«Нафтогаз» на грані банкрутства. Його прибутки ми проїли
Думаєте, четверговий обмін люб’язностями між президентом і прем’єркою на вічну газову тему – звичайні політично-передвиборчі розборки? Як би не так. В історії «Нафтогазу» ще не було прецеденту, щоб президент країни приходив до центрального офісу на вулиці Богдана Хмельницького говорити «за газ».
Та ще й не сам - а в компанії з десятком високопосадовців, від голови Нацбанку до голови СБУ. І питання, про які йшла мова під час наради в «Нафтогазі» 11 червня, аж ніяк не зводяться до інформприводів для політичного піару чи антипіару.
АВТОР: Сергій Лук’янчук
Хто кому боржник?
«Нафтогаз винен кредиторам 80 мільйонів гривень», «Нафтогаз просить новий кредит на 15 мільйонів гривень», «Нафтогазу нічим платити за газ, і він просить скасувати податки», «Ющенко хоче підняти ціну на газ, а Тимошенко проти» - тільки дуже ліниві або дуже гламурні ЗМІ не розтиражували вчора та сьогодні хоч би одну з цих тез.
Картина з цього всього вимальовується одна: неефективний і наскрізь корумпований «Нафтогаз» заліз у борги та збитки. А далі – справа інтерпретації. Прем’єрська сторона традиційно звинувачує в усьому «любих друзів Ющенка», демонічного Фірташа та його поплічників. Натомість у президента вказують на невигідний українсько-російський газовий договір, ухвалений Юлією Тимошенко в січні, та популістське небажання прем’єрки підвищувати тарифи на газ до економічно обгрунтованих.
Насправді варто було б звернути увагу на інші речі. Так, «Нафтогаз» наразі не зможе існувати, якщо держава не дасть йому фінансування. І чимале фінансування. Якщо 15-мільярдний кредит ще під питанням, то збільшення статутного капіталу компанії на 18,6 мільярдів гривень вже схвалене урядовою постановою. Тобто, держава виймає ці майже 19 мільярдів зі своєї кишені і віддає компанії, яка за самою логікою своєї діяльності мала б не брати в неї гроші, а навпаки, давати.
А тепер найцікавіше. Знаєте, скільки коштів перерахував «Нафтогаз» бюджету за п’ять місяців поточного року? 18,3 мільярди гривень – а в 2008 році за аналогічний період ця сума складала лише 10,9 мільярдів. Тобто, в країні «страшна криза», «Нафтогаз» ледве зводить кінці з кінцями – і при цьому віддає до держбюджету на 60% більше грошей, ніж у благополучному та «жирному» 2008 році. Що це за феномен?
Газуємо «на ручнику»
Феномен має просту назву – ручне управління економікою. У січні-лютому поточного року в бюджеті виникли настільки великі дірки, що весь економічний корабель міг піти на дно. Міністр фінансів Пинзеник, розуміючи, до чого все йде, вирішив списатися на берег. Уряд мав десь знайти гроші – а МВФ загальмував з новим траншем кредиту, а Нацбанк відмовився увімкнути друкарський верстат.
Чи не єдиною дійною коровою в цій ситуації виявився «Нафтогаз» - правда, в процесі доїння з нього ще частково здирали шкіру. В цьому сенсі ведмежою послугою для компанії виявилися знамениті 11 мільярдів кубів газу, відібраних в «РосУкрЕнерго». Так, перехід цього газу на баланс України – корисна річ, але мало хто знає, що ПДВ за цей чималий обсяг з «Нафтогазу» скачали негайно – а проданий газ буде ще бозна коли. Тепер «Нафтогаз» просить компенсувати йому зимове «розкуркулення» - і якщо воно відбудеться, то теж в ручному режимі, по волі прем’єрки Тимошенко. А може, і ні – урядові хронічно бракує коштів.
Далі – гірше. Новий газовий договір з Росією передбачає щоквартальне зниження ціни на газ відповідно до зниження ціни на нафту. $360 у першому кварталі були для України ціною абсолютно непідйомною. $270,9 в другому – теж. І лише починаючи з липня, коли ціна впаде приблизно до $200, ми зможемо зводити кінці з кінцями.
Але є один важливий момент: Україна зобов’язалася щоквартально купувати визначені обсяги газу, і якщо не добере, то Росія має підстави вимагати від нас сплати штрафних санкцій. А наразі за 5 місяців недобір по газу вже становить до 25% від законтрактованих обсягів.
Щоб розплатитися за червневий газ, «ручник» увімкнув президент Віктор Ющенко. Схема із загадковою «емісією» насправді виглядала так: Нацбанк виділив із своїх резервів 3,8 мільярди гривень одному з державних комбанків, той прокредитував на цю суму «Нафтогаз», «Нафтогаз» на закритих торгах придбав на ці кошти долари (тобто, гривні повернулися назад до Нацбанку), долари були перераховані в Росію.
Гарячий червень 2010-го
Але попереду ще червень – останній місяць другого кварталу. Чим будемо платити за газ цього разу?
Найбільш очевидний спосіб знайти кошти – це підвищення внутрішніх цін на газ. Наразі 1000 кубометрів для підприємств комунальної теплоенергетики (ТЕЦ, котелень тощо) коштує 872.78 грн разом з усіма зборами та податками. А середньорічна ціна на газ, навіть з урахуванням її значного зменшення в другому півріччі, становитиме близько $228. Тобто, в два з гаком рази більше, ніж платять комунальники. Якщо взагалі платять – наразі рівень проплат по Україні становить 44%, а взимку був взагалі в районі 30% від нарахованого.
На нараді в «Нафтогазі» Ющенко вимагав підняти тарифи на газ негайно, натомість представники уряду пропонували відтермінувати це на жовтень. Однак вже зараз цілком зрозуміло – підвищення тарифів не буде. Прем’єрка Тимошенко блокуватиме це рішення до останнього, адже ріст цін на газ для ТКЕ означає ріст тарифів на тепло для населення. І в січні виборці обов’язково пригадають кандидатам в президенти цей подаруночок.
І в цій ситуації президентові випала невтішна роль: він пропонує економічно правильні, але програшні з точки зору передвиборчого піару кроки. Такий-от президентський фаталізм. Натомість Юлія Тимошенко вправно виконує звичну для неї популістську роль, мовляв, не дам скривдити народ.
А що «Нафтогаз»? Він, судячи з усього, і надалі залишатиметься жертвою цього популізму, остаточно перетворившись на корову зі старого КВНівського жарту: щоб менше їла і більше давала молока, її будуть менше кормити і більше доїти.
