Протягом 25 років видавнича справа в Україні рухається у напрямку від централізації до різноманіття.
Видання книжок, журналів, газет
Статистика книговидання надзвичайно показова. Якщо 1991-го року в країні було видано майже 6 тис. назв книжок сукупним накладом 136 млн. примірників, то 2013-го – більше ніж 26 тисяч назв книжок сукупним накладом 70 мільйонів примірників. Умовно кажучи, замість видавати одну книгу, яка мала б опинитися на кожній книжковій полиці за браком альтернатив, тепер пропонується вибір на різні смаки й потреби окремих груп читачів.
На графіках нижче поєднано показники кількості й різноманіття. Діаметр бульбашки – сукупний річний наклад (кількість), висота бульбашки – кількість виданих назв (якість). Видно, що дев'яності роки були справжнім лихом для книговидання в Україні, але з 2001-го cитуація починає виправлятися на краще.
Випуск журналів і періодичних видань пережив справжній злет у роки незалежності. Спочатку динаміка була аналогічна книговидавництву – збільшення різноманіття одночасно зі зменшенням кількості примірників. Але з середини 2000-х сукупні наклади почали суттєво перевищувати показники 1990-го року. Зрештою сукупний річний наклад зріс майже втричі, а різноманіття – від 185 видань у 1990-му до 3259 видань у 2013-му, останньому році перед окупацією Криму Росією на початком російсько-української війни на Донбасі.
Дуже відрізняється динаміка видання газет. Свій пік популярності цей вид медіа в Україні переживає протягом періоду 2002-2006 рр. Далі наклади й загальна кількість видань поступово зменшуються.
Розглядаючи усі три графіки, варто зважати на те, що до статистики потрапили не лише приватні видавництва, а усі, кого зміг зафіксувати Держкомстат (власне, джерело даних). Тобто, це також замовлення державних установ, зокрема навчальних закладів усіх рівнів.
Видавництва, книжкові магазини
Зростання різноманіття у видавництві книжок та періодичних видань природно супроводжувалось зростанням кількості суб'єктів видавничої справи. "Станом на 01.01.2014 р. до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції внесено 5526 суб’єктів видавничої справи (4359 – юридичні особи, 1167 – фізичні особи)."
Нижче подано інформацію про їх розташування у різних регіонах України (джерело). На сайті Держкомітету телебачення і радіомовлення не вказано методологію підрахунку, тож невідомо, як саме рахувалися дані по Луганській, Донецькій областях та АР Крим.
Наприкінці – додатково кілька слів про розповсюдження книжок. У 2013-му в середньому по Україні один книжковий магазин припадав на 30 тис. жителів (за даними Державного комітету телебачення і радіомовлення). Найкраща ситуація у Миколаївській, Львівській, Київській та Івано-Франківській областях. Найгірша – в Житомирській, Сумській областях та Криму. Дані ілюструють ситуацію з розповсюдженням книжкової продукції лише опосередковано, оскільки магазини за своїм розміром та асортиментом дуже відрізняються, а також розташовані в областях нерівномірно.
Найцікавіша статистика, яку хочеться побачити – кількість реалізованих примірників у роздрібній торгівлі протягом 25 років. Тобто, дослідити безпосередньо читацький інтерес до виданої в Україні друкованої продукції. На жаль, це є комерційною таємницею, тому такі дані видавцями якщо й розголошуються, то лише поодиноко й несистематично.