Перед НБУ всі банки рівні, оскільки всі вони залучають кошти населення, беруть на себе інші зобов’язання. Тому рефінансування можуть отримати і малі, і великі банки, і українські, і з західним капіталом, і з російським. ці банки обслуговують інтереси українських клієнтів, тому морального (і законного) права у НБУ немає вирішувати, кому давати, за політичним принципом. Єдина умова – наявність прийнятної застави. Такою заставою можуть бути облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), нерухомість, іноземна валюта, іпотека, майнові права, облігації підприємств, майнові права на депозит.
В якому б політичному таборі не знаходився власник банку, сам банк обслуговує рядових українців. НБУ, надаючи рефінансування, не має права зважати на те, хто є власником фінансової установи.
Під ставку рефінансування. Вона співмірна (але не нижча) облікової ставки НБУ. Приміром, сьогодні ця ставка становить 14%, а ставки рефінансування за грудень становили 17,5% на кредити овернайт, 19,16% за операціями репо, 21% за програмами фінансового оздоровлення.
Можливість банку максимально швидко розрахуватися за власними зобов’язаннями. Як правило наявність ліквідності – це кошти на рахунках, або активи, яких можна швидко позбутися, аби такі кошти отримати.
Продаж банком наявних у нього облігацій внутрішньої позики з умовою зворотного викупу їх за обумовленою ціною і дохідністю через певний час. НБУ викуповує облігації у тих банків, які пропонують найвищу дохідність за ОВДП. Операції можуть здійснюватися як на основі тендеру, так і на основі прямих домовленостей НБУ і банку. Процентний дохід фіксований.
На це питання відповісти складно, оскільки НБУ такої статистики у розрізі всіх позик, виданих за попередні роки, нажаль, не показує.
Утім, поки що відповідей на ці питання немає.