«МОВА І ВІЙНА».

Повернутися вкотре до мовної тематики, яка непрямо, але дотична до війни на Сході України змусила чергова хвиля москволюбства, яку дехто робить спроби підняти вище хвиль Чорного моря. Прапор мовного москволюбства на висоті намагається тримати журналіст газети «День» - Д. Десятерик. Різке заперечення викликає зміст статті «Світ після Кіри: на вісімнадцять фільмів кращий». Отже, конкретніше, чи була і є талановита мисткиня кіно Кіра Муратова українською режисеркою? Однозначно, ні. Це та особа, що проживала в Україні і не володіла українською мовою, не знаю, чи й розуміла її! Фільми створені нею усі московсько – мовні, чи є там український зміст? Можливо, але це погляд на життя в Україні ззовні… Шкода, що виділялися кошти з державного бюджету для створення фільмів, в яких мовлення велося з допомогою «язика» народу, споконвічно ворожого українцям, і того «інструменту», яким оперують конструктори «русского міра». ЇЇ можна назвати режисером України з натяжкою, а влучніше – режисеркою, що проживала в Україні.

Кожен край, країна, у якій живе певний народ має свою енергетику. Енергетика мови і землі перебувають у стані взаємної підтримки і гармонії. Чужинська мова («язик») у невидимому світі перебуває із землею українською у протиборстві. Мова колонізаторів, окупантів повинна поступово, поетапно, зменшувати і звужувати свій ареал застосування в Україні. Адже роль мови настільки значима, що при її втраті (а це – Східна І Південна Україна, в значній мірі – Центральна), народ позбавляється енергетичної підтримки землі. В таких регіонах відбуваються процеси руйнації під впливом чужинської мови (одна з головних причин). Такі процеси проходять аж надто повільно, тому не викликають тривоги і підозри.

Але, у підсумку призводять до таких наслідків: «… катаклізми, аварії, знищення самої землі, її родючості, а також народу через хвороби, пониження імунної системи, заселення чужинцями. А головне – це втрата духовності. Агресор завжди несе агресивну енергетику. І треба мати велику духовність, аби не втратити своїх коренів. ЯКЩО НАРОД ЗВІЛЬНИВСЯ ВІД ОКУПАЦІЇ, АЛЕ ПРОДОВЖУЄ РОЗМОВЛЯТИ ЧУЖОЮ МОВОЮ, ТО ЕНЕРГЕТИЧНО ВІН ВІД ОКУПАЦІЇ НЕ ЗВІЛЬНИВСЯ. Тому у цій державі ніколи не буде ладу…», - запевняв нас Валерій Московченко.

Цей же автор доводить: «У регіонах, де гору брала русифікація, переважала агресивність суспільства, значно підвищувалася кримінальна небезпека, екологія досягла критичного стану. Була привнесена психологія бандитизму, чого на Україні ніколи не існувало (взяти чуже вважалося великим гріхом). Це стосується перш за все півдня України… ( і Сходу України теж, - А.Б.)».

Бажано шукати не поверхневі ознаки будь – яких явищ, а корені, не наслідки, а причини…
І третій шматок цитати від автора езотерика (В.М.): «Занесені з Росії войовничий атеїзм і патологічна нетерпимість до чужих традицій ( і не тільки на Україні) знищили одвічне вміння захищати тонкі енергії, а отже й здоров’я…».

Відновлення і утвердження панівного становища української мови на усіх наших теренах це не забавка, ЦЕ ПИТАННЯ ВИЖИВАННЯ УКРАЇНЦІВ ЯК НАРОДУ. Немає мови, нема й народу…

Московія веде всі існуючі види війни супроти України і її народу. Нерозумна, не патріотична, «пораженчеська» ( за Д. Донцовим) політика зверхників України від 1991-го року, призвела до втрати окремих територій. Вони ніби не відали: «Хочеш миру, готуйся до війни». Що ж таке війна? Добре означив цей термін І. Каганець: «Насправді війна – це рішучі цілеспрямовані дії з метою змінити поведінку противника у власних інтересах». Цей футуролог (І. К.) визначив, що нині існує 7 різновидів війни – від технологічно – силової до духовної (7-й рівень). Московщина (РФ) послідовно, відкрито й приховано провадить проти нашої держави усі різновиди війни.

Архіважливим є й питання: «Шо ж втратила Україна за сотні років від експансії Москви?»…
А). Духовність
Б). Території (Родючі землі Курщини, Орловщини, Білгородщини, ще частина земель була віддана московськими більшовиками Польщі І Білорусії).
В). Населення ( Починаючи від століття 17-го, включно з більшовицьким періодом окупації – масово нищилося українське населення, яке чинило опір московській експансії. Українці втягувалися в глобальні війни, котрі провадила Москва задля підкорення всього світу. Руйнувався генофонд нації, в результаті 3-х Голодоморів – геноцидів, і Чорнобильська катастрофа).
Г). Самобутність, культуру і мову
Д). Самостійність церкви
Е). Розмаїті втрати матеріального характеру.

Що Україна «здобула»?

А). Відсталість від європейських країн на сотню років
Б). Жорстку енергетику москвинів, їх лінощі, пияцтво, лихослів’я, розпусту, зневагу до ближнього, чого раніше не було, до батьків і старших зверталися на «Ви».
Що втратила Росія після розпаду Радянської Московії (СРСР)?
А). Історію, котру вкрала
Б). Корені
В). Енергетику, та найважливіше, - підстави до світового панування.

Що принесли москвини на завойовані землі? Красномовну відповідь дав письменник Іван Андрусяк (його роман- новела «Вургун»): « Наш смітник видавався мені часточкою того великанського й гидкущого кацапстану, який я мав нещастя трішки спізнати й переконатися, що кацапи на всіх потоптаних ними землях залишають такі частини себе, а ще своїх бабаїв і танки на постаментах по майданах міст, як сатанинські знаки своєї смердючої присутності…».

І знову, ще раз про значення і вплив Мови. Яку ж загрозу несе саме московська мова в Україні? Московський «язик» + московська книжка, пісня+ телевізійні передачі, художні фільми = породжують московське мислення, відтак світогляд, світосприйняття, ось і маєте панове, - розкошування складових «русского міра» в значній частині України.

МОВА… «Мова, як танець. Одна мова танцює вальс, інша польку, гопак, танго, тощо. Є мови, у яких танець – бокс, є – постріл…

…Коли ви переходите на чужу мову, навіть дихання збивається. А на дихальний ритм налаштований весь метаболізм нашого організму. Дихання виявляється «прив’язане» до алгоритму творіння!», - писав науковець В. Кирунчик.

Потрібно зрозуміти, що опісля відновлення самостійності України, ніяк не можна було послаблювати антиколонізаторський спротив московству. Оскільки триває , навіть посилюється – ідейна, лінгвокультурна, комунікативна, психологічна колонізація України ( не дивлячись на державність!).

Філософ Роман Кісь попереджав: «Чи не «пропозіхаємо» ми сьогодні те, що російська ідея цілком реально утверджує свій (цивілізаційний, євразійський субстрат) у містах України? Чи не «пропозіхаємо» ми нині того, що Кремль сьогодні цілком дієво контролює комунікативно – інформаційну ситуацію у наших великих міських агломераціях (навіть у Львові)? Чи не «пропозіхаємо», зрештою, ми нині того, що намагання не тільки втримувати, але й закріпити, зафіксувати культурне не – існування українства у великих містах Центру, Сходу та Півдня може стати нічим іншим як повним тріумфом неоколонізаторської версії ідеї в Україні (УКРАЇНА ЯК СВОГО РОДУ «ДРУГА РОСІЯ»?)…

Московський «язик», котрий домінує тотально в Криму, Донецьку, Луганську ( і в Дніпрі, Харкові, Одесі. Миколаєві, Херсоні…), відіграв чималу роль у тих трагічних подіях, що відбулися… Москволюбство – це орієнтація, а малоросійство – це занепад історичної пам’яті, зникнення національного інстинкту, притлумлення національної гідності, це – капітуляція перед новим боєм, це нове рабство…

Війна і мова… У дні теперішні, коли аж надто помітний поступ анти – традиційних, анти – духовних, анти – українських процесів в Україні, слід сказати - УКРАЇНСЬКЕ РІШУЧЕ НІ, тим силам чужинецьким, які прагнуть України без українського змісту. Дуже потрібно щоб тепер, а не потім, в Україні пробудилися «сплячі», заговорили «мовчазні», щоб активізувалися ті, що ще вчора дотримувалися нейтральних політичних поглядів, або пасивних, себто ніяких…ЩОБ «ЛІТЕПЛІ» ДУШІ ОХОПИВ ВОГОНЬ НЕНАВИСТІ ДО ВСЬОГО ВОРОЖОГО НАШІЙ КРАЇНІ і НАРОДУ!

Андрій Будкевич- Буткевич, історик мистецтва, журналіст.