В

Варто розставити пріоритети. Що зі зброї, яку розробляє КБ «Південне», справді потрібне армії?

21 вересня Міноборони оприлюднило перелік напрямів, яким відповідно до рішення РНБО про збільшення оборонного бюджету в 2022 році буде забезпечене фінансування. Насамперед це роботи зі створення ракетного озброєння від КБ «ЛУЧ» та КБ «Південне». Цей текст – відповідь на нашу статтю “КБ «Південне» може організувати виготовлення сучасної зброї. Але більшість розробок не законтрактована державою

Автор: Павло Риженко, колишній начальник групи КБ "Південне"

Що там з ракетами? Наш цикл про стан виробництва в Україні ракет та іншої сучасної зброї, яка потрібна для збереження незалежності, читайте тут.

Дайте армії те, що їй потрібно

В Україні досі немає цілісного бачення розвитку озброєння, зокрема ракетного. Як працює нинішня система, чудово описано в інтерв`ю «Текстам» Олега Коростельова: виробники пропонують те, що можуть виготовити, після чого разом із Міноборони та ЗСУ пишуть на свій проєкт тактико-технічне завдання (ТТЗ). Тобто для війська пропонується не те, що потрібно, а те, що є.

З одного боку, це дозволяє виживати, а подекуди розвиватися українським підприємствам. З іншого – призводить до певної консервації по одних напрямках (наприклад, гусенична бронетехніка) та до зоопарку однотипних зразків по інших (наприклад, чотириколісні бронеавтомобілі). В ідеалі процедура прийняття зразка на озброєння має починатися з формулювання потреби ЗСУ, подальшого формування техзавдання фахівцями Міноборони та армії, після чого оголошується конкурс для обрання найкращого варіанта.

величезна проблема – це протистояння між КБ «Південним» і «Лучем»

Ще однією величезною проблемою є протистояння між «Південним» і «Лучем», в якому жодна зі сторін не хоче поступатися ні в чому. І тому там, де логічна кооперація, ми бачимо паралельні взаємозаперечні проєкти.

Але поки ми перебуваємо там, де перебуваємо, тому перейдемо до власне проєктів КБ «Південне».

“Тайфун-1” – боєприпаси для “Градів”

Для звичайних громадян поясню, що різні типи цих снарядів використовуються різними типами реактивної артилерії – від широковідомих “Градів” до більш потужного “Смерчу”.

Початково КБ «Південне» пропонувало чотири типи снарядів: трьох основних калібрів радянських реактивних систем залпового вогню:

– «Тайфун-1» калібру 122 мм для «Граду»,

- «Тайфун-2» калібру 220 мм для «Урагану»,

- «Тайфун-3» (зараз його аналог “Вільха” вже розроблений ДКБ “Луч” і серійно випускається) калібру 300 для «Смерчу»,

- перспективний «Тайфун-4» калібру 400 мм, який, імовірно, мав би стати аналогом китайських комплексів WS-2/WS-3.

На сьогодні проводяться випробування снарядів «Тайфун-1», і це виглядає максимально логічним кроком, оскільки Україна має на озброєнні близько 200 пускових установок для цієї системи (дані з довідника Military Balance-2020), а також розробляє власні проєкти з модернізації та заміни радянських пускових (проєкти «Берест» від Шепетівського ремзаводу та «Верба» від ХКБМ).

Реактивні снаряди зберігаються ще з радянських часів, і велика кількість їх була використана у 2014–2015 роках, тому потрібне щонайменше поповнення запасів. КБ «Південне» з кооперацією пропонують не лише кількісне, а й якісне посилення, оскільки «Тайфун-1» має бути з вдвічі більшою дальністю, ніж оригінальний снаряд «Граду».

Створення коригованої версії снаряду «Тайфун-1» також виглядає цілком логічним, але залежить від результатів випробувань звичайної версії й обсягу її замовлення. І, звичайно, від очікуваної вартості.

“Тайфун-2, 3, 4” дещо зайві

А от щодо створення «Тайфун-2» для РСЗВ «Ураган» та її можливої української версії «Буревій» я налаштований дещо скептично. По-перше, комплексів «Ураган» у нас навіть менше, ніж «Смерчів». По-друге, в радянській системі озброєння «Ураган» з дальністю 10–35 км був перехідною ланкою між «Градом» (5–20 км) та «Смерчем» (20–70 км). При переході на системи зі снарядами «Тайфун-1» та «Вільха» потреба у такій проміжній ланці зменшується, а отже, зникає потреба у третьому типі снарядів, третьому типі пускових.

Переваги відмови від цього проєкту очевидні, але боюся, що розробка «Тайфун-2» ведеться саме за вказівкою військових. Непрямим підтвердження цього є роботи Шепетівського ремзаводу по комплексу «Буревій», в якому усунуто одну з найбільших проблем «Урагану» – неймовірно складне шасі ЗіЛ-135, але водночас доцільність цього комплексу так само під питанням.

І оскільки вже згадав «Вільху», то, думаю, очевидно, що між нею та «Тайфуном-3» уже обрано систему, яка вже є в металі, пройшла випробування та прийнята на озброєння.

Власне, представники «Південного» у своїй розповіді вже не згадували ні «Тайфун-3», ні «Тайфун-4».

Оперативно-тактична ракета «Точка»

Також абсолютно очікуване й адекватне рішення. Є ракетна бригада, в якій чотири дивізіони плюс навчальний (орієнтовно до 20 пускових) і є ракети на зберігання (за деякими даними, кілька сотень). На сьогодні це найпотужніша зброя, яка перебуває на озброєнні України. Продовження термінів експлуатації ракет дає Україні час на розробку власних зразків озброєння.

А от заяви щодо ремонту пускових викликають подив. Бо пускові побудовані на шасі БАЗ-5921, виробництво яких було зосереджене в Росії. Доцільним виглядає або переніс пускових «Точок» на єдине уніфіковане шасі з «Вільхою» та «Сапсаном». Ба більше, я підозрюю, що наявні шасі мають бути в непоганому стані, все ж ракетні комплекси – це не «Урали», які їздять щодня.

Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Сапсан»

Думаю, всі, хто хоч трохи цікавиться українською оборонкою, знає про важку долю “Сапсану”. Зараз розробка ведеться на основі комплексу «Грім-2», який розробляється для королівства Саудівська Аравія. І довести цей проєкт до серії варто хоча б тому, що більшу частину робіт вже виконано.

Принаймні вже є двигун і ряд систем ракети, є шасі, але його подальша доля під великим питанням. Хоч шасі вийшло, за відгуками, просто чудовим, але це фактично продукт ручного складання, плюс виробник – Харківський завод транспортного устаткування був визнаний банкрутом і виставлений на продаж. Знову-таки, логічним виглядає перехід на шасі, уніфіковані зі “Смерчем”, який стріляє «Вільхою» (оскільки шасі МАЗ/МЗКТ від РСЗВ «Смерч» ще радянського виробництва також вимагають заміни). Загалом (за умови достатнього фінансування і контролю його використання) цей довгобуд можна найближчими роками завершити. А відпрацьований і випробуваний новий зразок озброєння може стати найкращою гарантією того, що підприємству можна доручити й інші проєкти.

Дозвукова крилата ракета «Коршун»

Ще один довгобуд. Спочатку планувався комплекс за типом російського «Іскандера» з тактичними ракетами «Сапсан» та крилатими «Коршун», але іноземний замовник замовив окремо «Сапсан», пробачте, «Грім-2». Тому роботи по «Коршуну» йшли значно повільніше.

І хоч ракета виглядає цікавою, її перспективи для ЗСУ бачаться примарними на тлі заяв «КБ «Луч» щодо розширення можливостей РК «Нептун» у частині знищення наземних цілей і, відповідно, польотів над суходолом на гранично низьких висотах. Між наявним комплексом, який тепер можна модернізувати, та наявним на папері комплексом вибір очевидний. Тим більше, що на перший вже витратили значні державні гроші, а на другий ще ні.

Надзвукова ракета «Блискавка»

Певно, один з найамбітніших, але і найбільш перспективних проєктів «Південного» – авіаційна ракета «повітря – поверхня». Так, арсенал повітряних сил ЗСУ вироблений здебільшого у радянські часи й потребує заміни, але КБ «Південне» ніколи не робило авіаційні ракети. З іншого боку, в радянські часи «КБ «Луч» не виготовляло протитанкових керованих ракет, а тепер успішно робить.

Отож, за умови грамотного підходу, ми зможемо одержати й першу українську авіаційну ракету. Є, звісно, питання щодо її інтеграції. Якщо з Су-24, Су-27 та МіГ-29 питань немає, то як її інтегрувати з іноземними літаками, один чи кілька з яких, можливо, таки замінять радянські – це питання, на яке, я сподіваюся, «Південне» готує відповідь.

2.jpg

Малюнок моделі надзвукової ракети "Блискавка"

Зенітно-ракетна система «Кільчень»

А це, власне, найамбітніший і найперспективніший проєкт. Зенітно-ракетна система, яка складається з кількох пускових, радарів виявлення і супроводження та командного пункту. І в Україні є майже все, що потрібно для створення подібної системи. Виробництво ракет, зокрема їхніх головок самонаведення? Є! Виробництво радарів? Є! Досвід побудови військових інформаційних мереж та створення спеціалізованого програмного забезпечення? Є!

В Україні є майже все, що потрібно для створення сучасної протиповітряної оборони

Питання виникає щодо шасі, тобто авто, на якому це все базуватиметься, але його можна розв'язати. На слайдах презентації КП бачимо Rheinmetall-MAN, авто, звичайно, показане як ілюстративне, і на нього я б сильно не розраховував, воно занадто дороге. Ну і, звісно, потрібно залагодити питання взаємодії розробників усіх складових системи та забезпечення стабільного фінансування робіт (і контролю витрат). Це хоч і складно, але можливо.

Загалом серед проєктів КБ «Південне» є як актуальні та потрібні вже на вчора розробки, так і теми, які варто закрити та припинити витрачати на них гроші й робочий час співробітників. Тим більше, що з огляду на системну кризу в космічній галузі, грошей і співробітників більше не стає. То, може, варто їх витрачати на теми, які мають перспективу?

оборонпром що з ракетами? кб південне армія ракети зброя

Знак гривні
Знак гривні