Р

«Росія одночасно грає на розкол Білорусі і на послаблення Лукашенка». Інтерв'ю з білоруським опозиціонером

У Білорусі тривають протести. Здається, жодна зі сторін не планує поступатися. Ситуація ускладнюється тиском на країну з боку Росії. Про все це Тексти поговорили з членом Координаційної ради Білорусі Андрієм Єгоровим.

– Якщо подивитися на останні події в Білорусі, створюється враження, що ситуація певним чином стабілізувалася. З одного боку, настають вихідні, і білоруси вкотре виходять на масові мітинги, з іншого – влада так само жорстко реагує затриманнями. Це моє суб’єктивне враження чи все ж ситуація розгортається саме за таким сценарієм?

– Тут треба розуміти, що протестні акції, які ми можемо побачити по телебаченню – це лише найвидиміший фронт спротиву. Паралельно в Білорусі також відбувається глобальний процес “роздержавлення” суспільних сфер. Люди масово виходять із державних об’єднань на кшталт БРСМ (Білоруський республіканський союз молоді, аналог радянського комсомолу – ред.), “Біла Русь” (створене Олександром Лукашенком громадське об’єднання, фактично виконувало функції партії – ред.), якихось державних профспілок.

zhdzhzh.jpg

Лукашенківський "комсомол" і Олександр Лукашенко

Основне завдання БРСМ, “Білої Русі” і цих профспілок – це забезпечення лояльності людей до чинного режиму. Влада опирається на ці організації і в фальсифікації виборів, і в ідеологічному контролі за населенням. Зараз люди масово виходять із цих організацій.

Є випадки, коли до ста відсотків працівників на якихось підприємствах виходять із офіційних профспілок. І вони починають формувати незалежні профспілки. Відбувається розгортання страйкового руху, проводяться “італійські страйки” на дуже багатьох підприємствах. Є самоорганізація людей за місцевим принципом, створюються ті ж “дворові” комітети. Вчителі та лікарі записують звернення щодо фальсифікацій. Фактично протест сьогодні набув найрізноманітніших форм і вже зачепив усі соціальні групи. Протест також поширився географічно по всій країні. І цей тиск на владу не припиняється, він постійно зростає. І це викликає велике напруження у державній системі. Йдеться не лише про міліцію, а й про комунальні служби, місцеву владу, сферу охорони здоров’я та освіти.

– Наскільки на сьогодні є потужним страйковий рух?

– Страйки тривають. Відбулася певна переоцінка цього руху. Тому що організувати страйк офіційно, згідно з білоруським законодавством, неможливо. Це пов’язано зі значними ризиками. Але на багатьох підприємствах самоорганізувалася групи, які, попри те, що ніби офіційно не припиняють роботу, активно діють у формі італійського страйку. За даними страйкового комітету МАЗа, випуск готової продукції на цьому підприємстві скоротився на третину. Є і більш радикальні кроки – так, працівники “Білкалію” в забої приковуються кайданками. Я думаю, ми ще спостерігатимемо другу хвилю цього страйкового руху, зараз тривають процеси прихованої організації та переструктурування робітників на різних підприємствах.

– Але чи не здається вам, що Лукашенко останнім часом почувається впевненіше? Принаймні він вже не бігає, як нещодавно, з автоматом…

– Можна сказати, що зараз склався тимчасовий паритет сил. Білоруська влада так і не змогла ліквідувати масові протести. І навіть безпосередні масові акції – вона не може їх придушити. Зараз силовики перейшли до тактики точкової протидії – намагаються блокувати окремі колони протестувальників, не давати їм змоги зібратися в більші групи. Але всі ці дії не дають для них бажаного ефекту – вони не можуть розсіяти натовп. Люди, попри колосальну кількість міліції, все одно збираються і продовжують свою ходу. Так само влада не може якось припинити й інші способи волевиявлення громадян.

vybory_09082020_tutby_brush_phsl-4823 (1).jpg

Дії білоруських силовиків залишаються жорстокими та брутальними. Фото TUT.BY

Водночас протести самі собою не можуть поки змусити Лукашенка піти на поступки чи здатися. Тому на сьогодні склалася ситуація, коли жодна з сторін не перемагає. Що буде далі – сказати важко, але може статися щось, що здатне різко змінити перебіг подій.

– Чи припускаєте ви думку, що протести можуть значно радикалізуватися?

– Тут все залежатиме від дій влади. Наші протести поки зберігають свій мирний, неагресивний характер. Певно, це пов’язано з базовими рисами національного характеру білорусів. Мені здається, що насильство з боку міліції може стати тим тригером, який призведе до радикалізації протестів. Зараз, коли міліція починає діяти більш агресивно під час акцій, то і протестувальники починають активніше їй відповідати. Але якщо зростання насильства з боку міліції не буде, протести, найпевніше, й далі матимуть мирний характер.

okrestino_20200812_zam_034_photo_2020-08-12_12-49-28.jpg

Білоруські силовики час від часу демонструють протестувальникам бойову зброю. Фото TUT.BY

– І як за таких умов можна досягти перемоги?

– Протести, що тривають, підточують вертикаль влади. Вже багато людей звільняється з державних органів. Це знекровлює останні. Це може призвести до паралічу державної системи, і де-факто переходу влади до альтернативних суспільних структур. Чи таки визріє номенклатурна змова, і Лукашенка приберуть люди, які розуміють, що подальше продовження цієї ситуації призведе до того, що вони все втратять. А білоруські еліти зараз втрачають дуже багато, за продовження протестів Лукашенко стає для них дедалі більше невигідною фігурою.

– Ну, це достатньо довготерміновий сценарій…

– Ну так, але той-таки Майдан тривав з листопада по лютий. Якщо порівнювати нас із вашою ситуацією, то ми поки пройшли десь третину шляху.

– Наскільки сьогодні серед білорусів сильні міграційні настрої через усі ці події?

– Люди переважно налаштовані на довгу боротьбу, але і подібні настрої зараз справді зростають. Частина інноваційних бізнесів переїжджає з Білорусі. Але тепер мігрувати не так просто через ситуацію з коронавірусом. У людей обмежені можливості для виїзду, і цей паровий котел всередині країни зберігається.

– Зустріч Лукашенка з Путіним – якими будуть її наслідки?

– Можна здогадатися, що Росія схиляє Лукашенка до підписання інтеграційних карт і поглиблення інтеграції, що фактично веде до втрати значних частин білоруської незалежності. Але для самого Лукашенка це шлях в нікуди. Якщо він піде на це, то для його влади тут кінець. Водночас на нього тиснуть протести, і він розуміє, що якщо він піде на переговори з протестувальниками – це теж буде фінал його влади. Тому простір для маневру у нього дуже вузький.

Тим часом Росія продовжує свою тактику економічного задушення Білорусі. Вона нібито підтримує Лукашенка, але зовсім не тією мірою, що потрібна йому для стабілізації ситуації в країні. Той кредит, який буде виданий Білорусі – його вистачить лише для рефінансування вже наявного боргу. Але грошей, які б дали Лукашенку змогу пересидіти протести, в Росії не дали. Йдеться про суму в $3–5 млрд.

– А Путін може просто замінити Лукашенка на якогось свого ставленика?

– Навряд чи. Це не так просто зробити. Цій людині Путіна доведеться завойовувати симпатії білоруського суспільства. А останнє здебільшого не дуже симпатизує відверто проросійським силам. Тобто Лукашенко, як це не парадоксально, далі залишається найбільш проросійським політиком, й інших немає. І введення в Білорусь якихось нових проросійських сил потребуватиме великих затрат в їхній розкрутці, піарі. І проти них одночасно будуть грати як білоруське суспільство, що виступатиме проти появи проросійських сил, так і сам Лукашенко, який буде їх нещадно «мочити» у боротьбі за прихильність Росії. Це, власне, зараз і відбувається. У нас не з’явилося жодних проросійських сил, вони для Лукашенка так само небезпечні, як і сьогоднішні білоруські альтернативні лідери.

– В Україні, до речі, і опозиційним білоруським лідерам досить часто закидають якісь їхні проросійські висловлювання. Наскільки, на вашу думку, це відповідає дійсності?

– Тихановська ніколи не виголошувала подібних заяв. Вона не приймала звернень до Путіна, не висувала жодних пропозицій до Росії, аби та виступила посередником у перемовинах. Тихановська завжди наголошує, що суверенітет та незалежність Білорусі – це речі, які не обговорюються. І вона повсякчас підкреслювала, що питання геополітичних орієнтацій – це не питання білоруської революції. І воно вирішуватиметься вже після того, як тут будуть проведені нові демократичні вибори.

А от Цепкало та його дружина час від часу роблять якісь звернення до Путіна, говорять про те, що Росія може виступити гарантом законності, посередником. Але специфіка білоруської ситуації полягає у тому, що жодна людина, яка перебуває за кордоном країни, більше не спроможна впливати на події всередині. А отже, їхні заяви треба розглядати просто як приватну ініціативу, на яку мало хто звертає увагу в Білорусі. Але якщо Тихановська стала такою собі символічною фігурою протестів, то Цепкали взагалі втратили будь-яку змогу на щось тут впливати.

– А хто безпосередньо зараз керує протестами в країні?

– Протести далі мають децентралізований характер. Прямого управління з боку Координаційної ради (КР) зараз немає. Це одна з проблем цього органу, оскільки, з одного боку, він нібито й репрезентує протестувальників, але з іншого – питання прямої підтримки з боку протестувальників Координаційної ради ще потребує окремої роботи. Процес її легітимації розпочатий і нині триває, вже 450 тис. людей висловилися на підтримку КР, але ще є низка питань.

Але не забуваймо, що Координаційна рада була частково розгромлена. Всі її члени втягнуті у кримінальні справи. Слідчий комітет допитує всіх, викликають на допити, вочевидь, за абеткою, от зараз вони дійшли до букви “Д”. Але, думаю, це торкнеться всіх членів комітету.

– Зараз на протестах з боку силовиків з’явилися бійці в балаклавах, оягнуті в якусь дивну зелену уніформу без розпізнавальних знаків. Чи немає у вас підозри, що фактично ми бачимо появу якихось “зелених чоловічків”, як це колись відбулося у нас в Криму?

– Ні, це таки білоруси. Їх просто переодягнули в зелене. Після подій перших днів, коли силовики вчинили дуже багато звірств, влада вирішила таким чином зменшити градус напруження. Поки жодних фактів, які б підтверджували участь у розгонах мітингів російських спецпризначенців, у нас немає.

marsh_compressed.jpg

На вулицях білоруських міст з'явилися свої "зелені чоловічки"

– Ви сказали вище, що питання геополітичної орієнтації – це не питання білоруської революції. А чому тема геополітичного вибору практично не звучить під час акцій протесту?

– Це питання не є настільки гострим для нас. Більшість білорусів дуже чітко дотримується установки щодо збереження незалежності країни. І виступають за нормальні відносини як з Росією, так і з ЄС. Але у жодному разі не за поглибленішу інтеграцію. Люди не хочуть якось більше інтегруватися ні в Росію, ні в Європейський Союз. Щодо цього існує суспільний консенсус. Хоча, звісно, і в суспільстві, і в протестному русі є групи, які більше орієнтуються на Схід чи на Захід. І якщо це питання винесуть на широке обговорення, не виключено, що воно може призвести до якогось розколу. Тому зараз це питання невигідно обговорювати ні тактично, ні стратегічно.

Моя особиста думка, що після перемоги революції Білорусі вдасться зберегти гарні відносини з Росією та значно покращити взаємини з Європейським Союзом. Зрештою це має призвести до того, що Білорусь стане набагато більш проєвропейською, ніж зараз. Водночас, думаю, ніхто не вимагатиме розриву якихось економічних чи політичних зв’язків із Росією. Можливо, буде поставлено під питання існування союзної держави Росії та Білорусі.

– Як на мене, то теперішня російська влада, і Володимир Путін безпосередньо, будуть абсолютно незацікавлені у тому, щоб допускати ще когось у свою, як вони думають, зону впливу. І чи не здається вам, що після недавньої зустрічі Путіна та Лукашенка ви, білоруські опозиціонери, фактично перебуваєте вже в умовах конфронтації не лише з режимом Лукашенка, а й з російським керівництвом?

– Конфронтації немає. Напруження викликають спроби Росії здійснити гібридну експансію щодо Білорусі. Йдеться про поглиблення інтеграції, підписання дорожної карти. Цьому опирається і білоруське суспільство, і навіть чинний білоруський режим. Росія проводить хитру гру – вона грає на розкол білоруського суспільства і на послаблення Лукашенка одночасно. При цьому хоче отримати і ослабле білоруське суспільство, і слабкого Лукашенка. І це дає простір для гри, де у нас досить багато можливостей для спротиву. Хоча, звісно, через те, що Росія виступила на боці Лукашенка, у нас почали зростати антиросійські настрої. Щойно РФ почала підтримувати Лукашенка, люди стали виходити з антипутінськими, антиросійськими плакатами. Ще трохи і Росія отримає населення, яке налаштоване проти неї.

росія білорусь протести лукашенко

Знак гривні
Знак гривні