Соцмережі замість журналіста: на Закарпатті негативна практика в онлайн-медіа

Користувач соціальної мережі може побачити якийсь випадок на вулиці, не зрозуміти до кінця суть події, але написати про це особисті враження на власній сторінці. Але професійний журналіст на сторінках ЗМІ такого робити не має права і, тим більше, ретранслювати думки «рядового» користувача соцмережі як новину. Але на Закарпатті окремі електронні ЗМІ саме таке інколи й практикують.

Соцмережі як джерело інформації – тема для довгих професійних дискусій та й навіть наукових праць. Втім, з точки зору практикуючих журналістів можна зазначити коротко: соцмережі, звичайно, можуть бути і достовірним джерелом інформації, але джерело треба і треба перевіряти – починаючи від того, хто автор допису з інформацією і закінчуючи коментарем компетентних структур щодо підтвердження чи спростування інфо, яку ми побачили у соцмережі.

21 листопада на одній із міських вулиць Ужгорода стався нещасний випадок: перехожому стало зле, на жаль – наслідок вийшов летальний.
Першими про подію заговорили у соцмережі «Фейсбук», яка, по суті, і стала первинним джерелом інформації.

Тут споживачеві інформації й лишилося б почитати думки-враження користувачів мережі, і чекати, що ж напишуть про це ЗМІ – із коментарями лікарів, поліції і т.д. Бо є ж надія, що робота журналіста все таки заключається у з’ясовуванні деталей і публікації лише достовірної інфо. Але…

Але деякі онлайн-медіа вирішили, що подія зі смертю перехожого серед вулиці настільки резонансна, що треба негайно публікувати про це інформацію.

Власне одразу на чотирьох сайтах з’явилися новини із посиланням на користувача соцмережі. Й усі чотири сайти з посиланням на користувача мережі поінформували, що швидка їхала на виклик «аж 20 хвилин» – такий собі натяк, що нібито через втрачений час все й закінчилося летально.

Сайт «Карпат.news» дав заголовок: «Соцмережі: В Ужгороді чоловік помер посеред вулиці».

Сайт «Голос Карпат» назвав новину: «В Ужгороді посеред площі померла людина - соцмережі».

Сайт «korzonews» інформацію подав під заголовком: «Сегодня в Ужгороде на площади возле «Украины» умер человек».

Сайт «uzhgorod.net.ua» поінформував: «В Ужгороді чоловік помер біля «України».

Останній веб-ресурс, як відомо, уже «прославився» своїм «інформаційним терактом» – коли події щодо антитерористичних навчань силовиків редакція подавала як достовірну інформацію. Того ж дня анонімна редакція (оскільки хто ж там редактор – на сайті досі не вказано), поінформувала свою аудиторію – їх «принцип журналістики» це – писати те, що бачать.

Водночас представники жодного із цих чотирьох видань у розповсюдженій новині не озвучили коментаря представників служби швидкої допомоги, зокрема – й у контексті закиду щодо нібито запізнілого приїзду лікарів на місце події. Тож тут вбачаються ознаки не лише порушення журналістського стандарту щодо перевірки достовірності джерела, а й ще іншого стандарту – дотримання балансу думок.

О 17.00 прес-центр Обласного центру здоров’я зробив розсилку по базі регіональних ЗМІ, в якій оприлюднена версія події від медиків. Зокрема, у релізі зазначалося: швидка була на місці за 6 хвилин від часу виклику. Усе зафіксовано на електронних носіях інформації, тож, при бажанні, журналістам надається можливість це перевірити.

Як бачимо, закінчується повідомлення красномовним постскриптумом: «Шановні колеги-журналісти! Прохання: перед тим, як поширювати інформацію із соціальних мереж, будь ласка, переконайтесь у її достовірності. Звертайтесь, будь ласка, за підтвердженням чи спростуванням до компетентних джерел інформації».

Тож уже ввечері, завдяки офіційному коментареві від медиків, споживач інформації мав змогу принаймні знати позиції кількох сторін. Коментар медиків сайти подали або окремою новиною, або оновили ранкову, як це зробив «Карпат.news».

Згадана історія яскраво свідчить про проблеми журналістики, що викристалізувалися в онлайн-медіа Закарпатської області: невміння (або ж – й небажання) перевіряти інформацію; ігнорування дотримання журналістського стандарту щодо висвітлення усіх сторін, особливо, коли на адресу однієї йде звинувачення у чомусь.

Та найгірше, що працівники і власники певних онлайн-ресурсів дійсно думають, що соціальні мережі заміняють роботу професійного журналіста. Така позиція несе загрозу для дискредитації онлайн-медіа в очах споживача інформації. Адже для чого тоді читати власне електронний ЗМІ, якщо можна просто посидіти у «Фейсбуці»?

Радує, що більшість електронних медіа Закарпаття таки не подали інформацію щодо надзвичайної події, посилаючись на користувача соцмережі. Отже, є надія, що прийомні більшість редакцій Закарпаття дбають за достовірність своєї стрічки новин і не хочуть бути прикладом розповсюдження напівфейкової інфо або ж зразком факту ігнорування журналістських стандартів.

Ярослав Гулан,
регіональний представник
Інституту масової інформації
в Закарпатській області

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії.

Блог: Ярослав Гулан онлайн журналіст змі

Знак гривні
Знак гривні