Щоденники мотоцикліста. День 2. Кам'янець-Подільський - місто, куди ми переїдемо жити
21:15 Беру назад своє припущення про суржик: часто тут така українська, що диву даєшся. Почув на вулиці: "Можливо, я стану в пригоді".
Дід у ліфті починає розповідати про пекінеса: "Вчора аж плакав, як віддавали його в Дунаївці... Бо ми старі, слабі, не можемо щодня вигулювати. Як його посадили в машину, а він назад на нас дивиться, то в мене аж сльози. Сподіваюся, хоч потрапив у хороші руки".
Вийшов із ним, поговорили на сходовому майданчику. Завтра їдемо на Вінничину.
17:30 Ромашка дивується, що тут узагалі розмовляють російською; я - що розмовляють так мало.
Сидимо в "Лондоні". Все-таки з жінкою - зовсім інакше, ніж самому ;) Мажорніше. Втім. 5 грн за пиво і безкоштовний вай-фай - або ті ж 5 грн просто за годину інтернету.
А місто - супер. Дуже подобається. Вже багато разів тут був - але якось завжди по кілька годин.
Ось до речі що я тут робив колись (відео в блоги не ставиться). Відтоді розвагу прикрили, бо через півроку дівчинка загинула. коли я стрибав - бачив, що трос треться об міст. Дуже погано було продумано:
http:/
16:25 Щось буржуазне мені властиве: зайшли в кафешку виключно на звук музики - джаз і французький шансон.
Власник - із довгим волоссям. Каже, вони російську попсню ніколи не ставлять. Заусміхався, коли я сказав, що ми прийшли на голос Едіт Піаф.
Бруківка, вічний тут вітер, французька музика... Справді європейський аспект України - не те, що "євровікна".
15:00 Е, все ж таки туристичні місця - це смішно. Екскурсовод: "Річка оточує Старе місто" (це про Кам'янець). Перекладач, із круговим жестом і страшним акцентом "This, this goes around, around this town".
12:10 Все, поставили нову шину, щиро сподіваюся, що ламатися перестанемо. Ідемо шлятися Кам'янецем.
Думаємо, що якось повернемося сюди надовше і на якийсь час поселимося тут - місто супер!
10:45 В Кам'янці-Подільському постійно переходять з української на російську і навпаки. Саме місто - комунальний рай: тут час є гаряча вода! І дороги порівняно нічого.
Ми у знайомої. Ідемо шукати шину (вчора виявилося), що стара "жує" камери (ось чому вони так часто пробиваються!) а тоді спробуємо знайти wi-fi.
Вся ця обробка фото, писання забирає безліч часу. Зараз хоч у місті, то не так тяжко. Але есемесками однозначно легше передавати інфу :)
Всю інфу про проект ви можете подивитися за тегом "щоденники мотоцикліста" або на блозі автора.
Читайте також:
Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"
День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина
Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німці, і решти"
