслала резюме, і мене покликали на співбесіду. Сказали, що рівень чеської мови достатній. Тим, хто погано знав чеську, безплатно пропонували мовні курси. Додатковим плюсом для мене стало те, що знаю англійську. Тож мене взяли на роботу, незважаючи на брак досвіду», — розповідає наша співрозмовниця.

Процедура була спрощена у зв’язку зі спеціальною акцією, спрямованою на працевлаштування українських біженців у Чехії. Шукали українок ще й тому, що левова частка пасажирів рейсу Прага — Перемишль — українці, які їдуть цим потягом у Польщу, а далі в Україну. Хоча, за словами Тетяни, з нею працює також багато чехів.

Новачкові одразу пасажирів ніхто не довірив. Протягом місяця Тетяна на курсах вивчала теорію. А потім приблизно стільки само закріплювала знання на практиці, працюючи асистенткою провідника. Весь цей час отримувала зарплату. І вже за два місяці стала повноцінною «господаркою вагона». А точніше, трьох.

В Чехії провідник здобуває професію за 4 місяці, в Україні - за рік

В Україні, щоб здобути професію провідника вагона поїзда, потрібно рік навчатися в спеціалізованому училищі або технікумі. Але є і скорочені курси, які можна пройти за три місяці.

За бажанням українські провідники можуть також закінчити спеціалізовану школу, розповідає Ірина Матвієнко (УЗ). Це 96 годин навчання для підвищення кваліфікації, після яких дають відповідний сертифікат.

На сайті Укрзалізниці розміщена інформація про конкурсний відбір на посаду стюарда. Щоб обійняти її, потрібно пройти співбесіду, психологічне тестування та медкомісію. Усі три етапи можуть бути проведені як у різні дати, так і в один день. Серед вимог медична та професійна відповідність, знання державної мови, базовий рівень іноземних мов, психологічна стійкість, професійно-технічна освіта. А на першому місці в цьому списку приємний зовнішній вигляд.

В УЗ на першому місці в списку вимог до претендента зовнішній вигляд

У Чехії вакансії на офіційній сторінці роботодавця такої вимоги не містять, як і обмежень щодо віку чи статі претендента на посаду. Це вважається порушенням прав людини.

«На перше місце ми ставимо те, що людина вміє, а не те, який вигляд має. Один із наших міністрів, наприклад, носить дреди й може комусь здаватися безхатьком. Але це не завадило йому обійняти високу посаду», — каже викладачка курсів чеської мови для українців чешка Яна Доленська.

Один провідник на три вагони

Зараз у чеської провідниці вісім рейсів на місяць. Один рейс триває три дні. Помічників вона не має, а під її опікою перебуває три вагони зі 120 пасажирами.

«Не сплю три дні й дві ночі. Повертаємося з Польщі до Праги зранку, — розповідає Тетяна (ЧЗ). — Прибираю вагони й приблизно о 10-й годині ранку вільна. Ось ця частина дня плюс частина наступного дня, до вечора, і є мої вихідні. Потім новий рейс».

Вирушаючи в рейс, дітей залишає зі своїми батьками, які також приїхали до Чехії. Інакше неможливо було б працювати на такій роботі.

В української провідниці лише один вагон і є помічник. Також є своє невеличке купе, де можна й відпочити. У чеської провідниці такої кімнатки немає.

«У кожному вагоні є кухня, — розповідає вона. — Там стоять невеликі м’якенькі лавочки, де провідники можуть посидіти. Там ми варимо каву, гріємо їжу, складаємо сніданки. Є чим зайнятися вночі, адже маю 120 пасажирів, кожному з яких потрібно приготувати їжу».

Воду, сніданки та вечері пасажирам Тетяна (ЧЗ) роздає безплатно — такий бонус від компанії. На сніданок зазвичай круасан, масло, джем, кава або чай. На вечерю пропонують, наприклад, рис і нагетси, шоколадний мафін, апельсин. Постіль із купе також прибирає провідник, а не пасажири. Також до його обов’язків входить підтримання чистоти у вагонах, а генеральне прибирання роблять прибиральники.

Погане вугілля і брудні туалети

Українська провідниця здійснює за рейс три поїздки туди-назад, це займає шість днів. Потім шість днів вихідних. У кожному вагоні двоє провідників, які підміняють один одного кожних чотири години. Тож увечері можете сідати з одним провідником, а вранці замовляти каву в іншого.

На перший погляд здається, що робота української провідниці набагато комфортніша й легша, ніж чеської, яка обслуговує три вагони, та ще й без помічника. Але це лише на перший погляд. Бо більшість українських провідниць працюють на старих поїздах (за даними Укрзалізниці, на сьогодні в Україні модернізовано лише 15% поїздів).

Навантаження на українських провідників менше, але працювати важче

Свій робочий день Ірина Матвієнко (УЗ) починає з перевірки стану вагона. Знайшовши якісь несправності, звертається до слюсаря. Чекати його часто доводиться довго. Адже у складі поїзда 16 вагонів, а слюсарів на зміні двоє. Враховуючи вік вагонів, роботи в них багато.

Ще одна болюча тема українських поїзних бригад — вугілля.

«Нам часто дають вугілля, у якому 80% каміння й цегли. Закидаєш у топку шість відер вугілля, вигрібаєш п'ять відер шлаку», — розповідає Ірина (УЗ).

Справжній біль у старих українських вагонах — туалети. Їх хоч як завгодно мий, вигляд мають страшний.

«Вже стіни просто просякнуті тим смородом. Крім того, нам і досі дають для прибирання хлорку в таблетках. Руки роз’їдає, запах має такий, що тебе вивертає, а ефект нульовий», — розповідає провідниця.

Ще одна проблема — крадіжки. За словами Ірини ()УЗ, пасажири часто крадуть рушники, склянки, навіть йоршик з туалету. Будь-яку нестачу провідники мають оплачувати з власної кишені.

пасажири УЗ крадуть рушники, склянки, навіть йоршик з туалету раз вкрали

Сніданки та вечері провідниця не готує. Приносить на замовлення пасажирів каву, чай, продає вафлі, печиво, воду тощо.

Нарікає, що двері в купе провідника погано зачиняються, сейфа немає, усю виручку постійно носить із собою.

Конкуренція

Якщо в Україні існує монополія Укрзалізниці, то в Чехії між собою конкурують різні компанії (RegioJet, EuroCity, RailJet та ін.). У боротьбі за пасажирів вони стежать за тим, щоб пасажирам було комфортно. У поїздах, якими мені доводилося подорожувати Чехією та з Чехії до інших країн Євросоюзу, завжди все було сучасно й охайно. Вакуумні туалети, м’які й чисті сидіння, кондиціонери, вай-фай тощо.

Хоча українці, які живуть у Чехії, часто скаржаться в соцмережах на плутанину й скасування залізничних рейсів.

Доїхати потягом із Чехії до України без пересадки поки що неможливо. Люди купують один квиток, скажімо, Прага — Київ, але їдуть спочатку до польського міста Перемишля одним потягом, а там вже пересідають на інший, який везе їх до українських міст.

Форс-мажор

За словами чеської провідниці, більшість пасажирів у її вагонах — українські жінки, діти та пенсіонери. Проблем із бійками та пияцтвом не виникає.

А ось її українська колега розповідає, що всяке бувало. П’яні пасажири і падали з верхньої полиці, і влаштовували бійки, і чіплялися до пасажирок або до самої провідниці. На такі випадки передбачено чіткий алгоритм дій.

Потрібно викликати начальника поїзда, він оформляє акт на зняття пасажира з рейсу (треба мати двох свідків-пасажирів) і викликає наряд поліції на найближчу станцію. До речі, як зазначено на офіційній сторінці Укрзалізниці, зараз в Україні курсує дев'ять поїздів із воєнізованою охороною, і надалі їх кількість зростатиме. Чеська провідниця найбільшим форс-мажором у своїй практиці називає випадок, коли пасажирка зламала палець, опускаючи сидіння.

«У кожного провідника є аптечка, — розповідає вона. — Персонал навчений надавати першу медичну допомогу. Коли сталася ця біда з пальцем, на щастя, ще була пасажирка з медуніверситету, яка допомагала. Але все ж таки викликали швидку на найближчу станцію».

На моє запитання про аптечку українська провідниця тільки сумно зітхає. Каже, що не раз порушували це питання, але, на жаль, воно ніяк не вирішується.

Зарплати

Залежно від рейсів провідники в Чехії заробляють від 25 до 32 тис. крон (40–52 тис. грн). Але, за мірками цієї країни, це не дуже висока зарплата. Для порівняння: працівники супермаркетів, які працюють по пів дня, отримують у середньому 30–35 тис. на місяць. Якщо людина тут сама і їй треба платити за житло, скажімо, 15–18 тис. крон, то на життя залишається не так вже й багато.

Але в Україні провідники отримують значно менше.

Як зізнається голова правління Укрзалізниці Євген Лященко, у компанії «не дуже ринкова заробітна плата… по Укрзалізниці вона становить приблизно 14,5 тис. грн, тоді як середня по Україні 18 тис. грн».

Працівники компанії навіть написали петицію № 41/005218-23еп про підвищення зарплати, у якій зазначили, що в середньому зарплата залізничників становить близько 16 тис. грн, а всі премії та виплати на оздоровлення «порізали», тому люди звільняються.

Як заявив Євген Лященко на Київському міжнародному економічному форумі, за деякими спеціальностями в компанії не вистачає половини персоналу. Тож, можливо, і в нас буде скоро, як у Чехії, один провідник на три вагони, але з українською зарплатою.

Європа досвід Заходу робота провідники залізниця