Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (Реєстр корупціонерів) – це портал, де міститься інформація про всіх фізичних та юридичних осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Реєстр адмініструє Національне агентство з питань протидії корупції.

Національне агентство з питань протидії корупції (НАЗК) у березні 2021 року відкрило доступ до Реєстру корупціонерів через інтерфейс прикладного програмування — АРІ , завдяки чому він відтепер доступний цілодобово та безоплатно.

Аналітики видання Texty.org.ua проаналізували судові рішення щодо корупційних порушень, прийняті у 2011–2021 роках. Ці дані є частиною Реєстру корупціонерів. Графік нижче ілюструє частоту судових рішень щодо корупційних правопорушень, які були винесені та які набрали законної сили.

Створення Реєстру корупціонерів було передбачено ще з 2009 року, але фактично він розпочав діяти з грудня 2011-го.

Реєстр корупціонерів на той час був Реєстром осіб, які вчинили корупційні правопорушення, його адмініструвало Міністерство юстиції України. Оскільки законодавство того часу не містило поняття корупції, до Реєстру корупціонерів вносили відомості про осіб, яких засуджено за кримінальні злочини у сфері службової діяльності, а також притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями глави 13-А КУпАП (адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією) та за дисциплінарні проступки службових осіб.

З квітня 2019 року Реєстр адмініструє НАЗК. У ньому є інформація як про судові рішення, так і про дисциплінарні проступки осіб, яких притягнули до відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.

Реєстр корупціонерів динамічний і постійно змінюється. Перелік поповнюється новими іменами, коли щодо певних осіб приймається рішення суду про винуватість або накладається дисциплінарне стягнення. Однак фігуранти можуть бути виключені з Реєстру, якщо були поновлені строки на апеляційне оскарження, винесений виправдувальний вирок або скасована постанова про накладання адміністративного стягнення чи наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У березні 2021 року Реєстр оновили за підтримки проєкту USAID/UK aid «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS» у межах підтримки розвитку сфери відкритих даних в Україні.

Оновлення стосувалися технічного боку Реєстру, зокрема можливості автоматично отримати довідку для фізичної або юридичної особи про її відсутність у переліку. Для цього була налаштована автоматична інтеграція з Єдиним державним реєстром судових рішень. Справжність довідок можна перевірити за QR-кодом.

Також Реєстр містить аналітичний модуль, який дає змогу аналізувати інформацію починаючи з січня 2019 року.

До того ж був суттєво покращений пошук по Реєстру, в ньому можна знайти інформацію про суть справи, резолютивну частину та метадані.

У межах оновлення також було відкрите АРІ, яке дає нові можливості як розробникам (банківський скринінг, аналіз ділової репутації), так і аналітикам (кількість та тип злочинів, успішність судових розглядів тощо).

Загальнообов’язкове декларування майна та статків державних службовців в Україні розпочалось ще з 1993 року, хоча запрацювало лише в 1997-му через відсутність затверджених бланків для декларацій. До цього декларації подавали в паперовому вигляді, друкували в газетах, розміщували на сайті державного органу, в якому працював декларант, або надавали на запит.

Загальнообов’язкове електронне декларування запрацювало в Україні у вересні 2016 року після запуску Єдиного державного реєстру декларацій, в якому подаються, зберігаються та перевіряються декларації в електронному вигляді. З цим пов’язане збільшення кількості записів у реєстрі.

Якщо детальніше розглянути причини притягнення до відповідальності осіб з Реєстру, можна дійти висновку, що майже третина записів — це порушення вимог фінансового контролю, стаття 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Порушення, передбачені цією статтею — несвоєчасне подання декларації, подання недостовірної інформації до декларації та неподання інформації про суттєві зміни в майновому стані декларанта.

Фактично ці люди не корупціонери в класичному розумінні, вони допустили адміністративне правопорушення, неправильно заповнивши (або не заповнивши) декларацію. Звісно, не можна повністю виключити, що неправильне подання декларації є “злим умислом”, але за нашим дослідженням помилок у деклараціях чиновників, тут більше переважає недбалість.

ТЕКСТИ писали про це ще в 2019 році, проаналізувавши помилки в деклараціях чиновників. Читайте більше в матеріалі: “Я у бухгалтери пішов, а в пʼятницю бухгалтер… Найсмішніші помилки та абревіатури з декларацій чиновників”

Наступними за частотою причинами внесення осіб у Реєстр йдуть пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі, стаття 369 Кримінального кодексу України, службові підроблення та прийняття неправомірної вигоди.

Серед засуджених за порушення щодо правил декларування у Реєстрі найбільше депутатів місцевих рад і держслужбовців та службовців органів місцевого самоврядування. Основні причини все ті самі – порушення процедури декларування.

Аналіз Реєстру корупціонерів також показав, що найбільше судових рішень винесли в Дніпропетровській області, а також у Львівській та Донецькій. Київська область лише на шостому місці, а Київ, як не дивно, в кінці рейтингу, хоча саме в столиці працює найбільша кількість державних службовців.

Загалом можливість аналізувати дані з Реєстру корупціонерів є дуже корисною та дає змогу визначати зони розвитку й ризики в антикорупційній сфері. Відтак можна потенційно порівнювати, які суди “затягують” розгляди корупційних справ, в яких державних органах або сферах найбільше корупційних порушень та, відповідно, посилювати антикорупційний нагляд.

Однак внесення інформації до самого Реєстру потребує ретельнішого контролю.

Наприклад, у Реєстрі можна визначити окремі кластери різних місць роботи працівників: митниці, державної податкової служби, інспекційних органів. Однак детальний аналіз неможливий, оскільки назви державних органів іноді написані у двох-трьох різних варіантах.

Це пов’язано з тим, що інформація до Реєстру вноситься на підставі тексту судового рішення, в якому відсутня будь-яка уніфікація, а тому інформація про назви посад осіб чи назви організацій, в яких вони працюють, можуть відрізнятися у кожному окремому судовому рішенні.

Окрім того, у Реєстрі відсутні коди ЄДРПОУ юридичних осіб, де працюють фігуранти переліку, оскільки вони також відсутні у судових рішеннях, що призводить до додаткових складнощів аналізу. Ці дані неможливо поєднати з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Реєстр корупціонерів також містить технічні помилки. Зокрема, понад 120 справ, у яких рішення суду, якщо вірити цифрам, набирає чинності раніше, ніж воно було винесене (зазвичай після вироку має бути 10 днів на апеляцію). Ба більше, трапляються курйози, коли судові справи взагалі датовані початком XX століття.

Ці недоліки пов’язані з технічними помилками реєстраторів судового реєстру, оскільки інформація отримується саме з нього, або помилки перенесені з бази Мін’юсту. На сьогодні система під час внесення відомостей фіксує такі недоліки, сигналізує про них реєстратору та не дозволяє зберегти помилкові відомості. Тож кількість “хибодруків” має істотно зменшитись.