Ціни на пальне: держрегулювання не допомогло, контроль утрачено

Поїздка трасою на Київщині — це зокрема й споглядання порожніх автозаправок, на багатьох з яких ще помітні сліди нещодавніх боїв. Здається, бензину немає ніде. Аж раптом око вихоплює десяток машин без руху біля однієї заправки, оголошення на якій щедро посічено осколками від снарядів. Попри це заправка працює й навіть робить усе, щоб вижити в нинішній складний час. Біля заправки стоїть старенький, але, вочевидь, недавно помальований і відреставрований євро-бензовоз. До того ж, мабуть, він тут не випадково. За словами тих, хто чекає, на заправці є пальне. Зараз обідня перерва, яка невдовзі завершується. Займаємо чергу. Час тягнеться повільно, тому можна перекинутися кількома словами з іншими.

Звичайно, всіх цікавить ціна. Сьогодні вона тут 68 грн за літр. Дехто під’їжджає та їде далі. Проте є й такі, кому бензин потрібен за будь-яку ціну. Так власник старенького “рено” живе в селі, що добряче постраждало під час окупації. Там було два магазини, які росіяни розграбували. І зараз за продуктами доводиться їхати на базар у колишній райцентр або навіть до Києва. Але зі зникненням бензину ці поїздки перетворилися на невеселий квест. Сусіди скидаються бензином, щоб принаймні хтось один поїхав на закупи. Нині таку ситуацію можна буде виправити, щоправда, доведеться істотно полегшити свій гаманець. Ще один власник великого позашляховика якраз займається облаштуванням будинку, який сплюндрували росіяни. За його словами, нині проблемно дістатися до нього будь-яким транспортом, окрім власного, а дім потребує ремонту. На запитання, скільки пального споживає його машина, він лише сумно махає рукою.

Аж ось у віконечку з’являється обличчя касира, але лише щоб повідомити, що розрахунок відбуватиметься в кав’ярні заправки. Усі прямують до кав’ярні, де той самий касир акуратно бере в кожного готівку за замовлений літраж. Жодних чеків, звісно, не видає. На запитання когось з покупців пального, чому сьогодні літр бензину коштує вже 68 грн, якщо вчора був ще 58 грн, дівчина за прилавком у кав’ярні жваво відповідає: “Та то ж було вчора”.

Звісно, про ситуацію з пальним зараз не говорить лише лінивий. А ще кілька тижнів тому, навіть тоді, коли російські ракети регулярно випалювали українські нафтосховища й нафтопереробні заводи, все могло видаватися оптимістичнішим. Здавалося, український ринок зможе підлаштуватися під нові реалії й почати постачати пальне "з коліс". Але, на жаль, цього не відбулося. Що стало першопричиною погіршення ситуації та що чекає на український ринок далі, ТЕКСТИ намагалися з'ясувати в експерта, директора консалтингової компанії А-95 Сергія Куюна.

— Те, що ми сьогодні бачимо на ринку пального, — це наслідки ударів росіян по українських нафтобазах і НПЗ?

Причини того, що сталося, — комплексні. Першопричина — руйнування ще від 24 лютого колишньої системи забезпечення країни пальним. Ми втратили 100 % імпорту, а це 80 % усіх джерел постачання пального на ринок — ідеться про Росію, Білорусь і чорноморські порти. У березні компанії робили лише перші кроки, переважно шукали ресурси. Це теж виявилося непростим завданням: якісь заводи в Європі були на ремонті, певні європейські порти завантажені.

Руїни Кременчуцького НПЗ після ракетного удару росіян. Фото Цензор.нет

У квітні ми отримали другу причину — удари росіян по Кременчуцькому НПЗ. Фактично, на цьому нафтопереробному заводі, а також на залишках ми протягнули весь березень. А коли завод зупинився, то нові постачання з-за кордону ще не розпочалися, принаймні на достатньому для задоволення попиту рівні. І ринок почав висихати.

Звісно, свою негативну роль відіграло й держрегулювання. Уряд не ухвалював оперативних кроків, тому багато компаній утрималися від постачання. Склалася ситуація, коли імпортні постачання були дорожчими за ту ціну на пальне, яку встановлював уряд. І багато компаній, переважно невеликих, які переважно використовують автомобільний транспорт, були змушені відмовитися від імпорту. Відповідно замість постачати, вони просто вирішили пересидіти. Час було втрачено.

— Наскільки невеликі компанії загалом потрібні на цьому ринку та чи зможуть вони відновити свою роботу?

Невеликі компанії досить комфортно почувалися на периферії й вони там справді потрібні, бо іноді люди не мають змоги заправитись у радіусі кількох десятків кілометрів. Ці компанії завжди купували пальне на внутрішньому гуртовому ринку. Поїхав на нафтобазу, купив бензовоз, приїхав на свою заправку й працюєш. А зараз пального як такого на внутрішньому гуртовому ринку немає. За ним треба їхати в Європу. А для цього слід укладати зовнішньоекономічні контракти, мати зв’язки, а також, зрештою, щоб хтось у компанії володів англійською. Цього всього в малих компаній немає, як навіть і відповідного персоналу. А отже, вони були змушені тимчасово припинити свою діяльність. Але думаю, коли гуртовий ринок запрацює, то деякі з них знову почнуть працювати.

З пошуком транспорту для внутрішнього ринку пального в компаній особливих проблем не було, хоча він міг не відповідати стандартам ЄС

— З початком дефіциту пального здається, наче ринок перейшов у суто спекулятивну фазу. Це справді так?

Утворилася парадоксальна ситуація. Уряд не хоче відмовлятися від державного регулювання, каже, що прагне захистити споживачів. Але ми бачимо дедалі більше випадків замаскованого й навіть відвертого порушення цінової дисципліни, торгівлю за спекулятивними цінами. Проте жодного покарання таких суб'єктів немає, бо уряд не контролює цінову ситуацію. Виникає питання: а в чому тоді сенс держрегулювання? Уряд має негайно застосувати всі механізми, щоб не допустити спекуляції, й це сприятиме наповненню ринку та захисту споживачів.

— Вам не здається, що держава зараз повністю втратила контроль над ціновою ситуацією?

Поки що схоже саме на це.

— Яка сьогодні об’єктивна ціна на пальне?

Формула розрахунку граничних цін містить достатні комерційні стимули для продажу пального через АЗС. Тому розрахункові ціни на рівні 40 грн за літр бензину та 45 дизелю — об'єктивні. Усе, що вище, – спекуляція. Зрештою, все залежатиме від світових цін, які коливаються досить непередбачувано. Але я не думаю, що вони найближчим часом зміняться більше, ніж на 10 %. Відповідно, навіть 50 грн за літр здається малоймовірним.

— Які проблеми треба сьогодні першочергово розв'язати, щоб стабілізувати ситуацію на ринку?

Зараз потрібно розв'язувати логістичні проблеми. Вони комплексні. На європейських залізницях діють свої правила, до того ж у кожній країні власні. Так у Німеччині можуть їздити лише німецькі вагони. У Польщі власна проблематика. Усі ці логістичні питання треба розв'язувати. Раніше ними займалися лише комерційні компанії, але ми бачимо, що все одно необхідне втручання на державному рівні. Наші урядовці повинні постійно контактувати з урядами європейських країн, щоб вони сприяли розв'язанню логістичних проблем.

Український бізнес пішов на новий ринок у Європу й купив там пальне. Але не може його привезти, бо не має власного парку. В Україні у всіх є свої бензовози й “Укрзалізниця”. Це те, що працювало роками. А тут ти прийшов у Європу — і поки що там чужий, не знаєш, як усе працює. Багато питань потребують втручання на міждержавному рівні. Є питання щодо портів і залізниць. Тим паче, що вся тяга там приватна — цистерни належать одним компаніям, локомотиви — іншим, шляхи — третім. Це об'єктивно складно. Відповідно, потрібне рішення держав, які можуть зі своїм бізнесом ці питання відпрацювати. Приватна компанія не має змоги говорити з урядом Польщі чи Німеччини. Це прерогатива урядовців.

— Буквально нещодавно уряд заявив про досягнення домовленостей з Польщею про бездозвільний проїзд вантажівок з паливом. Це якось покращить ситуацію?

Це лише невелика частина заходів, які зараз реалізує уряд. Умовно кажучи, один з десяти папірців, які треба мати українському бензовозу. Питань багато, але слід відзначити оперативність їх розв'язання, зокрема з боку Мінінфраструктури. Загалом вдалося такі дозволи вдалося скасувати для всіх європейських країн.

— За який час Україні вдасться подолати кризу з пальним?

Я прогнозую, що до кінця місяця ситуація трохи покращиться, але вільний продаж пального навряд чи буде. Ідеться про послаблення обмежень обсягів продажу до 20-30 літрів. Сьогодні вони становлять 5-10 літрів. Для остаточного подолання дефіциту, думаю, потрібно почекати два-три місяці.

— Щоб ви в цей кризовий період порадили б українським водіям?

Перш ніж вирушати в поїздку авто, тричі подумайте: чи варто їхати, чи краще відкласти. Ну й загалом переглянути свої звички. Ми маємо навчитися раціональніше використовувати пальне. Тобто не їхати чотирма чи двома машинами, бо так зручно, а однією. Насправді це дуже важливо — так ми відмовимося дотувати й російський нафтогазовий сектор. Бо зараз ми зі своїм попитом тиснутимемо на європейські компанії, які водночас купуватимуть більше нафтопродуктів, зокрема й російських.

пальне війна бензин