Україна у вогні — від Карпат до Чорнобиля. Влада пожеж не помічала, нас урятував дощ
Дані американських, українських та білоруських науковців свідчать про те, що, серед іншого, загоряння в українській частині Чорнобильської зони відчуження виникають набагато частіше, ніж у Поліському радіаційно-екологічному заповіднику в Білорусі. Це пов’язано з нормальною організацією протипожежного менеджменту в сусідній країні. Вогню забракло лише кількасот метрів, аби дістатися до захисної споруди над четвертим блоком ЧАЕС. Поки вирували пожежі, влада або мовчала, або говорила, що все під контролем. Журналістів на пожежу не пускали, від допомоги волонтерів відмовлялися.
Звідки ж беруться всі ці пожежі?
Україну накрила традиційна для весни хвиля пожеж: горить трава й ліси. Через зміни клімату цього року проблема посилилася: у нас була суха й тепла зима, а навесні почалися сильні вітри. Незагашене багаття, недопалок — і сухостій навколо миттєво спалахує.
Але здебільшого підпали навмисні: фермери випалюють стерню, бо після цього на оранку йде менше солярки, та нібито для знищення шкідників у землі. Чорні археологи підпалюють луки, щоб потім легше було ходити з металодетектором. Є також версія, що певні особи з автодору, які відповідальні за території обабіч автомобільних доріг — спалюють на них суху траву, щоб не скошувати її. Причин може бути безліч.
На Закарпатті навмисним підпалом знищено 9 (!) гектарів унікального заповідника «Долина нарцисів» — 49-річний місцевий житель вирішив, що суха трава заважає йому і двічі (!) підпалював її, бо вважав, що «не все ще вигоріло як треба».
Пожежа в Долині нарцисів. Фото МВС
Десять днів тому на Хмельниччині вигоріла значна частина Маначинського гідрологічного заказника. Знищено ще одну унікальну пам'ятку природи, порушено екосистему, завдано збитків — але ймовірно, що за це ніхто не відповість, бо паліїв шукають досі.
Пожежа в Маначинському гідрологічному заказнику. Фото Dronarium Україна
В Україні протягом минулого тижня вирувало три масштабних лісових пожежі – в Житомирській, Чернігівській та Київській областях. У Козелецькому районі на Чернігівщині ліс палав чотири дні. Станом на 14 квітня на цій території ще тліли попелища. За попередніми оцінками, площа пожежі становить більше двох сотень гектарів. Щоб загасити пожежу, авіація скинула 48 тон води, пожежу гасили 180 людей та 50 одиниць техніки. Допомагали й армійці з полігону «Десна», що поряд. Висота вогню там сягала понад 40 метрів!
Як правило, покарання за навмисні підпали — це адміністративна відповідальність і мінімальний штраф 170—340 грн. Лише днями, 13 квітня, Верховна Рада посилила кримінальну та адміністративну відповідальність за підпал сухої трави та забруднення атмосферного повітря. Прийнятим законопроєктом №2339 у 18 разів збільшено розмір штрафів. Від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100—8500 грн) або обмеження/позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Але увагу громадськості, ЗМІ та влади привертає інша пожежа — вже одинадцять днів горить ліс у зоні відчуження поблизу Чорнобиля. Понад 400 пожежників з усієї України борються з вогнем цілодобово, пожежна авіація скинула майже півтори тисячі тонн води.
Пожежа в Чорнобилі: що відомо і чим це загрожує
Почалося 3 квітня. А 5 квітня поліція затримала одного з паліїв зони. Ним виявився 27-річний житель села Рагівка, який пояснив поліцейським, що… задля забави в трьох місцях підпалив сміття та траву. Далі вогонь вітром перекинуло у ліс, і він уже не зміг впоратися та загасити багаття.
Також 13 квітня поліцейські затримали ще одного палія. 37-річний місцевий житель, спалював сміття зі свого двору. Попіл із тліючими вуглинками він вивіз за село, висипавши на суху траву. Коли вогонь перекинувся далі, то палій не викликав рятувальників, а намагався самотужки погасити вогонь. Вітром пожежу перекинуло на територію лісу, а далі у зону відчуження — де вже розпочалась масштабна пожежа.
Але говорять і про умисні підпали в різних місцях. Точно сказати про причини важко. Утім, еколог Петро Тєстов в аналітичній записці зазначає щодо причин пожежі: «В Чорнобильській зоні започатковували кілька міжнародних проектів, спрямованих на запровадження управління пожежами. У тому числі з залученням американських».
Дані американських, українських та білоруських науковців, зокрема, свідчать про те, що загоряння в українській частині Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ) виникають набагато частіше, ніж в Поліському радіаційно-екологічному заповіднику у Білорусі. Це пов’язано з нормальною організацією протипожежного менеджменту в Білорусі. Реальність показала правоту науковців: нинішні пожежі вирують якраз на ділянках із найбільшим ризиком, а протипожежні розриви виявились зробленими не там, де їх варто було б робити». Експерт зазначає, що нинішнє керівництво Зони відчуження робило протипожежні просіки там, де вигідніше зрубати ліс, а не там, де це дійсно потрібно. Важко не погодитися з тим, що неправильна організація роботи і протипожежної безпеки і є головною причиною лиха.
Як виглядала пожежа протягом кількох останніх днів, можна побачити на цих шокуючих знімках. Через шквальний вітер вогонь постійно перемагав людей, пожежники відступали.
Фото Олександра Сироти
Журналістів у зону не пускають — аргументують тими самими карантинними обмеженнями. Складно уявити, який стосунок має коронавірус до пожежі, але поки що нікому законним чином не вдалось туди потрапити. Інформацію про хід подолання пожежі не вдалось отримати від прес-служби ДСНС у Київській області (яка з минулої п’ятниці не відповідає ні на дзвінки, ані на листи). Пресслужба ДАЗВ вийшла на зв'язок, однак поки що не надала ні можливості потрапити для репортажу в зону, ні відповідей на поставлені питання.
Фото Олександра Сироти
Як видно з супутникового знімку, є щонайменше два масштабних осередка пожежі в зоні відчуження: на межі з Житомирською областю (де вона й почалась), та в центральній частині, практично в десятикілометровій зоні ЧАЕС.
Станом на середину дня 14 квітня завдяки дощу пожежа в Зоні відчуження практично згасла, хоча 13 квітня вогонь майже впритул підійшов до укриття ЧАЕС:
Подивимося, що ж згоріло. Вогонь впритул добрався до міста Чорнобиль, ЧАЕС та міста Прип’ять.
Майже згоріли села Чистогалівка та Копачі, де розташовані два з дев’яти могильників — місць тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Також вогонь критично наблизився до могильників «Вектор» та «Буряковка».
Довідково: всього на території Зони відчуження розміщено дванадцять пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів: «Вектор» , «Буряковка», «Станція Янів», «Нафтобаза», «Піщане плато», «Рудий ліс», «Стара Стройбаза», «Нова Стройбаза», «Прип'ять», «Копачі», «Чистогалівка», «Россоха». Загальна площа – близько 10 гектарів. Це близько 1000 траншей і буртів з радіоактивним відходами, які були стихійно створені в період ліквідації аварії. Це майданчики, куди звалювалося усе, що тільки було можна. Частина з них розібрана і не функціонує, але що з ними зараз, в якому вони стані, і навіть де фізично знаходяться деякі перелічені об’єкти — на жаль, інформація відсутня.
Також вже відомо, що повністю знищено вогнем село Лелів, де розташований біологічний могильник: туди привозили та хоронили всіх вбитих диких та свійських тварин з усієї зони. Також там згорів санаторій «Смарагдовий», який свого часу став прототипом однієї з яскравих локацій комп’ютерної гри «S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля».
Горить село Лелів
Якщо проглянути детальну карту району пожежі, то загалом видається, що мало згоріти вщент щонайменше з десяток покинутих чорнобильських сіл: Чистогалівка, Копачі, Лелів, Поліське, Грезля, Рудня-Грезлянська, Ковшилівка, Варовичі, Мартиновичі, Волхов. Це стверджує і співробітниця прес-служби «Енергоатому» Наталія Дегтяренко на своїй сторінці у мережі Фейсбук.
Горіла і частина Рудого лісу (найбільш забрудненого), і закрите військове місто Чорнобиль-2, де розташована відома РЛС «Дуга». Та на щастя, цей об’єкт поки що не постраждав — вогонь зупинився завдяки автомобільній дорозі, за якихось сто метрів від локації.
Відео Ярослава Ємельяненка
Влада замовчує правду, як у 1986 році — Back in U.S.S.R.
Попри критичну ситуацію, влада постійно говорила, що все чудово і під контролем.
При цьому, активісти та громадські діячі кілька днів били на сполох, але влада Зеленського обрала політику замовчування. Ярослав Ємельяненко, член Громадської ради Агентства з управління зоною відчуження, 13 квітня писав: «Ситуація критична. Зона палає. Місцева влада звітує, що все під контролем, але насправді вогонь стрімко захоплює нові території. В мене два варіанти: чи то до Кабміну не доводять реальну ситуацію, чи він обрав політику замовчування радянської влади, як у 86 році... Чорнобильські пожежі гасять вже десятий день, а вогонь, не дивлячись на роботу рятувальників, вільно переміщується за вітром, і зараз дістався міста Прип’ять та найнебезпечніших об’єктів Зони відчуження. Але зайдіть на сторінки Кабміну, ДСНС та профільних держустанов — в них все під контролем і все нормально. На місце не допускають волонтерів та журналістів».
Волонтери вже кілька днів як розпочали збір коштів та необхідних речей для допомоги рятувальникам. Не вистачає елементарного — води, ліхтарів, пального. Гасити пожежу приїхали рятувальники з більш ніж десяти областей України — їм ніде ночувати, є проблеми з їх розташуванням та їжею. Не вистачає навіть мап, за якими вони мали би орієнтуватися, адже багато хто вперше в цих місцях, і вони просто блукають лісом — не знаючи, до якої дороги вони вийдуть.
Ось що розповів Текстам Руслан Горовий, відомий письменник і волонтер, який зараз займається організацією допомоги нашим рятувальникам у зоні пожежі: «Найбільша проблема цієї влади — відсутність комунікації. Немає комунікації — немає нічого. Люди хочуть і можуть допомагати, а адміністрація чорнобильської зони, в цьому випадку, зайняла таку позицію: у нас все є, нам нічого не потрібно». А насправді у всіх нас є знайомі, родичі, знайомі наших родичів — і вони приносять нам зовсім іншу інформацію, розказують іншу картину. І народ тоді починає буянити!
А потім з'являються інші, які на цьому ще й хайпують, розказують напівправду, грають на емоціях. Якби ще минулого тижня на одному КПП на в'їзді в Зону зробили пункт прийому допомоги — то їх би закидали допомогою. Люди справді готові допомагати, а їм не дають цього робити. І вони мусять викручуватись, знаходити якісь обхідні маневри, передавати підпільно (!) вкрай необхідні речі.
З одного боку, втрачаються останні крихти віри і поваги до цієї влади. З іншого боку, час від часу дискредитуються і самі волонтери — бо відсутня можливість робити все відкрито і прозоро. Боротьба з цією пожежею могла стати єднанням людей, показом гідності, а відбувається безлад і сором».
Представники Асоціації Чорнобильських туроператорів 13 квітня привезли пожежникам близько 400 літрів дизпалива, воду, снеки та мапи. Все це вони придбали за власний кошт. Дедалі більше людей у них запитувало, як допомогти в боротьбі з вогнем у Чорнобильській зоні — тож вони вирішили організувати збір коштів для допомоги чорнобильським пожежникам.
Також мені вдалося поговорити телефоном з Ярославом Ємельяненком – за його словами, пожежу таких масштабів загасити нереально. «Пожежники працюють майже наосліп, не маючи чіткого уявлення, як і куди поширюється вогонь. Якби у них були квадрокоптери, то вони могли би діяти більш оперативно та злагоджено. Але такої техніки, мабуть, нема ні у ДСНС, ні у ДАЗВ — принаймні, її не бачили. Цим устаткуванням допомагають, знову ж таки, волонтери», – говорить Ярослав. Він і сам долучився зі своїм квадрокоптером до сканування території пожежі та передачі цієї інформації рятувальникам.
Про шкоду, завдану природі, годі й казати.
Стихія зруйнувала і багато об’єктів туристичної інфраструктури, локацій показу, які відвідували десятки тисяч туристів з України та з-за кордону. Навряд чи їх вдасться відновити.
Минулого року уряд створив Робочу групу по внесенню Чорнобильської зони у списки світової спадщини ЮНЕСКО — як місцини, яка відіграла значну роль у світовій історії.
«Давайте, нарешті, припинимо відлякувати людей, відвідувачів, і перетворимо зону відчуження в науковий і майбутній туристичний магніт. Зробимо тут землю свободи, яка стане одним із символів нової України: без корупції і дурних заборон, з інвестиціями і майбутнім. Зробимо це разом, разом з вами», — говорив минулого літа новообраний президент Зеленський.
Тепер значна частина цього магніта і символа нової України згоріла. Десятки великих і малих пам'яток історії, котрі були свідками катастрофи на ЧАЕС, стали згарищами. Чорнобильські туроператори зазнали нищівного удару.
А чим будемо гасити пожежі в 2020 році?
Пожежі триватимуть і влітку, тож щоб гасити ліси, поля і торфовища, потрібно дуже багато води, та ще й у тих місцях, де цієї води може не бути взагалі — лісові зони, лісостеп. Де її брати, коли посуха?
За коментарем ми звернулися до Павла Гвозденка, заступника Голови Держводагентства України:
«Дійсно, цьогорічна зима була найбільш аномальною. Фахівці Держгеометеоцентру наголошують, що вперше за 120 років спостережень не було весняної повені. На жаль, глобальне потепління не обійшло стороною й Україну. Більше того, температура в нас зростає вдвічі швидше, ніж у середньому на планеті. Держводагентство почало набирати воду у водосховища майже на місяць раніше, ніж зазвичай, однак вже зараз зрозуміло, що в басейнах деяких річок формуватиметься дефіцит води.
Ми вже повідомляли на своєму офіційному сайті та сторінці в Фейсбук про можливі обмеження в водопостачанні. Згідно зі статтею 45 Водного кодексу України, у разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров’я людей та в інших державних інтересах. Якщо говорити за пріоритети, то в цьому випадку найголовнішим є забезпечення водою населення для задоволення питних та побутових потреб. Але забезпечення водою структур, які гасять пожежі та працюють над подоланням надзвичайних ситуацій — це поза пріоритетами, бо це оперативні потреби.
Проте зараз, як ніколи, важливо, щоб люди змінювали свої пріоритети та навчилися економно споживати воду. На жаль, Україна є однією із найменш забезпечених прісною водою із розрахунку на одиницю населення. Також важливим пріоритетом є забезпечення аграріїв водою для поливу сільськогосподарських культур. Найбільше обмеження зачеплять гідроенергетиків та промислові підприємства».
Ну що ж — картинка вимальовується зовсім невтішна. У зв’язку з маловоддям та відсутністю дощів вже спостерігається велика кількість пожеж. Горить суха трава та очерет, а також і ліси. Це буде дуже тяжкий період не тільки для вогнеборців, хоча вони змушені вже працювати майже нон стоп і на повну силу. Воду для гасіння пожеж вони беруть із найближчих водойм та меліоративних каналів, бо це ж чи не єдина можливість швидко заправляти цистерни пожежних авто і хоч якось боротися з вогнем. Але її катастрофічно мало — більшість таких водойм пересохне влітку, якщо триватиме така суха погода.
Вихід вбачається тільки один: оскільки левова частка пожеж трапляється завдяки підпалам та необережному поводженню людей із вогнем, то потрібно активізувати інформованість населення про наслідки, які це спричиняє, а також посилювати відповідальність за такі дії. Але й тут без належної державної комунікації не обійдешся. Де ж її узяти?
