Війна за свої права (ФОТО)
Бігла я якось у нових, красивих босоніжках вулицею. Мама терміново попросила віднести щось дідусеві. Бігла і добігалася(((( Зламала каблук. Довго і голосно тоді лаялася сама на себе (що поспішала) і на дорогу. Скільки ту дорогу пам’ятала (було мені років 15), вона завжди була покоцана, з вибоїнами глибиною майже пів метра. Там не те, що у босоніжках, у військових чоботах , мабуть, не зручно було б ходити. Було це у моєму рідному місті Маріуполі Донецької області на провулку Кінцевому. Назва повністю відповідає реальному стану речей. Провулок останній в приватному секторі в мікрорайоні «Західний». Далі тільки річка і балка. Щоправда, там зараз активно територія перетворюється на звалище (вночі невідомі звозять будівельне сміття, а комунальне підприємство «Комунальник», яке мало б чистити територію, не може виконати свої обов’язки). Однак, мова саме про дорогу на провулку Кінцевому.
Я можу там екскурсії водити. Показувати, де і коли ями утворювалися, як люди самотужки їх засипали шлаком. Можу розповідати історії переписки із Маріупольською міською радою про те, що нам потрібен ремонт дороги. Їхні відповіді наповнені оптимізмом («ваша вулиця наступна на черзі для ремонту») та показовою небайдужістю («ми занепокоєні таким станом дороги і намагаємося включити провулок на чергу для ремонту в місті»). Переписка закінчувалася завжди однаково. Місцеві мешканці купували шлак, щоби підсипати його в нові і нові ями. Таксисти відмовлялися їхати, швидка переключалася на мінімальну швидкість, коли заїжджала на Кінцевий провулок.
Щоправда, нещодавно бідна наша дорога дочекалася уваги місцевої влади. У липня прийшли інспектори Міської Інспекції з благоустрою. Щоправда, виявилося, що цікавить інспекторів не погана дорога, а шлак! Мовляв, засмічують місцеві мешканці дорогу та «порушують правила благоустрою міста», тримаючи купку «ремонтного дорожнього матеріалу» біля своїх будинків. І навіть оштрафували на 364 гривні людей! Пояснення, що шлак потрібен для того, щоби хоч якось існувати, не допомогли. Марними були і заклики подивитися під ноги. Одразу скажу, що штраф приписали моїм рідним. Вже потім виявилося, що «навела на купку шлаку» голова місцевого КСН (Комітет самоорганізації населення «Поселок Западный»). Навіщо - не зрозуміло. Може хотіла заслужити бали за черговий пустий штраф.
І все пройшло би спокійно. Заплатили би штраф. Інспекція би прозвітувала перед міськрадою, що виконали свою роботу гідно і «очистила місто». Однак, мене ця ситуація зачіпає і тому я не хочу просто так це залишати!
Я щодня консультую, знімаю, пишу про ситуації, коли люди захищаються свої законні права на життя, медицину, освіту. Тому вирішила довести, що мої та права моєї родини грубо порушили. Написала скаргу на ім'я міського голова Маріуполя Вадима Бойченка щодо роботи Інспекції з благоустрою, подала оскарження на рішення комісії виконавчого комітету міської ради про присудження штрафу, написала до міської електронної приймальні (контакт-центр) . І ситуація зрушила з мертвої точки. Передзвонив заступник начальника Інспекції з благоустрою Олександр Некрашевич. Запевняв, що розбирається з ситуацією, визнав, що є порушення наших прав з боку його підлеглих(всі телефонні розмови записані). Приїхав подивитися на дорогу і визнав, що вона в аварійному стані. І навіть заявив, що Інспекція буде писати лист на ім'я міського голови із роз'ясненням ситуації, щоби рішення про штраф переглянули. Чекаємо….
Вся ця історія із босоніжками, сльозами, незаконним штрафом та «тугими чиновниками, які роблять все тільки для галочки» про те, як треба захищати свої права. Все дуже просто і ми маємо це розуміти. Державна машина має захищати права своїх громадян, а не навпаки. Тому, пишу коротку інструкцію для тих, хто опинився у подібній ситуації.
Якщо ви відчуваєте (підозрюєте, знаєте точно), що ваші права порушуються з боку чиновників/співробітників Національної поліції/прокуратури/закладів охорони здоров'я/прикордонників/військових чи будь-кого іншого вам треба:
1. Опанувати емоції.
2. Взяти аркуш, ручку та виписати тезисно, що сталося.
3. Подумати, хто може бути вищим за орган, який порушує ваші права (Міська рада, Кабінет міністрів, Прокуратура, Обласне управління Нацполіції).
4. В Інтернеті знайти контактний номер органу, вищого за той, співробітник якого порушує ваші права (http:/
5. Подзвонити туди і детально описати ситуацію (за Законом ваше звернення буде офіційним і має бути офіційно зареєстроване. Треба вказати свої дані: ім'я, прізвище, адресу реєстрації, контактний номер, як ви хочете отримати відповідь на звернення(електронна пошта, Укрпошта, телефоном), спитати номер зареєстрованого звернення).
6. Вказати, що саме ви вимагаєте (провести розслідування, покарати чиновника, захистити від вимагання хабара, полагодити дорогу, перевірити санітарний стан лікарні і т.ін.).
7. Позначити на аркуші для себе дату звернення та куди саме ви його направляли. Для того, щоби контролювати дату надання відповіді (за Законом чиновники мають відповісти МАКСИМУМ через місяць, інакше настає адміністративна відповідальність).
8. Треба набратися терпіння та чекати! (Цей час можна витратити для вивчення проблемного питання :чи були вже подібні ситуації, як люди їх вирішували, чи висвітлювали ці проблеми у ЗМІ. Цю інформацію можна отримати в Інтернеті, забивши ключові слова по проблемі).
9. Якщо вже минули законні строки і чиновники не відповіли Вам, ви маєте повторно подзвонити і сказати, що згідно «Закону про звернення громадян» вони порушили ваше право на отримання інформації та на захист своїх законних прав та мають відповісти згідно Кодексу про адміністративні правопорушення. І ви тепер маєте право подавати на них до суду (це тільки звучить так складно, але до суду можна йти і не з великою кількістю грошей чи зв’язків, треба просто підготуватися).
10. Підготувати позов та проконсультувати вас можуть безкоштовні юристи, які є у кожному місті. Достатньо знайти в Інтернеті контакти Центрів надання безкоштовної правової допомоги (згідно Закону кожен громадянин може безкоштовно звертатися до таких Центрів).
11. Якщо ви бачите, що зібрали достатньо інформації про порушення ваших прав, можна писати до місцевих та всеукраїнських засобів масової інформації (контакти електронних пошт газет, телебачення є на сайтах компаній). І повірте, ваш лист потрапить до журналістів (із власного досвіду кажу). І , якщо ви описали все зрозуміло і журналіст не бачить ознак замовного, проплаченого політичними силами чи лобістами матеріалу, він передзвонить і висвітлить вашу проблему. Це допоможе показати чиновників, які відсиджуються і виписують «штрафи для кількості» на всю країну і добитися звільнення його. Таким чином це буде наука для решти. Коли до мене звертаються по допомогу, я завжди питаю: чи ви самі зробили все від вас залежне, щоби спробувати вирішити проблему чи сподіваєтесь, що журналіст приїде і розбереться?! І тільки у випадках, коли самі люди вже розпочали війну за свої права, ми висвітлюємо проблему.
Ці 11 пунктів здаються складними (як 11 років навчання у школі)). Але це тільки на перший погляд. Найскладніший етап - опанувати свої емоції. Решта - простіше. Не треба мовчати про порушення ваших прав. Побачили тарганів у лікарні (нещодавно сама стикнулася коли в інфекційному дитячому відділенні в Маріуполі були таргани),- пишіть головному лікарю, дзвоніть на гарячу лінію міністерства охорони здоров'я. Вас вигнали з автобусу, бо мовляв, «там вже є пільговики»,- запишіть номер автобуса і напишіть скаргу міському голові. Вас по-хамські зустріли в управлінні соцзахисту, - спитайте прізвище цього співробітника і йдіть до його начальника. Бо тільки говорячи про порушення наших прав ми зможемо добитися якісних доріг і зберегти наші «красиві, нові босоніжки».
Р.С. Дорогу на провулку Кінцевому в Маріуполі ще не полагодили. Тож, я черговий раз збиратиму підписи місцевих мешканців і буду йти до міського голови. Не допоможе - маю номер Віце-прем'єр-міністра України, який відповідає за роботу місцевих рад! І буду його особисто вплинути на проблему з чиновниками у Маріуполі. Бо моєму племіннику ще по тій дорозі ходити)
