"Стрибок зека". Як Пригожин ходив на Москву (карта)
Коли Путін свого часу наймав Пригожина на українську війну, він забув важливу річ – що перед ним не лише колишній зек і поганий кухар (на шкільних обідах від кейтерингової фірми Пригожина свого часу отруїлося багато московських школярів), а й людина, яка має дуже й дуже велику практику (саме практику) з улаштування державних переворотів.
Пригожин брав участь у кількох державних переворотах і громадянських конфліктах на території Африки та Близького Сходу. І, ймовірно, досвід саме цих конфліктів він вирішив використати під час своєї збройної виправи в Росії.
Швидкість
Насамперед у вічі впадає швидкість наступу вагнерівців. Майже за пів доби вони подолали понад 500 км. До речі, один з принципів успішного ведення війни, про які писав ще Сун-цзи, – саме швидкість.
Що дало вагнерівцям змогу подолати таку значну відстань? Насамперед те, що вони везли танки на вантажних автомобілях. Стрімкість просування – на цьому Пригожин акцентував.
Мабуть, саме так росіяни планували окупувати Україну за два тижні: швидкий рух дорогами, важка техніка на траках, об'їзд великих міст. Але це діє лише в разі відсутності сильного спротиву. Колони Пригожина не опинялися під атакою партизанів, народ не виходив їх зупиняти на в'їздах у міста, ніхто не робив засідок.
Згадаймо путч 1991 року, коли на Москву в буквальному сенсі рухалися своїм повільним ходом колони броньованої “гуслянки”. Тут картина була діаметрально протилежна. Усе це, до речі, дуже схоже на громадянську війну в Лівії, у якій вагнерівці також відіграли важливу роль.
Там мобільні групи різних озброєних угрупувань робили рейди на великі відстані – наліт, відхід, знову наліт. Здається, щось схоже зараз практикує й “Вагнер”.
Така злагодженість спонукає до ще одного висновку: Пригожин, вочевидь, діє не хаотично, він справді готувався до свого заколоту, готував техніку, транспорт під неї та, власне, самих найманців.
Водночас єдине, що наразі змогло протиставити цьому російське Міністерство оборони, – це поодинокі атаки з повітря колон вагнерівців, які вже забрали в російських військових кілька вертольотів.
Без захисту
Вагнерівці також збили транспортний літак Іл-22. Вочевидь, згадавши український “досвід” знищення інфраструктури, російські урядові війська завдали удару з повітря по нафтобазі, щоб позбавити вагнерівців пального. Проте це навряд чи ускладнило їхнє просування, адже пальне є не лише на одній нафтобазі, та й Пригожин подбав про забезпечення своїх мобільних груп заправниками. Він явно взяв до уваги всі “проколи” російської армії в Україні.
У суботу ввечері Пригожин оголосив, що він у Підмосков'ї (потім сказав, що за 200 км до Москви), і давав пів години владі на збори. Достеменно невідомо, куди дійшов заколотник, але російська столиця була перед ним беззахисною та готовою до розграбування.
Хоча влада й перекопала дороги та пошкодила мости через річку Оку, але всі війська були на фронті та столицю захищали лише поліцейські сили, які не зрівняються з досвідченим найманцям. Армія, звісно, могла б нашкребти по загашниках якихось залишків у тилах і літаками переправити їх до Москви, але чомусь не встигла.
До речі, це ще один реалізований принцип Сунь-цзи: нападати на об'єкти, які важливі, але не захищені.
Сервіси відстежування польотів навіть зафіксували виліт літаків Путіна з Москви у бік резиденції на Валдаї. Путінські літаки зникли з радарів невдовзі після зльоту, літаки іншої кремлівської знаті полетіли в Санкт-Петербург і за кордон.
Цирк
Але…
Пригожин передумав і заявив: щоб уникнути братнього кровопролиття, він повертається в польові табори – мовляв, Лукашенко його переконав. Однак залишається нез'ясованим, яку мзду він узяв за відступ.
Жаль – шоу починалося, як трилер, а закінчилося, як цирк. Сподіваємося, що це лише перший акт і після перерви вистава стане ще більш захопливою.
Варто також пам'ятати: “стрибок зека” до Москви ніяк не вплинув на український фронт: російська артилерія, гвинтокрили й авіація працювали по наших позиціях з тією самою інтенсивністю, що й зазвичай.
