Втрата Сходу
На жаль, оцінки та прогнози зроблені автором в дописі від 8 квітня повністю підтвердились.
Влада не змогла придушити збройне повстання сепаратистів в зазначені терміни (1 – 3 доби). Пройшло 4 доби і контроль над Донецькою та Луганською областями фактично втрачено повністю. В Донецьку місцева міліція перейшла на бік сепаратистів. Без жодного спротиву і навіть без намагань створити його видимість. Керівник обласної міліції – ставленик Києва, написав заяву про відставку. Першими на бік сепаратистів перейшли колишні донецькі беркутівці, яких міністр Аваков так успішно на 100 % переатестував.
Захоплені ще 3 міста в Донецькій області. Вони здійснені силами російського спецназу. Бійці агресора роздають зброю з захоплених відділків МВС своїм активним прихильникам.
Втрата Донецьку критична – виходячи з положень викладених автором в статті з захисту Сходу, воно означає фактичну втрату контролю над областю. Луганську область влада перестала контролювати ще з моменту захоплення будівлі СБУ в Луганську.
Поки вдалось втримати контроль лише над Харковом та Харківською областю. Але слід розуміти – в Харкові затишшя перед бурею. За Донецьком настане його черга. Харківська міліція на межі.
Не слід втішатись соціологією про 18 % прихильників відділення на Донеччині. По-перше, є ще більше 30 % прихильників «федералізації». Разом з русофілами їх більше 50 %. По-друге, за таких сценаріїв важливі лише АКТИВНІ прихильники та АКТИВНІ противники сепаратистів. Перших вочевидь більше за других. Всі інші просто сидітимуть вдома та не втручатимуться. Отже – не мають значення. Так само як і під час Революції.
Те що ми маємо – це вже не дуже серйозна ситуація. Це КАТАСТРОФА.
Її причина саме та що зазначалась автором раніше – влада зробила принципову помилку, намагаючись спиратись на Сході на місцеві силові структури. Замість того щоб зробити очевидне: сформувати віддані та патріотичні частини з добровольців з Заходу та Центру, передислокувати ці частини на Схід та спиратись в регіоні саме на них.
Ця катастрофа – особиста відповідальність пана Авакова та пана Яреми. Стратегія обрана владою, це не стратегія переговорів. Зовсім ні. Є чудовий російський вислів що таку стратегію характеризує – це СТРАТЕГИЯ НИЧЕГОНЕДЕЛАНИЯ. Фактично силовий блок уряду робив лише те що вмів – створював активність в медіа.
Тепер ми знаємо ЧІМ пан Аваков збирався штурмувати захоплені сепаратистами будівлі. Язиком. Виходячи в наявних в нього сил та продемонстрованих результатів, це єдине чім він володіє. Знову таки – нічого дивного. Опозиція під час революції вражала лише одним – неспроможністю до ефективних дій.
Але повернемось до реалій. Які прогнози та що можна зробити?
В відповідності до попереднього допису, провал варіанту 1 означає перехід до варіанту 2 (Крим №2) або варіанту 3 (договорняк з місцевими князьками).
Слід зазначити, що станом на зараз князьки тримають регіон ще менше аніж 4 дні тому – вони випустили джина якого контролюють все менше. Тому варіант договорняка не тільки не прийнятний для Києва (Донбас на умовах федерастів нам не потрібен в принципі), він ще й дуже складний технічно.
Тож чи є інші варіанти окрім відступу?
Відповідь на це питання лежить в двох площинах: площині часу та площині наявних сил.
Почнемо з сил. За наявні 1,5 місяці були підготовлені лише два батальйони Національної гвардії з добровольців. Інші частини Внутрішніх військ … просто перейменовані на ту-таки Національну гвардію. Як ви думаєте, у випадку зустрічі з переатестованими донецьким «Беркутом» що будуть робити такі от «мусора-гвардійці»? Вступлять в бій, відійдуть вбік чи стануть з ними поряд, як в Урядовому кварталі? Я от ставлю на два останні варіанти. А пан Аваков з компанією чомусь сподівається на чудо …
Більше сил немає. Будь-які міліційні «омеги» та «соколи» будуть скільки-небуть ефективно діяти лише якщо їх ззаду міцно підпиратимуть гвардійці. І це, до речі, помилка яка гірша за зраду – за такий час, маючи таку кількість патріотів-добровольців сяк-так підготовити лише два батальйони …
Фактор часу. Тут немає ніяких діб. Рахунок іде на години. Завтра, в нд буде черговий сплеск сепаратистських виступів. В т.ч. в інших регіонах. Для контролю над регіоном критичний контроль над Донецьком. Виступ в Донецьку має бути придушений протягом доби. Дуже бажано – рано вранці.
Наскільки ПРАКТИЧНО можливо відновити контроль над Донецьком наявними силами та в зазначені терміни? ТЕОРЕТИЧНО силами двох батальйонів Нацгвардії на бронетехніці це цілком можливо. Але, звичайно, ніхто з нинішніх керманичів на армійську операцію з жертвами та високими ризиками не піде.
Отже, завдяки достойникам з влади єдино можливий варіант для нас на Донбасі – варіант 2 (відступ). Звичайно, ніхто з достойників зараз цього не визнає. Вони і далі будуть молоти про те що сил досить, про контрольованість ситуації та робитимуть політичні заяви. Але ми маємо дивитись правді в вічі. І мені б дуже хотілось помилитись в оцінках цього разу :(.
Що ми, громадяни маємо зробити в цій ситуації?
По-перше, слід НЕГАЙНО діяти по Харкову – його ще реально втримати.
По-друге, має бути підняте питання відповідальності. І пана Авакова, і генералів армії за Крим, і пана Наливайченка, і пана Яреми.
По-третє, нам слід негайно почати формувати частини Національної гвардії та ключові військові частини з патріотів. Докорінна реформа правоохоронних структур та армії необхідна. І почати потрібно з головного - людей. Покладання на наявні силові структури не просто себе не виправдало. Воно дало жахливі результати.
І ще одне: ситуація робить очевидною потребу в кардинальному оновленні влади. Оскільки ефективність нинішніх чиновників мізерна. Що особливо видно в критичних та нестандартних ситуаціях. Нам потрібні нові молоді, талановиті та патріотичні люди.
