Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися? Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх ч