ЗВІР - Наша Українська версія чужинського "Парку Юрського періоду"
Пролог
Сидір Лаврівович Борщевський мав всі підстави бути задоволеним своїм життям. Професор Києво-Могилянської Академії, найвидатніший вчений Кафедри українознавства, він багато попрацював для рідної науки. Все свідоме життя поклав він на вівтар Знань.
Життя - як річенька глибока! Скільки ж у ньому всякого траплялося! Лише окремі вчені з Академії Наук знали, що сами він, Борщевський, допомагав Патонові проектувати його знаменитий міст. Саме Сидір Лаврінович підштовхнув Вернадського до його геніальних робіт.
Та й ідеї агронома Лисенка - теж знахідка професора. Лисенко їх вкрав. Та не просто вкрав, а ще й перекривдив - том і сміявся з нього цілий світ. Лисенко хотів виховувати жито за допомогою комуністичних методів: не дивно, що нічого не вийшло! Адже Борщевський ясно вказував: виховувати й загартовувати рослини треба відповідно до Українських Національних Цінностей, до козацької спадщини, як навчали діди-запорожці. Але не послухали сов'єти!
А хто тепер пригада, що задовго до Гагаріна, у далекому 1944, етнограф Борщевський перше у світі побудував космічний корабель та переправив його воякам УПА?! Але злеє гестапо пошкодило документацію. Через те повстанці натиснули не на тий важіль і ракета полетіла у відкритий Космос, до незнаних зірок, забравши з собою залізну сотню друга Тараса Чупринюка. Може й тепер блукають наші Українці на чужині, серед метеорів та інопланетних істот!
Розчарований, Борщевський передав залишки документації Українському конструкторові Корольову - хай тішиться!
Старість - не радість! Стоячи на балконі пансіонату Карпатська старовина, професор роздивлявся у мікроскоп зразки тутешньої фауни та флори. Перед ним розкинув віти смерековий ліс. Свіжий вітерець розвивав сиве волосся.
- Що це? - спитала аспірантка Марійка, зазираючи до мікроскопу. Вона поїхала з професором, щоб у тиші лісовій, серед священних Українських Карпат, закінчити свою кандидатську - "Творчість Діда Панаса у етногенезі модерного Українця". Ця сенсаційна робота мала перегорнути сучасну науку...
Професор уважніше подивився до прибора.
На вологому після дощу шклі повзали невідомі клітини.
- Це не схоже на жоден відомий мені організм! - зауважила аспірантка.
- Слушна думка, - погодився професор. - Яка дивна структура...
- Їсти сервовано! - закричав з їдальні молодий офіціант. - Прошу, шановне панство!
- Потім розберемося, - сказав Борщевський.
- Правду ж Ви кажете! - погодилася Марійка.
Але після сніданку у науковців виявилися інші справи. Коли ж увечері вони повернулися до мікроскопа, незнані клітини вже розбіглися хто куди і на шклі залишилися лише відомі істоти...
2 + 2 = 4
Сидячи у автобусному кріслі, Дзвінка Донцова дивилася на Митка Полум'яного, що він мирно дрімав, вклавши могутню голову на її плече.
Вона не могла збагнути, чому? Чому вона не може дивитися на нього інакше, ніж на друга? Статний сміливий хлопець, гордість та краса Національного Альянсу, розбив серце багатьох наших Українок. Але не Дзвінки. Двадцятитрьохрічна полковниця СБУ бачила у Миткові лише товариша, взірець Українського Націоналіста, а де не де - й палкого коханця. Але... не більше.
Може зі мною щось не так? Чи я просто не така, як всі інші жінки? Нестандартна? Загадкова?
Полковником вона стала цієї зими, після вдалого порятунку Рушника Національної Єдності з рук московських агентів ФСБ. Тоді вони з Митком врятували Україну. Схід та Захід залишилися разом - їх єднав Рушник.
Митка тоді обрали головою Харківського крайового проводу Альянсу. Сам Міністр оборони Єхануров підписав його довічне звільнення від строкової служби в Українському Війську. Еге ж! І так вже Митко послужив Вітчизні, більше ніж десять... ні, сто призовників!
Та й ця поїздка - результат тодішнього подвигу. Адже сам Президент України нагородив Дзвінку та Митка путівкою до Гуцульщини, до пансіонату Карпатська старовина.
- Ми ще їдемо? - спитав Митко, який пробудився.
За вікнами височів непролазний ліс.
Президент пропонував їм модерний літак, що він спеціально для того відібрав у Прем'єра, але Дзвінка та Митко відмовились. Вони хотіли бути з народом, з Нацією!
Спочатку було цікаво. Старенький ЛАЗ був сповнений стареньких гуцулів із топірцями та вівцями. Але чим вище у гори, тим безлюдніший вій ставав. Зрештою, залишилися лише наші друзі... І водій. Він пильно дивився на дорогу, вважаючи на кожен стовп, кожне дерево, кожну незакриту яму...
Митко почав цілувати товаришку.
- Не тепер, - лагідно сказала вона. - Я ще не готова...
- Як не готова? - не зрозумів Націоналіст.
- Морально. Має бути енергійна близькість, Катарсіс Нірвани, як ото навчали нас славетні діди - давні Арійці, що залишили Українському Етносові Веди та Кана Сутру.
- Ну, якщо Арійці... - зрозумів Митко.
Але вона відчула, що хлопець є розчарований.
- Не сумуй...
Дзвінка поцілувала друга у палкі губи.
- Якось дивно... - сказала вона. - Жодної птахи навколо... Жодного звіра... Навіть комахи притихли...
- Я вам одно скажу, - подав голос водій. - Кериня си насува на землю грішну... Кериня...
І він загадково змовк.
Автобус загальмував біля пансіонату.
O2 + 4 H = 2 H2O
Щоранку вона приходила до пам'ятника Пророку і клала квіти. Потім ставала на коліна і відкривала Кобзар. Читала уголос кілька сторінок.
Так робила вона вже багато років. Коли книга закінчувалася, вона починала з початку.
Пам'ятник являв собою погруддя, що стояло на каміні, витягнутому колись з печери Олекси Довбуша. Він містився на головній алеї пансіонату Карпатська старовина. Інколи випадковий турист помічав стару жінку, що стояла на колінах перед Тарасом. Тоді він вклонявся їй і тихо йшов геть, щоб не завадити.
У мороз... і у літню спеку... і попід осіннім дощем... Щодня... Багато років... Здорова чи хвора... Жодного разу не пропускала баба Оксана цього ритуалу. Вже й на пам'ять знала вона Кобзар...
На совісті в неї було неспокійно. Чи простив її Пророк? Чи й далі злоститься на неї за Зраду? Хто зна... Тільки Українка-Леся могла б відповісти. Але де вона тепер?
Бабі Оксані було чого встидатися. Багато років тому була вона бандерівкою, билася із німцями та сов'єтами за рідний край, за єдину демократичну соборну націоналістичну державу.
Але 50 років тому... ні, 58... підводить стара пам'ять... вона вийшла з лісу, припинила боротьбу. Треба ж було йти за Степаном Бандерою, до Канади... а вона... Ні, важко й згадувати!
U = і * R
- Орися! - зраділа Дзвінка.
- Дзвінка! - закричала дівчина з фотоапаратом, блокнотом і диктофоном.
- Хто то є? - спитав Митко.
- Та це ж Орися Загартчук, прославлена журналістка газети "Національний шлях", - відрекомендувала подружку Дзвінка.
- А ти, певно, є Митко полум'яний! - здогадалася Орися. - Твої фота по усіх газетах були. Адже то ви зі Дзвінкою врятували Рушник Національної Єдності від жадібних рук московських аґентів!
- Так,то є я!
- А ще... знайомтеся, - казала Орися. - Ото є наша гостя Masha Romanova. Вона є головна представниця НАТО в Україні.
- Романова? Московитка? - з підозрою спитала Донцова.
- Oh, no! Ya ne from Moscow, - запевнила Masha. - Ya est' Russіan Amerіcan, from Washіngton. Moya mama - Tatyana Romanova, who ran from SmerSH wіth James Bond. Ya prіehala pomoch vam postroіt' demokratіyu!
- То мудре ж ти зробила! - сказав сивий чоловік у білому халаті та окулярах. - Я сам ся назваю професор Борщевський з Києво-Могилянської Академії. То як видатний науковець скажу - без вас нам ніяк.
- Професор! - зраділа Орися. - Я ж спеціально сюди приїхала, щоб взяти в Вас інтерв'ю щодо Вашого винаходу!
- А що Ви винайшли? - спитала Дзвінка.
- Відомо, що Тарас Шевченко є Національним Пророком Українського Етносу, - почала відповідати за нього Орися.
- Ту! - перервав Митко Полум'яний. - То це навіть діти знають!
- Зачекай, це ще не все! Так ось, професор Борщевський винайшов, що Леся Українка та Іван Франко - теж Національні Пророки!
- Оце так так! - захоплено відповів Митко. - Ось що таке сучасна наука!
- Тепер зі всіма цими комп'ютерами та принтерами наукове знання зробило великий крок! - погодилася Орися. - Пане професор, то дасте мені інтерв'ю? То ж є для Української газети "Національний Шлях".
- О, знаю, знаю... - відгукнувся професор. - У науковому світі ваша газета у великій шані! Ходімо, донечко!
Вчений і журналістка пішли до окремої кімнати.
- То Ви правда з Америки? - спитав Митко Полум'яний в Masha Romanova.
- Yes! - сказала Masha.
- А що там американці думають про Українську Діяспору?
- Oh, Ukraіnskaya Dіaspora est' ochen' vazhnaya dlya kazhdogo Amerіcan. Vse amerіkantsy ee znayut і lyubyat. Hey, guys! Let's go to lіvіngroom!
Митко пішов з Masha.
Дзвінка залишилася на самоті. Вона придивлялася до лісу: щось там було не так. Але що?..
E = mc2
Інтерв'ю журналістки газети "Національний шлях" Орисі Загартчук з видатним Українським професором Борщевським (Кафедра Українознавства, Києво-Могилянська Академія)
Питання: Сидоре Лаврівовичу, у Ваших наукових публікаціях Ви довели цілому людству, що не тільки Тарас Шевченко є Українським Національним Пророком. Завдяки Вам, наука знає, що є Пророками ще й Леся Українка та Іван Франко. Як Ви це винайшли?
Відповідь: Завдяки квантовому українознавству.
П: Поясніть нашим читачам, що то є за наукова дисципліна?
В: Відомо, що світло складається з маленьких часток - квантів. Це, до речі, теж винахід Українця - Максима Планка. Він виміряв дистанцію поміж квантами і назвав її "постійною Планка". Вчені -неукраїнці хотіли її позначити чужинською літерою "h". Тоді Максим домалював до цієї "h" рисочку, щоб нагадувало кам'яний хрест, що його ставили на козацьких могилах. Такою вона й залишилася...
П: Але якщо повернутися до квантового українознавства...
В: Отже, світло складається з квантів. Але є звичайне світло, а є світло Українського Націоналізму. Українське світло складається з особливих Українських квантів. Спостерігаючи за ними у мікроскоп, я помітив, що Іван Франко також є Національним Пророком, а Леся Українка - Національною Пророчкою. Потім я провів лабораторні експерименти, що довели: є пророками Коцюбинський, Нечуй-Левицький і Карпенко-Карий. У цей момент проводжу дослідження щодо Панаса Мирного...
П: А які ще види українознавства існують?
В: Ой, багато, донечко! Окрім квантового є ще механічне українознавство, механічне українознавство, українознавство плазми, українознавство твердих тіл... Всього й не перерахуєш! Це ж як націоналізм!
П: О, розкажіть, розкажіть!
В: Профани знають лише про два види націоналізму: інтегральний і диференційний. Але ж є також націоналізм економічний, націоналізм фізичний, націоналізм хімічний. Крім того, існує біологічний націоналізм, який, у свою чергу, розподіляється на зоологічний націоналізм і на націоналізм ботанічний.
П: А який з оцих всіх націоналізмів є найпопулярнішим?
В: Зоологічний націоналізм. Адже більшість з наших патріотів полюбляють Українську природу й у всьому намагаються брати приклад з рідної фауни.
П: Дякую, пане професоре, за цікаву бесіду!
S = 2 * pі * R
Дзвінка Донцова дивилася на ліс. Питливе око співробітниці СБУ передчувало біду. З лабораторії вийшла асистентка професора Борщевського Марійка. Дівчата привіталися.
- Останнім часом наші прибори фіксують аномальні явища. - пожалілася Марійка. - Ультрафіолетове випромінення Священного Кобзаря змінило частоту і амплітуду. Все вказує на те, що ми підішли до чергової загадки природи...
- Треба нам зайнятися лесбійською формою кохання, - розміркувала Дзвінка.
- Навіщо?
- Бо читачі вже питаються: "де подівся секс?" Не гідно ж їх розчаровувати!
- Та скільки ж можна? - обурилася Марійка. - Я вже заради них кохалася і з Петлюрою, і з Винниченко, і навіть з гетьманом Скоропадським! Зовсім вже не лишається часу на наукову діяльність!
- Агій на біду! - перервала Дзвінка. - Хто ото чув, щоб націоналісти відступали перед труднощами?! Хіба тому вчив нас Дмитро Донцов?! Треба усе покласти на вівтар! Порівняй свою жертовність із жертовністю Донцова: ти тільки з Петлюрою кохалася, а він сформулював цілий інтегральний націоналізм! То кому з вас було важче? Якби Дмитро Донцов був тут, поміж нас, невже б він відмовився зайнятися лесбійським коханням заради Українських читачів та читачок?! Та нізащо!
Марійка засоромилася своїх зауважень і почала роздягатись.
Дівчата вкрили одна одну гарячими поцілунками. Спочатку з голови до ніг, а потім - навпаки.
- Тепер треба зайнятися кунілінгусом, - зауважила Дзвінка.
- А чому саме ним?
- А що нам ще робити у двох?
- Гаразд! А у якій послідовності?
- Водночас. Так буде швидше!
Марійка і Дзвінка зайняли позу 69 і приступили до праці.
12 + 31 = 43
Активіст Національного Альянсу Митко Полум'яний і представниця НАТО Masha Romanova зачинили двері зсередини.
- Davay pіt' Coca-Cola, - запропонувала американка.
Митко погодився.
Іноземний напій забулькотів у шклянці. націоналіст обережно підніс його до губ.
- Drіnk! - сказала Masha. - That's very good!
Митко хитався. Він нагадував собі козака Байду у турецькому полоні. Але не гідно ж козакові відступати!
Митко ковтнув. Усе попливло перед очима.
З цього туману виринули гарячі губи Masha. Націоналіст поцілував їх. А далі була буря, шторм. Митко відчував, як його гарячий напружений прутень входить до вкритої світлим волоссям американської розкішниці. "Як її не задовольню, так хоч читачів" - пронеслося у голові...
(x + y)2 = x2 + 2 * x * y + y2
У двері нещадно стукали. Професор Борщевський у білому нічному халаті відкрив. На порозі стояв Митко. Він був блідий. Чоло вкрилося потом. Волосся стирчало дибом.
- Що сталося, - спитав науковець. - Третя ж година ночі...
- Професор... - ледь чутно сказав Митко. - Професор... Я... порушив Закон Пророка.
- Що?! - професор змінився у обличчі. - Та як ти?!..
- Добре, заходь, - сказав він вже м'якше. - Сльозами горю не допоможеш. Зізнавайся, що ти наробив...
Вони увійшли. Професор зачинив двері на три замки і сів у крісло.
Мито став перед ним на коліна.
- Я переступив Закон Пророка, - повторив він у сльозах. - Порушив його Заповіт.
Зі стіни на нього дивилися портрети Петлюри та Бандери. Вони засудливо хитали головами.
- Я... кохався з москалицею... З цією, Masha Romanova... Пророк же ж забороняв нам кохатися з москалями!
Професор зітхнув.
- Бачиш, синку... - почав він. - У наші грішні часи багато хто невірно розуміє слова Пророка. Деякі несовісні вчителі незнано їх перекручують, бо не вчили Заповіт так, як треба. Сліпці! Славних прадідів великих правнуки погані! Найбільше ж непорозумінь навколо інтерпретації перших рядків священної сутри "Катерина"...
Професор взяв з полички Священний Кобзар і відкрив його де треба.
- Ось послухай, що заповів нам Пророк, - сказав вчений. Митко все ще тремтів. - "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями!" Пророк ясно вказує, що заборона стосується лише тих, в кого чорні брови. А в тебе вони русяві. "Та не з москалями!" - підкреслює Пророк. Він тут нічого не каже про москалиць. Тобто усі Українки та Українці - навіть чорнобриві - можуть ся любити з жінками-московитками Ти ж, синку, не з чоловіком кохався, га?
- Ні, з москалицею...
- Бачиш, Пророк того не забороня... Далі, який сенс вкладав Тарас Шевченко у слово "кохатися"? За його часів існувала лише одна форма сексуяльної близькості - вагінальна. Орального чи анального сексу тоді ще не винайшли. Отже, кохатися з москалями не можна лише чорнобривим Українським жінкам, та й те тільки вагінально. Усі інші форми сексу поміж Українцями та москалями дозволені!
Миткові стало легше. Він вдячно цілував священну книгу.
- Тепер найголовніше, - додав вчений. - Пророк, у великій своїй любові до Нації, не наклада заборони просто так, без підстави. Він пояснює, чому так зробив: "Бо москалі, чужі люди, роблять лихо з вами". Про яке ж лихо попереджує нас Пророк? Відповідь - у сутрі "Катерина": незапланована вагітність. За часів Тараса людство ще не винайшло засобів контрацепції, отже і заборона здається абсолютною. Але з тих часів наука зробила великий крок у перед. Відтепер треба вимагати в москаля, щоб користувався презервативом - тоді він не зробить Українцям ніякого лиха!
- Дякую, професоре, - вимовив парубок.
Вічі вченого загорілися раптом новою підозрою.
- А ти, часом... не накладав з нею укупі?
- Ні, професоре. Ми користувалися різними туалетами.
- Мудре ж ти зробив! Адже великий Український інтелектуал Міхновсьий забороняє накладати укупі з ворогами Української Нації! Якби влада наша була б справді Українською, провела б реформу туалетів. Замість "Ч" і "Ж" (Чоловічих та Жіночих) запровадили б туалети "У" і "Ч" - Українські та Чужинські. У перші б ходили рука об руку Українки та Українці, а у другий - чужинки та чужинки. Тоді ніхто б з Українців ніколи не наклав укупі з ворогами-чужинцями і Міхновський би дуже зрадів, якби таке побачив.
Тільки, бач, не є Українською наша влада...
A2 + B2 = C2
Коли Марійка зі Дзвінкою закінчили кохатися, була вже глибока ніч. Від лісу тягнувся холодний туман. По небі плив великий і круглий місяць. Цього разу він здався дівчатам кривавим.
Раптом з-поза дерев вийшла незнана істота розміром з Кінг-Конга. Істота нагадувала величезного ведмедя. В лапах у звіра була гігантська балалайка. Задні лапи були взуті і лапті. Зрір жадібно заревів і розчинив пащу, наближаючись до Українок.
- Слава Героям! - закричала Дзвінка Донцова.
- Нації слава! - підхопила аспірантка Марічка.
Істота злякалася і втекла у напрямку гір.
- Ген, вставайте! - закричали дівчата. - Вставайте всі!
- Що таке? - відгукнулися постояльці "Карпатської перлинки", ся висуваючи з вікон та дверей.
- Ми бачили незнаного звіра, що він хотів нас з'їсти! Лише палка відданість козацькій традицій та національній ідеї врятували нас від злої долі!
За десять хвилин усі Українки та Українці турбази (а також Masha Romanova) зібралися біля пам'ятника Пророку. Заспівавши Заповіт, вони сіли до праці.
- Звіра треба відшукати! - запропонував Митко Полум'яний з Національного Альянсу. - Негайно!
- Особливо мене непокоїть ота балалайка, - зауважила журналістка Орися. - Та й лапті також... Тут ся ховає якась таємниця...
- Та як же ж нам розшукати звіра, як навколо ліс і гори? - спитала Дзвінка.
Всі подивилися на професора Борщевського: чи не знає наука якогось методу?
Вчений замислився.
- Евріка! - закричав він раптом.
- Га? - спитали всі.
- Ви пам'ятаєте професора Києво-Могилянської Академії Бойка-Власишина? - почав науковець. - То був мій найкращий учень. Нещодавно він героїчно загинув, захищаючи рідну землю від жаб-мутанток.
- То я вже чула про нього від Марти Бондар, що є моя колєжанка, - зауважила журналістка Орися. - Вона тепер від нього вагітна і висовуватиме дитину на підставі етнічних цінностей, щоб не відрізнялася від тата.
- Професор Бойко-Власишин був знаний вчений, - продовжував Борщевський. - Він не боявся застосовувати найсучасніші комп'ютерні технології для вирішення наукових проблем.
Українки та Українці слухали уважно. Американка Masha теж.
- Одного разу він написав комп'ютерну програму мовою "Сі".
- Що то а мова така? - підозріло спитав Митко.
- Це скорочення від слова "Січ". То мова спілкування людини з комп'ютером, що її винайшла Українська Діяспора Америки. А як у бідній англійській абетці нема літери "ч", то й кажуть вони "Сі" замість "Січ".
- Da, eto pravda. That's true! - підтвердила Masha Romanova.
- Отже він написав комп'ютерну програму для пошуку снігової людини Єтті.
- А нащо йому був отой Єтті? - не зрозуміла Дзвінка.
- Він висунув наукову теорію, за якою Єтті - то є продавній Українець дотрипільської ери. З тих, що героїли на землі нашій, боронили рідний край від мамонтів та чужинських неяндертальців! Марійко, принеси програму!
- Зараз, професоре... - аспірантка дістала з кишені зошита і вирвала звідти аркуш з текстом.
Усі прочитали:
/***************************************
*****
* Комп'ютерна програма *
* для пошуку продавніх Українців *
* (що їх ще назвають Єтті) *
* *
* Написав професор Бойко-Власишин *
* що він працює на Кафедрі Українознавства *
* Києво-Могилянської Академії * * *
*********************************************/
for (іnt і = 0; і S = v * t
Розмову перервав шум гелікоптера.
- То не наш, то чужинський, - мудро зауважив професор Борщевський. - Я чую то гуркоту гвинтів.
- Може то з Московщини? - сказала Марійка.
- Ото ми наразі перевіримо!
Митко і Дзвінка побігли до лісу. За хвилину повернулися з двома полоненими.
- Старі "друзі", - відрекомендувала Дзвінка. - Юрій Горін та Свєтлана Молотова. Обидвоє є аґентами ворожої ФСБ.
- То це вони вкрали Рушник Національної Єдності! - зашуміли Українці. - Вони повирубували усі червоні калини на Канадійщині!
- Да, ета ми, - зізналися чужинці.
- Ви ж обіцяли більш не робити Українській Нації ніяких кривдоньок! - нагадала Дзвінка.
- А ми нє протів Украіни, - почала Свєтлана. - Ми протів...
- Малчі! - закричав Горін. - Ета гасударствєнная тайна Вєлікава Путіна!
- Що??? - сказали Українці.
- Нічєво, - відповіла Свєтлана.
Націоналісти задумались.
- Тоді будемо вас тортурувати, - сказав, нарешті, Митко. Він пошукав по ворожих кишенях і дістав портрети Путіна.
- Рахую до трьох! А як мовчатимете, розірву ото всяке на ваших очах! Раз! Два!..
Свєтлана втратила свідомість.
- Скажу... Всьо скажу... - зімлів Горін. Слухайте... Всє знают, что Вєлікій Путін во прємногой своєй мудрості повєлєл создать гігантскіх чєловєкоподобних роботов для охрани граніц Святой Русі от амєріканцев. Но он нє успєл воплотіть вєлікого рєшєнія. Прємудрий Дмітрій Мєдвєдєв, намєстнік Путіна на Землє Русской, не смог до конца пронікнуть в вєлікій замисєл Предшествєніка. Вмєсто чєловєкоподобного робота, он создал гігантского Русского мєдвєдя і направіл єго защіщать ісконна Русскій горад Цхінвалі от баєвіков КУН-Просвіта. Аднака, услишав звукі грузінскіх войск, звєрь іспугался і убєжал. Он залєз в Карпатскіє гори і засєл.
- Гаразд, - сказала Дзвінка. - А ви тут навіщо?
- Прємудрий Мєдвєдєв павєлєл паймать звєря і даставіть єго в крємльовскіє подвали, чтоби судіть за дєзєртірство.
Всі задумались.
- А може порубати звіра козацькою шаблюкою? - запропонував Митко.
- Ні! - перервав професор. - То буде встид. Адже кожен етнічний Українець мусить берегти рідну природу.
- Але ж отой ведмідь не є Український, - зауважила Орися Загартчук. - Він перебіг до нас з чужої Московщини.
- Може він Українського походження, - припустила Марійка. - Генетика - загадкова наука. Він же ж побіг не до Ленінських гір, а у Священні Карпати. Ото мусить бути голос Української крові!
- Не мусимо його видавати чужинцям, - сказала Дзвінка. - Якщо він втік від совітів, то засуджує московський імперіалізм!
- Вам же хуже, - зауважив Горін. - Он вам тут всє Карпати разламаєт. Прєдал Мєдвєдєва - і радуєтся!
Усі злякалися.
- Професоре! - нагадала Марійка. - Пам'ятаєте незнані клітини, що ми бачили у мікроскопі? Я тепер думаю, що вони відвалилися від ведмедя.
- То правдоньку ж ти кажеш! - погодився вчений. - То є наукова істина!
- Так ото, я на разі подумала: а що як вони залишили сліди? Якщо покрутити мікроском та збільшити зображення, можна знайти відбитки.
- Слушна ідея! - зрадів Борщевський. - З тих відбитків ми дізнаємося, куди поповзли клітини, знайдемо їх та й дізнаємося усе про звіра!
За годину все було зроблено. Професор схилився над мікроскопом.
- Дивна річ, - сказав він. - Зі всього видно, що ведмідь знаходиться у стані великого сексуального збудження. Ото ж все й ламає!
- Треба його задовільнити! - сказав Митко. - Тоді він заспокоїться і піде мирно трудитися на добробут Української економіки. Але як це зробити?
- I know! - зненацька сказала Маша Romanova. - Etogo mozhno dostignut' by hand job! I wonna do it!
- Сєбя пагубіш! - прошипіла Свєтлана, що прийшла до тями.
- Не йди! - підтримали Українці. - То є дуже небезпечно! Ведмідь може тебе розірвати!
- No problem, - сказала американська москалиця. - Narod moix predkov guilty v etom crime! Eto est' my duty ispravlyat' ih oshibka!
- Але як ти туди полізеш? - спитав професор. - Адже на усі живі тварини діє закон земного тяжіння!
До кімнати забігла баба Оксана і впала на коліна...
cos (alpha)2 + sin (alpha)2 = 1
- Грішна я, людоньки добрі! - закричала колишня бандерівка. - Як була ще в УПА, отримала наказ від друга командира. Та й не виконала!
- А що за наказ? - по-журналістськи спитала Орися.
- Головний Екзекутив ОУН дав мені драбину. Я мусила її приставити до Залізної Завіси та й втекти до Канади для посилення тамтешньої бандерівської організації. А я того не зробила! Тепер щодня ходжу до пам'ятника Пророкові та читаю святий Кобзар. Чи не простить мене Українська Нація?
- А давно ти просиш Пророка? - спитав професор українознавства.
- З 1948 року...
Борщевський щось підрахував на калькуляторі.
- З наукової точки зору, цього досить, - повідомив він.
- Ой, дякую... - бабці стало легше. Ніби Говерла з голови впала. - То та драбина у криївці. Як панночка з НАТИ хоче до звіра лізти, можу принести.
- Геніально! - зраділа Дзвінка.
Ведмедя розшукали швидко.
- Ya poydu alone, - сказала Romanova. - Kak v staryi russkiy skazka pro Mashen'ka and medved...
Вона підійшла до звіра і приставила драбину до ніг. Долізла до кінця. Далі підстрибнула і зачіпилася за що треба. Ведмідь задоволено застогнав. Masha взялася до роботи. Їй було важко. Але вона вміло балансувала. Аби не впасти, доки діло не зроблено!
Українці схвильовано дивилися за подвигом. Від перемоги залежала доля Карпат - перлину Українського П'ємонту. А значить - і цілої Нації.
Знала це й Masha. Вона стиснула зуби, зібралася з силами і...
Бурхливий потік змив її і вдарив о дерево. Дівчина впала на долину.
Післямова
- Вона втратила усю кров, - сказав професор Борщевський, обслідував американку. - Потрібна негайна трансфузія. Добровольці є?
Усі Українці визвалися донорами.
Марійка не встигала переливати кров.
Нарешті дівчина відкрила очі.
- Слава Нації! - сказала вона.
- Ти вивчила українську? - здивувався Митко.
- В мене тепер українська кров! О, я чую її голос! А ще - голос роду! Я бачу тіні забутих предків, і зелені луги й солов'їні гаї! Бачу козацький степ та Трипільську культуру!
- То ти ж тепер етнічна Українка! - зрадів Митко. - Значить, Masha, Пророк дозволяє нам кохатися!
- Дозволяє! Але не називай мене більше Masha. Відтепер я ся називаю Роксоляна Романишин!
Вони пішли кохатися.
- А де ж ведмідь? - поцікавився вчений.
Він зв'язався по Інтернету з Києво-Могилянською Академією.
- Усе гаразд, - заспокоїв Борщевський за кілька хвилин. - Відтепер то є наш Український звір. Працює волонтером на національній фабриці етнічного Українського підприємця Порошенка. Місить шоколад і читає Дмитра Донцова...
(c) Олександра Шелковенко
