В пошуках України. Читайте СМС-репортаж Артема Чапая з його мотоподорожі Україною
Колись Джон Стейнбек мандрував, шукаючи Америку, і написав у результаті «Подорож із Чарлі в пошуках Америки». Чарлі – це його пес. Ми ж із дружиною наразі спробуємо просто описати Україну, як її видно із сідла мотоцикла. Робоча назва цієї спроби, на імітацію – «Подорож із Мамайотою в пошуках України». Мамайота – це наш мотоцикл, добряче беушний та вже покоцаний Йобрик (Yamaha YBR 125).
Учасники проекту:
Чапай, Ромашка, Мамайота.
Чапай, Ромашка – молода родина, чоловік і жінка, тут усе більш-менш зрозуміло. А Мамайота? В дитинстві я хотів мати коня і їздити ним Україною. Він називався би Мамай. А тут з’явився кінь японського походження: тож ми японізуємо ім’я – виходить Мамайота. Як Бабайота в незабутній п’єсі Леся Подерв’янського про самураїв.
Сподіваюся, що самурайське ім’я коня стане добрим знаком. Колись в Америці ми мандрували Росінантом – і виявилось, «як ви яхту назвете, так вона й попливе»: Росінант виявився клячею і здох. А козак Мамай та самураї – сильні постаті. Нам це ще знадобиться.
Читаючи розповідь про американську «Авантюру», хтось сказав: добре б, якби хтось отак само мандрував тут, Україною. (Колись давно таке робив Сковорода – один з топ-трійки українців для мене, поряд із Кармалюком і Нестором Махном) І я подумав: справді. Всі області ми, звісно, за раз не охопимо – та все ж це може стати гарним документом про країну. Звичайно, все залежить від того, як це описати… І тут нічого наперед не можемо гарантувати. Коли я їхав у Америку – не знав, а чи не повернуся вже через кілька днів. Усяке може бути.
Як і усі, ми їздили по Україні в різні точки – від міста в місто, в Крим, Карпати; різні великі міста й окремі невеличкі бачили всі. Але яка Україна в цілому, які українці від заходу до сходу – я, чесно кажучи, так і не знаю. Кожен має свої уявлення про це – й чомусь багато із думок про «наш народ», які я чув, були доволі негативні. Але я щиро спробую ставитися до простих людей із максимальною симпатією. Ага, і навіть до гопів: я дуже постараюся. (Про архітектуру та історію тут не буде - вікіпедія).
Звичайно, як і погляди будь-кого, ця розповідь – це чистий суб’єктив. І як у будь-якій розповіді від першої особи, тут буде, мабуть, надто вже багато про нас самих. Втім, гонзо Україні поки що теж бракує. Дуже постараємося висвітлювати подорож цікаво – сподіваємося, щось із цього вийде.
Отже. За зиму ми назбирали трохи грошей. А від першого квітня позвільнялися з роботи. Як завжди, подорож трохи відклалася: то погода, то пробите якраз на свята колесо та неможливість докупити запасну камеру. Як завжди, ми не знаємо заздалегідь, що буде далі і як усе складеться. Але останнє – це навіть і краще, як на мене. Віддаємо себе дорозі, випадковим людям і просто випадковості. Іншими словами – шукаємо пригод на свої дупи. Побажайте нам удачі :)
