Книжки під час війни: видано 290 нових. Про що вони?
Під час війни український книжковий ринок не тільки існує далі, а й знаходить у собі наснагу та можливості розвиватися. З кінця лютого десятки видавництв додруковували заплановані тиражі, а також готували й випускали щось нове. Культурно-видавничий проєкт "Читомо" у своїй вітрині зібрав усі новинки, що вийшли від початку війни. А ми вирішили показати розмаїття обкладинок і розмістити їх відповідно до візуальної схожості. Гляньте, що вийшло.
Що видали?
Щоб розглянути зображення детальніше, його можна наблизити або розкрити на весь екран. Продовжити читати статтю – гортайте вниз з курсором не на зображенні.
Ми проаналізували обкладинки всіх книжкових новинок за допомогою моделі машинного навчання. У результаті на зображенні вище можна побачити обкладинки зі схожими (однотипними) елементами, розташовані поруч.
Наприклад, праворуч згруповано обкладинки з ілюстраціями, ліворуч – з фотографіями чи реалістичними ілюстраціями людей, а знизу – обкладинки, основним візуальним елементом яких є абстракція або текст.
Як результат – нон-фікшн (документальні) та книжки для дітей і підлітків (два найпопулярніші жанри цього року) розташовані окремо один від одного. Адже вони мають характерне для своєї категорії візуальне оформлення.
Важливо: розкладка може здаватися неідеальною. І це нормально – адже її повністю створював алгоритм, а не наша артдиректорка.
Надпотуги видавництв, або Чому 290 новинок під час війни – це багато
Створення такої матриці обкладинок – наш вияв захвату й поваги до українських видавців. Адже попри війну десятки компаній і далі випускають книжкові новинки й сприяють безперервному розвитку української та перекладної літератури. А перепон у них на шляху насправді чимало.
Почнімо з того, що великий хаб українських друкарень розташовано в Харкові. І він під обстрілами вже пів року.
Хоча сповна оцінити масштаби збитків галузі книговидання майже неможливо, адже немає повного переліку обʼєктів, що постраждали від російського вторгнення, проте зі стрічки новин ми дізнаємося, що йдеться не про поодинокі випадки.
Так, наприклад, на початку березня снаряд прилетів у харківську друкарню “Юнісофт” – одну з найбільших в Україні. У травні представниця видавництва “Vivat” розповідала, що три найбільші (теж харківські) друкарні, з якими вони працювали, нині не функціонують. А 31 липня російські ракети поцілили в харківський Будинок Друку, де видавали шкільні підручники й друкувало свої книжки видавництво "Фоліо".
Проте більшість видавців зуміли відновити роботу. І для цього їм довелося не тільки подбати про безпеку співробітників, а й знайти способи подолати проблему дефіциту паперу, вирішити, куди перевезти склад, якщо він розташований неподалік зони бойових дій, і як налаштувати нові логістичні шляхи та знайти на все це гроші.
Український інститут книги впродовж війни двічі опитував українських видавців, щоб з'ясувати, чи адаптувалися вони до умов роботи під час воєнного стану. Згідно з їхніми даними, у травні лише 32% видавництв могли здійснювати свою діяльність, водночас не могли працювати 39%, а решта працювала частково. На початок липня результати стали трохи оптимістичнішими: уже 74% опитаних видавців заявили, що можуть здійснювати свою діяльність. Досі не оговталися від повномасштабного вторгнення 11%.
Кожне десяте видавництво станом на початок липня заявило, що з різних причин не може здійснювати свою роботу
Тоді ж 11,6% видавництв відповіли, що їхні працівники досі в небезпеці – не виїхали із зони бойових дій або перебувають на фронті.
І за цих умов маємо майже 300 найменувань книжок, які вийшли чи невдовзі вийдуть. До того ж цей список майже щодня поповнюється.
Готуйте на полиці місце для книжок про війну
Керівник величезного продавця книжок Yakaboo у своєму інтервʼю для Forbes розповів, що їхнє видавництво з початком війни почало ставити в пріоритет книжки про історію та формування бренду України – наприклад, «Нариси історії України» Ярослава Грицака. І вони такі не одні.
Видання книжки – процес довгий. Багато часу потрібно не тільки для її створення (себто написання), а й для підготовки до друку. Та попри воєнні й часові обмеження, на початок серпня вже маємо 13 книжок, які самі видавці охарактеризували як “книжки про війну”. І хоча ми воліли б, щоб такої категорії (як, власне, й такої обʼєктивної реальності) не було, видавнича сфера чутлива до суспільного запиту. А запит на літературу, що допомагає впоратися з реаліями війни, зараз особливо високий.
Частина книжок цієї категорії є результатом уже не абстрактно-ринкового, а цілком конкретного запиту від ЗСУ – як у випадку з виданням книжок “Невідкладна військова хірургія” й “Тактика легкої піхоти для малих підрозділів”.
Ще деякі (і, підозрюю, їх ставатиме дедалі більше) є результатом рефлексії на події після початку вторгнення. Наприклад, “Фоліо” вже видало книжку зі збіркою воєнних щоденників людей з різних міст України (“Лютий 2022. Свідчення про перші дні вторгнення”). А “Видавництво Старого Лева” презентувало доволі незвичний формат – сайлентбук (тиха книжка) «Жовтий метелик», у якій через візуальні метафори метелика та колючого дроту автор порушує питання війни, рабства і свободи, яку неможливо обмежити чи знищити.
До категорії “про війну” належать також книжки, у яких ідеться про карколомні для України події попередніх років (див. другу частини книжки про оборону Донецького аеропорту) або про інші війни, які сьогодні боляче відлунюють українським читачам (“Хіросіма”, “Усього по два”, “Навігатор з історії України. Світові війни”).
І, звісно, куди ж без книжок з промовами та зверненнями Володимира Зеленського. Здавалося б, чудернацький формат, але він уже став популярним і в Україні, й за кордоном.
Хочеться вірити, що вже в наступній вітрині новинок від “Читомо” найбільшу частку в категорії “книжки про війну” займатимуть видання з історіями про нашу перемогу.
Таблицю з інформацією про книжкові новинки та файли з обкладинками нам любʼязно надали “Читомо” (за що ми їм дуже вдячні, адже втілювати в життя свої ідеї й уникнути процесу збору даних власноруч – безцінно). Там зібрано всі книжки, інформацію про які надали самі видавці станом на 1 серпня.
Проте з оригінальної вітрини ми обрали лише паперові й електронні видання, залишивши поза увагою аудіокниги, оскільки їхні обкладинки дублюють паперові, що виходили в попередні роки. Та й створення аудіокниг – це вже зовсім інша історія.
Обкладинки розміщували за схожістю використовуючи модель VGG16 та аналіз головних компонент (PCA) для зменшення розмірності. Отриманий точковий графік перетворили на матрицю (тут є зразок коду), яку й візуалізували за допомогою бібліотеки matplotlib (попередньо зменшивши кожну обкладинку до висоти у 250 пікселів – адже ми хоч і жалкуємо через втрату якості зображень, але водночас піклуємося про швидкість завантаження сторінки).
Натхнення черпали у проєкту “11 Years of Top-Selling Book Covers, Arranged by Visual Similarity” (“11 років найпопулярніших обкладинок книжок, упорядкованих за візуальною схожістю”) від the Pudding.
