Антон Санченко “Весілля з Європою” Факт, Київ 2008

Коротка рецензія: місцями цікаво.

Тобто, людина сидить за друкарською машинкою «Еріка», п'є вино і друкує усе, що спаде на думку. Періодично говорить до машинки і звинувачує її у всіх вадах тексту :-)

Пише він історію своєї родини і пересипає текст побрехеньками, історичними даними і роздумами на абстрактні теми.

Усе, що про родину, виходить цікаво. І як (пра)діди воювали, і як викручувалися у засланні після розкуркулення, і як тітка ходила до бібліотеки, і як її німецький наречений вболівав за мюнхенську команду, і про Михайла, що на працюючи на Таймирі напився з метеорологами і в результаті опинився на Ямалі, за 2000 кілометрів, і про туриста Бориса... Роздуми з історії України та світу теж інколи виходять не зле. Побрехеньки з власного досвіду - теж.

Біда у тому, що автора періодично заносить. Постійні бесіди з «Ерікою» і риторичні запитання починають втомлювати. Фрази на кшталт «Куди несе тебе, Еріко?» чи «Що там із сюжетом? Чи не надто ми його «затримуємо»?» займають помітну частину тексту. Інколи стає просто нудно, як від монологу п'яної людини про все на світі і ні про що.

Але тільки збираєшся відкласти книжку - то дочитуєш до вдалого рядка, абзаца а то й цілої глави. Чим ближче до кінця, тим більше стає таких перлинок; останні глави взагалі читаються на ура.