Щоденники мотоцикліста. День 3. Вінниччина - яри і жодної заправки. Селяни сприймають нас за "золоту молодь"
17:50 Крижопільщина насправді прекрасна! Поля, нескінченні ряди побілених дерев. Хотіли стати з наметом у ліску, а тут собаки. Ми розвертатись, а тут дядько Василь каже на його хуторі-пасіці стати!
Живе тут одна родина - за селом. Оце зараз ми його з поля чекаємо.
16:40 Проминули поворот на КРИЖОПІЛЬ! Стали пофоткати Дністер. Теж під'їхав прикордонник, теж на мотоциклі - "Мінськ", який нашим прикордонникам нібито подарував Лукашенко.
Навіть не питав документи, ненав'язливо розпитав маршрут, а переважно говорили про мотоцикли. :)
15:15 Знов були поза українським мобільним покриттям. Доїздимо до Ямполя. Тут яблуневі сади. Люди віддали паї на 30 років, їх скупив якийсь магнат, і тепер селяни працюють у садах за 500 грн на місяць.
"А можеш зняти, як жінка горбатиться з сапою, а я не працюю? - стібеться дядько в кафе-вагончику. - Знаєш, що таке сапка?"
Для цих людей ми багатії... Я здогадувався, що так буде. "А може, в тебе папка - депутат?"
12:20 Вінниччина: кожне село у своєму приватному яру: довжелезний спуск звивами, тоді довжелезний крутезний підйом.
Проїхали Муровані Курилівці - це втілення захолустя. Биті дороги, корови, курява.
Після західної України мені тут якось самотньо. Tам за селом - село, а тут між ними 20 км і жодної заправки уже 100 км. Люди теж балакають з тобою з далеку, не скорочуючи соціальну дистанцію.
Всю інфу про проект ви можете подивитися за тегом "щоденники мотоцикліста" або на блозі автора.
Читайте також:
Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"
День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа
День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина
Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німці, і решти"
