Рецензія на збірку "Лінії пристрасті"
«Лінії пристрасті» — збірка еротичних оповідань авторів журналу «Дніпро» ТОВ "Редакція журналу "Дніпро", 2009, 128 Стор. 10 грн (ISBN 978-966-8963-19-3)
Офіційно "Лінії пристрасті" - збірка "чуттєвої еротики", хоча, як побачимо, еротикою тут не обмежується.
У збірці - 4 моїх оповідання ("Хрещений батько", "Кава з молоком", "Кімната" та "Квартира"), одні з небагатьох моїх творів, що не містять жодної патріотичної риси. Але про них писати не цікаво, бо де ж я зможу бути об'єктивною?
Розповім краще про інших.
У книзі - 16 оповідань (без моїх - 12). Усі оповідання не злі, а деякі, навіть, добрі.
Одне зле: усюди секс описано без подробиць. Окрім мене і ще одної дівчини - Галина Чорна, оповідання "Дикий бог". Отам "і внизу живота зібрався великий жагучий клубок" і "він упевненим рухом розвів мої ноги і стрімко увійшов у мене", і ще всяке.
Дівчина з друзями поїхала з Франківську на пікнік, посварилася з хлопцем і зустріла гуцула...
Ще опис сексу у Юрія Сичука - "Оповідь про вічність". Але там здебільшого про напружені м'язи. Адже герої цілий день працюють у полі, а потім цілу ніч кохаються. Взагалі ж це якісна пастораль. Сільське життя описане зі знанням - особливо, як правильно косити.
На загал, добре.
Тільки в автора досить цікавий погляд на педогогіку. Чоловік з'являється у хаті тричі: 1) покосити і потрахатися, 2) покликати повивальну бабку, коли дружина родить і 3) приїхати з зайвим конем для вже дорослого сина - щоб забрати його з собою.
Всю решту часу герої пропадає на війні за рідну землю.
Виховувати сина - справа зайва. Вчити його їздити на коні і любити Батьківщину - тим більше. І звісно ж, син слухатиметься батька (а хіба буває інакше?!). Автору не спадає на думку, що от приїде козак і скаже: "Ану, сину, швидко збирайся - робитимеш, що скажу", а син: "Та йди ти нафіг!", бо батька ніколи не бачив і не любить, і слухати не збирається.
Ні! Народився від Українця та Українки, та ще й на Волині - то радо поскочить на конику за незнайомим чоловіком, який колись переспав з мамою. І слухатися буде!!!
Найкраще оповідання у збірці - "Птахи" Крістіни Кузнєцової. Найгарніше, найлюдяніше. Одна вада - зовсім немає порнографії.
Інше людяне оповідання - але вже з елементами еротики - в Ірини Коваль ("Неслужбовий роман"). Як на мене - романтично... Навіть я всплакнула.
А от інша Ірина - Медведєва - написала оповідання "Дияволиця". Жіночка найняла бандитів - і вони ґвалтують у лісі її колишнього бойфренда. А героїня дивиться. Колишній, ясна річ, плаче і зізнається, що завжди її кохав. Зрозуміло, що це йому не допомагає: "позно, Петя, пить Боржом"...
Щоправда, не ясно: що він таке наробив? Був її сутенером? А чому з іншою став таким добрим сім'янином? Чи просто залишив?
Одне зрозуміло: нова дружина - людина нікчемна, бо вміє "готувати бридкі супи".
Взагалі, 75% еротичних оповідань - жіночі (принаймні, у цій збіркі). Чоловіки сексом не цікавляться!!!!!
Але є виключення. Симпатичне оповідання написав Олександр Гаврош. Секса, щоправда, нема, але все одно дуже життєво.
Олексій Ганзенко написав про "Недоречний дощ". Написано добре, але мене більш за все вразила остання фраза. Дитяча колекція маленького хлопчика..... Зробив дорослий вибір - і дитинство скінчилося..... Аж за душу бере (без іронії).
Ну, він ще про "Капелюшок" пише, але це б я закинула на feminism_ua: чого це жінка мусить клянчити одяг в чоловіка?! Чому мусить бути його додатком?! У цивілізованій країні жінка сама на капелюшок заробить і сама партнера обере. А не чекатиме, "щоб її запросили на філіжаночку кави".
Ірися Ликович: "Неголені ноги Персика". На загал, добре. Єдине що - деталі. Точніше одна: не пояснено, чому в іранця батьки у Сирії. Це якби литовець казав: ех, жив би тепер з батьками у Бухаресті! Є іранці у Сирії, є й литовці у Бухаресті - але це радше виключення.
Ще в неї оповідання "Пандочка"...
А от Оксана Горобець оповіданням "Коханки" мене розчарувала. Пише цікаво, стильно... Я вже ся приготувала до гарячого сексу із орґазмою... А тут - кінець оповідання. Тільки й порно там, що кохання сісадміна Ніколя із комп'ютером. Та це ж мене не збудило :(((((((((
З оповідання Богдани Робочек дізналася, що проститутка - професія романтика. Клієнти закохуються і ходять потім під вікнами.....
А взагалі - добре, що журнал "Дніпро" дав шанс молодим авторицям та авторам!!!!!
© Олександра Шелковенко
