Солідарність: Як американський криголам і чилійські військові допомогли рятувати українця в Антарктиді (ФОТО)
Антарктика - це, крім усього іншого, місце, де речі прості у нашому побуті стають дуууже непростими. Гострий апендицит - простенька проблема для сучасної лікарні, і навіть із ускладненнями - проблема трохи тяжча, але повсякденна. А от за кілька тисяч кілометрів від найближчого житла, коли на ізольованій полярній станції лише один лікар з мінімальним обладнанням, це вже реальна загроза життю.
Розповідає Євген Дикий.
Але Антарктика - це також місце, де діють зовсім інші закони та людські стосунки, аніж на "великій землі", і де слова "полярна солідарність" ще багато важать та наповнені реальним змістом.
Вчора успішно завершилась рятувальна операція - нашого колегу Миколу Весельського, біолога 23-ї Української Антарктичної Експедиції, успішно доставлено зі станції "Академік Вернадський" до лікарні у чілійському місті Пунта-Аренас.
Попередні кілька днів додали хвилювання - була і героїчна спроба нашого лікаря оперувати хворого самотужки на станції, і виявлені ускладененя, і перевірка, наскільки дієвою є міжнародна система аварійно-рятувальних операцій у Антарктиці.
Все спрацювало, як годинник: спершу за нашим полярником зі станції "Палмер" крізь кригу пробився американський криголам "Лоренс М. Голд", вже разом наш та американський лікарі надали на борту додаткове лікування, поки добу (так, такі там відстані...) транспортували пацієнта до найближчого летовища - на острів Кінг-Джордж, на чилійську станцію "Фрей".
Тим часом, блискуче спрацювали наші дипломати з Посольства України в Аргентині та Постпредства України у Чилі, і на "Фрей" вже за декілька годин приземлився спеціальний рейс - військово-повітряні сили Чилі надали військово-транспортний літак зі своїм медперсоналом, і він забрав українця на материк, до найближчого чилійського шпиталю.
Наразі наш Микола не лише під надійним лікарняним наглядом у хорошій лікарні, але також із супровдом нашого земляка - українського лікаря з Буенос-Айреса, який забезпечує всі місцеві формальності, знімає мовну проблему та буде супроводжувати пацієнта аж до України.
Переводимо подих, спокійно у робочому порядку готуємось до зустрічі колеги (за пару днів чилійські лікарі вирішать, коли саме його можна транспортувати через Атлантику, можливо, доведеться ще затриматись під їхнім наглядом), і щиро дякуємо всім, хто долучився до цієї історії і завдяки кому вона має хороший кінець - аргентинським та чилійським диспетчерам аварійно-рятувальних служб, Офісу полярних програм Національного наукового фонду США, який надіслав за нашим колегою цілий криголам, ВПС Чилі, які у дуже складних метеоумовах виконали евакуаційний рейс, нашим дипломатам в Аргентині та Чилі, які весь цей час цілодобово були на звязку та забезпечували контакти з посадовцями обох країн, і, звісно ж, медикам - нашому героїчному полярному лікареві, учаснику АТО Кості Даниленку, його американському та чилійським колегам, та українському лікареві з Буенос-Айреса, який полетів аж до Пунта-Аренаса допомогти землякові.
Ось така, вона міцна антарктична взаємодопомога!
Бажаємо Миколі скорішого одужання та повернення додому, а нашим хлопцям на "Вернадському" - міцного здоровя, щоб більше з ними такі пригоди не траплялись!
