Перешкоджання журналістам, недотримання журстандартів, непрозорість ЗМІ – медійні підсумки року Закарпаття
Рік, що минає, входить в історію і медійної сфери Закарпатської області. За цей час сталися певні події чи виявлені окремі тенденції, які об’єктивно віддзеркалюють стан журналістики Закарпаття з усіма її позитивами та негативами. Спробуємо підбити підсумки, що найбільше запам’яталося у 2016-му році у контексті життя закарпатської журналістики.
Контент – багато релізів, коментарів мало
У 2016 році експерти ІМІ моніторили контент окремих газет та інтернет-видань області щодо якості матеріалів про діяльність місцевої влади. Виявлено, що левова частка інформації потрапляє у ЗМІ не як авторський продукт, а передрук прес-релізів. Для споживача інформації перший негатив – те, що текст, почасти написаний «сухою чиновницькою» мовою, в такому ж вигляді і потрапляє у видання. Але ще гірше, що є ризик отримати лише одну думку щодо певних явищ.
Наприклад, зараз у місцевій владі активно хваляться благоустроєм населених пунктів, де у позитивному ключі подається інфо про керівництво міста, окремих депутатів. Натомість редакції видань, передруковуючи релізи, здебільшого не інформують про щось більше того, що написано в релізі. Наприклад, що ремонт доріг, проведення освітлення і т.д. можливі не так через те, бо «мер хороший», а тому, що у містах з’явилися додаткові гроші від акцизних податків. Крім того, редакції не звертають увагу на вартість ремонту об’єктів – хто й скільки отримує бюджетних грошей, чи раціонально вони витрачені. А варто було б, бо за «радісними новинами» з прес-релізу про ремонт якогось подвір’я може критися привід для журналістського розслідування щодо розкрадання грошей платників податків.
Дотримання журналістських стандартів – щодо балансу думок, достовірності джерел інформації, відокремлення фактів від коментарів – ще один моніторинг, під який цьогоріч потрапили закарпатські друковані та онлайн-медіа. Із трьох найбільше порушено стандарт дотримання балансу думок. І тут прикладів назбиралося хоч на цілу книгу: багато видань поінформували про отруєння людей в одному з ресторанів, і не всі подали коментар керівництва ресторану; поінформовано про конфіскацію деревини від однієї із фірм, згадано її назву. Точку зору фірми не висвітлено. Найцікавіший приклад: поліція затримала за порушення ПДР, як йшлося у повідомленні прес-служби, голову однієї із сільрад, який, нібито, вів авто п’яним. Усі ЗМІ передрукували, не взявши спроби коментаря у голови села. А вже останньому, за кілька днів, самому довелося повідомляти всі ЗМІ, що затримали не його, а колегу – секретаря сільради.
Присутня у закарпатських ЗМІ й проблема використання соцмереж як джерела інформації, при цьому – без її перевірки. Резонансу набув факт про історію з нещасним випадком на вулиці, нібито через пізній приїзд швидкої. Такий закид з’явився у мережі «Фейсбук», але за коментарями до медиків, перед тим, як ретранслювати повідомлення у своїх ЗМІ, журналісти не звернулися.
Найбільш резонансною подією року і, напевне, вершиною непрофесіоналізму чи то халатності, стала ситуація із сайтом «uzhgorod.net.ua», який, не озвучивши позиції СБУ, поліції, ДСНС, протягом певного часу подавав інформацію із проведення антитерористичних навчань як про реальні достовірні події. При цьому сайт не гребував смакувати реченнями явно художнього стилю – «Щойно поруч із мерією пролунав черговий вибух, їхня кількість збільшується з кожною хвилиною»; «підозрілі крики доносяться із рації у патрульній автівці, котра припаркована поруч із площею. Чутно, як агресивний чоловічий голос вимагає "главного". Однак самі патрульні на вимоги поки не реагують. Не дивлячись на те, що терористи погрожують викинути із вікна одного із заручників із простреленою головою!». Сайт посіяв певну паніку в інтернет-просторі, і на якийсь час фейк про захоплення Ужгородської мерії терористами дехто сприймав як достовірну подію.
Анонімні редактори, нерозкриті власники
Власне, подібна подача інформації, як це зроблено на сайті «uzhgorod.net.ua», стала можлива й завдяки тому, що цей ресурс працює як анонімне джерело – нема даних ні про редактора, ні про зворотні контакти. Відтак нема й кого питати.
Але, на жаль, не лише цей сайт не розкрив інформації про редакцію. Проблемою 2016 року як раз можна назвати наявність у медійному просторі Закарпаття по суті анонімних Інтернет видань – зафіксовано 7 закарпатських сайтів, які впевнено працюють як онлайнові ЗМІ: себто регулярно там оновлюється стрічка новин, з’являються й авторські матеріали. Але імен редакторів нема. Втім, на щастя, таки є контакти для зворотного зв’язку – ну так, аби в разі чого лишалась хоча б теоретична можливість звернутися до сайту для уточнення розповсюдженої інфо.
У 2016-у році експерти Інституту масової інформації окремо промоніторили сайти закарпатських ЗМІ – 5 телеканалів, 5 радіо, 5 газет та 10 інтернет-видань – щодо наявності самої інформації про власників медіа, їх менеджмент тощо. Найпрозорішими виявилися газети, оскільки вони – юридичні особи. Лише один із п’яти регіональних каналів розкрив повну структуру своєї власності – згідно з вимогами законодавства України. Найгірша ситуація, звісно ж, саме з інтернет-виданнями, більшість з яких не є юридичними особами. Відтак для споживачів інформації і фактичні власники ресурсів невідомі. Лишається сподіватися, що у 2017 році усі ЗМІ назвуть й імена редакторів, й власників. Адже ім’я – це довіра.
Порушення прав журналістів – в роботу втручався й нардеп, й начальник поліції
Екватор року 2016 – червень – запам’ятається як місяць, коли Закарпаття посіло перше місце серед регіонів країни, де зафіксовано найбільше випадків перешкоджання журналістській діяльності за підсумками моніторингу ІМІ – аж чотири.
Цього місяця прикордонники на сумнівних підставах затримали знімальну групу телеканалу «24» під час зйомки сюжету про контрабанду на українсько-угорському кордоні; працівники ужгородського автовокзалу в усній формі забороняли журналістам телеканалу «Тиса-1» та інтернет-видання «Заголовок» проводити відеозйомку біля автобусних платформ.
Саме у червні експерти ІМІ з’ясували, що Мукачівська міська рада, ввівши акредитацію для працівників ЗМІ щодо доступу до засідань сесій, своїми діями не полегшила роботу журналістів (а саме таке покликання акредитації прописано в законодавстві), а встановила додаткові обмеження для кореспондентів щодо їх роботи на сесіях ради. До слова, представники Інституту масової інформації мали на цю тему розмову безпосередньо з головою Закарпатської ОДА. Останньому було запропоновано, як представнику державної влади, подати до суду щодо скасування рішення Мукачівської міської ради. Втім подібного судового позову у 2016 році не з’явилося.
Але найбільш резонансним випадком червня та й 2016 року загалом став конфлікт народного депутата України Віктора Балоги та гендиректора телеканалу «М-студіо» Володимира Шубця, що стався 23 червня у Мукачеві. До поліції надійшла заява від працівників телеканалу, що нібито Балога прийшов у приміщення ТРК і погрожував фізичною розправою працівникам. Щодо цього інциденту поліція внесла відомості до ЄРДР за кваліфікацією частини 1 статті 296 Кримінального кодексу України – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Втім станом на грудень розслідування не завершене.
Натомість у жовтні представники поліції, а саме – Ужгородського відділу, – самі засвітилися у спробі перешкодити журналістській діяльності – кореспондентам телеканалу «24», коли ті працювали над темою сумнівних статків одного з прокурорів. Як розповів кореспондент, представники поліції заблокували журналістське авто прямо під будівлею прокуратури Закарпатської області. Як видно з оприлюдненого телеканалом відео, працівники поліції, до слова – і сам керівник відділу, – намагалися допитати знімальну групу щодо деталей їх редакційного завдання.
У 2016 році в Ужгородському міськрайонному суді так і не змогли розпочати розгляд справи щодо нападу ужгородського підприємця на знімальну групу телеканалу «М-студіо» під час висвітлення конфлікту щодо приміщення магазину у центрі Ужгорода. Подія сталася ще 7 вересня 2015 року. Поліція провела всі дії і передала справу до суду. У суді почали розбиратися зі справою у січні 2016, втім відтоді з різних причин почали змінюватися судді, і справа до нині не зрушила з місця. Рік закінчується, то ж за судовими баталіями щодо подій нападу на журналістів спостерігатимемо вже у 2017-у році.
Протягом року ІМІ зафіксував на Закарпатті також 7 фактів щодо випадків обмеження доступу до інформації. Усі вони стосувалися неправомірної відмови у доступі до публічної інформації у відповідях на інформаційні запити журналістів. Зокрема, в Ужгороді представникам медіа відмовляли у доступі до декларацій керівників комунальних підприємств, а у Мукачеві – до фінансової звітності деяких КП.
Джинса – мало, та не без неї
У 2016 році у закарпатських медіа зафіксовано доволі низький рівень джинси. Наприклад, за результатами дослідженні ІМІ рівня джинси у ЗМІ у листопаді, практично не зафіксовано таких матеріалів у друкованих та лише близько 1% в електронних медіа Закарпаття (мова йде про ті ЗМІ, які підпали під моніторинг – Авт.).
Як показує практика, джинсові матеріали у закарпатських ЗМІ зашкалюють у період виборів. У так званий «міжвиборчий» період, яким і став 2016-й, настає затишшя.
Але без політичної джинси не обійшлося – із квітня по грудень в друкованих та електронних медіа періодично з’являлися публікації з ознаками замовного характеру щодо діяльності партії «УКРОП», Радикальної партії Олега Ляшка, Аграрної партії України, а також народного депутата України Василя Петьовки.
Інститут масової інформації і закарпатські журналісти
На Закарпаття у 2016 році завітала команда експертів Інституту масової інформації, що також стало подією у місцевому медійному середовищі. Під час медіавечірки експертам та практикуючим журналістам випала нагода напряму відверто поспілкуватися про проблеми, їх першопричини та можливі кроки вирішення.
У цьому році закарпатській медійники отримали від ІМІ посібник «Як писати про місцеву владу» та «Журналіст і (НЕ) безпека». Уже невдовзі закарпатські редакції зможуть отримати новий посібник “Медіакомпас: путівник професійного журналіста”. В останньому, серед іншого, йдеться про журналістські стандарти та етику. Усі ці посібники уже доступні в електронній версії.
Новий рік, звичайно, принесе нові виклики. Але хочеться вірити, що професійна журналістика Закарпаття з ними впорається.
Ярослав Гулан,
регіональний представник
Інституту масової інформації
в Закарпатській області
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії
Ілюстрація із сайту - prostir.ua