П

Переговори між президентами та нападки на Зеленського. Моніторинг дезінформації №109

  • Україна – лише розмінна монета для Байдена та Путіна.
  • Тисячі солдатів НАТО в Україні готують диверсії на території Росії.
  • Зеленський створює законопроєкти для етнічних чисток та геноциду «русских».
  • Ностальгували за СРСР та втраченим у 1991 році шансом «вытащить Малую Русь из колониальных лап наших геополитических противников».
  • Дивіться, як змінювалися теми дезінформації протягом року, на інтерактивній візуалізації.

Період: 6 — 12 грудня 2021 року.

Теми дезінформації

Відсоток новин із вказаною темою серед усіх новин із групи сайтів

Що нового писали дезінформатори?

У центрі уваги російських дезінформаторів залишаються українсько-російські відносини. Цього разу новий подих старим тезам дали переговори Путіна з Байденом. Російські сайти (а слідом за ними – й українські сміттярки) вважали цей дзвінок підтвердженням «маріонетковості» України та приводом вкотре звеличити Путіна й РФ, які не бояться американських санкцій та хочуть миру у всьому світі.

Крім цього, ностальгували за радянським минулим та доходили висновку, що окупована військами НАТО Україна жадає війни на Донбасі, а Зеленський своїм законопроєктом про громадянства хоче провести етнічні чистки на Сході України.

Переговори Путіна з Байденом. «Украину обсуждают без Украины»

Як українське, так і російське інформаційне поле після спілкування Путіна з Байденом переповнилося текстами про американо-україно-російські відносини. Що важливо: українські маніпулятивні видання охоче підтримали та ретранслювали тези російської пропаганди, а іноді навіть передруковували їхні тексти у себе. Ми спробували структурувати весь цей потік російської пропаганди та виокремити основні тези, підкріпивши їх цитатами як з російських, так і з українських сайтів-сміттярок.

Прелюдією до перемовин Путіна та Байдена стала теза про те, що ніякого вторгнення в Україну Росія не планувала, а все це – лише інформаційна операція Заходу.

«Главе Белого дома необходима была победоносная внешнеполитическая акция, чтобы восстановить реноме и закрыть рот оппонентам. Для этого Госдеп прекрасно разыграл истерию по поводу “широкомасштабного наступления Москвы на Киев”, поднял планку переговоров до максимума, и как бы “убедили” (заставили Путина) отказаться от этого плана (которого и не было)».

«Операция ʼ”Принуждение к вторжению”, которую западные разведслужбы готовили на протяжении нескольких недель, фактически провалилась. … Джен Псаки открытым текстом вопила “да вторгнись ты уже, в конце концов!” – ничего не помогает».

«Путин не нападёт, потому что Украина, и даже её сколь угодно значительная часть, России попросту не по карману…Финансово Россия едва не надорвалась с крошечным Крымом (знающие люди говорят, что в Кремле реально не ожидали такого уровня деградации инфраструктуры)».

Уже після переговорів президентів логічним результатом звинувачення в інформаційній атаці на Росію (та зволіканням зі дзвінком Байдена Зеленському) стає висновок: Україна – лише маріонетка в цій серйозній геополітичній грі, а «главным проигравшим по итогам беседы оказывается президент Украины Владимир Зеленский».

«Это демонстративное пренебрежение — главный итог видеосаммита президентов России и США не только для Украины, но и для всех стран, которые цепляются за американскую помощь».

Тут на допомогу пропагандистам приходять і яскраві словосполучення («Украину играют вслепую», «Украина выступает разменной монетой, предметом договора между двумя государствами», вона (для Байдена) «вообще не страна на карте мира, не государство»), і відверте висміювання («…потом, после того, как разговор с Путиным об Украине глава Белого дома обсудит уже со всеми, включая императорских пингвинов в Антарктиде, он таки позвонит на Банковую…»).

Метою дезінформаторів стає як дискредитація України («Почему мы должны надеяться на то, что Байден будет рубиться с Путиным за далекую коррумпированную страну на другом континенте?», «Украинская политтусовка сама себя опустила до этого скотского состояния, но в любом случае, здесь теперь ждут звонка Байдена»), так і її «меркантильних союзників» («Если американцы о чем-то договариваются по Украине, это не значит, что им важна Украина, и они бьются именно за нее»).

Не обійшлось і без висміювань Байдена, адже у нього «рекордно низкий рейтинг поддержки, и его позиции весьма шатки», та навіть Трамп назвав його «некомпетентным». Що вже й казати про обіцяні ним санкції: «Все эти “новые санкции” и “старые отключения от СВИФТ” совершенно не впечатляют и особого вреда России причинить не могут». Пропагандисти навіть розмірковували, що Путіну можуть сподобатись санкції: «Я не удивлюсь, что когда Путин услышит от Байдена обо всех этих ошеломляющих санкциях, он от радости подскочет на стуле».

«Байден убедился в одном: Путина мощные санкции Запада в случае вторжения на Украину не остановят» (і знову нагадування про можливе вторгнення, яке вони самі ж спростовували в попередніх текстах).

А на мейнстримних російських сайтах продовжили використовувати вже класичний прийом цитування анонімних дописувачів з соцмереж та виносити це в заголовок: «Сети о беседе Путина и Байдена: “Один из них — лидер, а другой — Байден”» (детальніше про цей та інші прийоми ми писали, аналізуючи інформаційну операцію «Вторжение»).

А щоб залишити за собою правоту та (уявну) перемогу, російські пропагандисти продовжують розвивати тезу про миротворчу місію Росії: «Путин фактически через Байдена предлагает Европе и США снова вернуться на путь обеспечения европейской и мировой безопасности». От тільки на шляху до цього миру, за версією дезінформаторів, лежать «невиправдані забаганки» США: «Белый дом считает, что Россия должна продолжать снабжать украинскую сторону газом (Україна купує газ за ринковою ціною на європейському ринку – ред.), а также другими необходимыми ресурсами, а если Украина вступит в НАТО, высказать свое одобрение, либо промолчать». А разом з ними – небажання миру в Україні: «После переговоров Байдена и Путина в США не исключают, что Вашингтон будет добиваться от Киева дать Донбассу часть автономных прав, чтобы успокоить Россию и тем самым завершить конфликт в регионе».

А якщо Росії не дадуть продемонструвати свою миротворчість, то в хід йдуть уже звичні погрози: «если стороны разойдутся так ни о чем и не договорившись, возможность открытой войны между Россией и Украиной возрастет».

Тисячі солдатів НАТО вже перебувають в Україні

Країни НАТО вже фактично «оккупировали» Україну. Такий наратив минулого тижня широко поширювали російські маніпулятивні ЗМІ, посилаючись на матеріал відомого російського пропагандиста Алєксандра Коца. За версією дезінформаторів, на території України вже присутні «как минимум десять военных объектов НАТО, на которых находится более 4 тысяч военных США и около 8,3 тысячи военнослужащих из стран НАТО». До того ж розвідки США та Британії готують «сверхсекретные подразделения» та «диверсионные группы», метою яких буде проведення операцій на території інших країн. Водночас дезінформатори продовжують нав’язувати своїй аудиторії думку про те, що Україна не потрібна союзникам, а НАТО нам нахабно бреше і бачить в українцях лише «пушечное мясо». «Открытые двери» в НАТО для Украины — просто ложь», «"Это удар в спину". Почему в НАТО отказались от Украины» – ось приклади заголовків, які використовували російські маніпулятивні сайти минулого тижня, пишучи про відносини України із Заходом.

Окупований Крим — «інтеграція» в Росію

На російських сайтах точаться суперечки, чи варто обʼєднувати Севастополь і Крим в єдиний регіон. Крім цього, особливою увагою вшанували білоруську делегацію з п'яти осіб, яка прибула в Крим, та члени якої вже «назвали бутафорией санкции Украины за визит в Крым» і розмірковували про залежність України від Білорусі.

Ще однією з популярних тем, повʼязаних з Кримом, стало офіційне впровадження QR-кодів (що підтверджують вакцинацію) для відвідування громадських місць. Крім результатів голосування кримського парламенту та цитат Аксьонова, траплялися новини про одиночні пікети від противників законопроєкту та тези Пєскова, який «назвал сложным процесс принятия законопроектов о QR-кодах и технологически, и социально, и в цифровом плане». Так конспірологічні тези та теорії, що поширюються в Telegram російськими анонімними каналами, обертаються проти самої Росії та її спроб протидіяти коронавірусу, зокрема на території окупованого Криму.

«Наркоман» Зеленський вкотре утискає «русских»

Російські маніпулятивні сайти, що пишуть про Україну, насміхались над Володимиром Зеленським, називали його «наркоманом» і пропонували йому «белую дорожку». За допомогою таких публікацій дезінформатори намагались переконати свою аудиторію, що Україною керують неадекватні люди, котрі становлять небезпеку для світу та власних громадян. «…власть на «незалежной» захватили действительно неадекватные люди, что чревато серьезной угрозой не только для нее самой, для восставшего против Киева Донбасса, но и его соседей», «как бы нам не пришлось увидеть в Донбассе попытку блицкрига под каким-нибудь дешёвым амфетамином. Итог, конечно, предсказуем, но укронаркоманы могут успеть убить немало мирных жителей Донбасса, прежде чем издохнут, как их грузинские предшественники», – писали вони.

Дезінформатори також активно коментували подання Зеленським до Верховної Ради низки законопроєктів щодо громадянства України. Російські маніпулятивні ЗМІ не забарились проінтерпретувати цю ініціативу як чергові утиски «русских» в Україні. На їхню думку, Зеленський готує «тюрьмы», «тысячные штрафы» і «существенные ограничения в правах» для жителів окупованого Донбасу та Криму. Окремі коментатори взагалі прирівняли президентську ініціативу до проведення етнічних чисток і геноциду: «Поэтому введение этого законопроекта в парламент и его одобрение можно юридически рассматривать как выход Украины из Минских соглашений. В целом он предусматривает дискриминацию и этнические чистки. Особый статус, только в совершенно другом, негативном ключе по отношению к Донбассу».

Ностальгія за СРСР та імперським минулим

Російські сайти продовжили рефлексувати щодо 30-річчя розпаду СРСР. Вони обговорювали дані опитувань, в яких респондентів просили розшифрувати абревіатуру СРСР та запитували «с чем у них ассоциируется название прежде великой страны». Дезінформатори та пропагандисти пробували нав'язати сум через те, що молодше покоління росіян не завжди може назвати 15 радянських республік. Вони всіляко шпетили Єльцина та Горбачова за розвал «империи», а також розмірковували про те, як краще відновити результати «400 лет экспансии». «Чем быстрее придёт осознание ложных целей и ложного пути, по которому пошла часть русских земель в 1991 году, тем выше шанс вытащить Малую Русь из колониальных лап наших геополитических противников», – писали вони.

Також писали:

Разом з новинами про аферистів, які експлуатують у своїх схемах «тисячу Зеленського», українські сайти-сміттярки піарили популістичні роздуми одного з лідерів ОПЗЖ Юрія Бойка, що «люди должны иметь возможность потратить тысячу за вакцинацию на свои потребности, а не так, как хочет президент и его окружение».

Промедведчуківські сайти називали «репресії» проти Медведчука «пиар-проектом президента Украины», раділи його входженню до пʼятірки найвпливовіших українців (за версією «Телеграф») та атакували НАЗК, яке посміло відзначити незадеклароване Медведчуком майно на 73 млн грн: «Если НАЗК хочет наказать Медведчука за декларацию, то пусть наказывает Зеленского, Шмыгаля и других, кто тоже не указывает стоимость имущества».

Російські державні медіа, маніпулятивні вебсайти та анонімні телеграм-канали били на сполох через проходження беззбройного українського судна «Донбас» поблизу Керчинської протоки. Судно українських ВМС виконувало завдання на відстані 18 морських миль (понад 30 км) від протоки та не збиралося проходити через неї. Однак майже всі російські дезінформаційні ЗМІ синхронно звинуватили Україну в «провокациях» та агресивній поведінці.

Також російські сайти знову звинувачували Україну в саботажі Мінських домовленостей і цитували Путіна та його порівняння подій на Донбасі з геноцидом. Водночас продовжували перетворювати на агресорів США та Україну, які найближчим часом «попробуют развязать войну на Донбассе».

Висновки

Головною темою тижня були переговори Байдена з Путіним та міжнародний статус України. Дезінформатори називали Україну маріонеткою, посміювалися з можливих санкцій щодо Росії та перекладали на Україну та США відповідальність за російську агресію. Щодо окупованого Криму – більшість публікацій описували «інтеграцію» півострова в російську державну систему і підкреслено виносили його за дужки «українського питання». Також ми бачили велику кількість маніпуляцій щодо Зеленського і звинувачення його у «неадекватности» та наркотичній залежності. Серед іншого, дезінформатори поширювали вигадане ними твердження про «геноцид» росіян на Донеччині та Луганщині. А прохід беззбройного українського судна біля Керченської протоки називали «провокаціями» і однією з причин агресивних настроїв Росії.

Обмеження дослідження:

У цьому дослідженні ми враховували тільки ті теми, що співзвучні з російськими дезінформаційними кампаніями. Більшість із них спирається на реальні події, адже так дезінформація працює ефективніше. Назви тем відображають маніпуляції, використані в темі. Тож новини з теми на українських мейнстримних сайтах можуть мати абсолютно інший зміст, ніж маніпулятивні матеріали.

Теми російської пропаганди в Україні ми беремо з наступних груп матеріалів:

У першій та другій групах новин матеріали відбиралися класифікатором маніпулятивних новин.

Методологія

Ми шукали теми у 14504 матеріавап6нсма5аплах російською мовою з:

Маніпулятивність новини визначав покращений класифікатор з проєкту “У нас погані новини”. В моніторингу враховували лише матеріали про суспільно-політичне життя, що стосуються України.

дезінфомонітор дезінформація

Знак гривні

Що читати далі

Деза війни

"Земля прийме добриво!" Як на фронті готуються до можливого вторгнення

9 фактів про псевдосоціологію Медведчука
Знак гривні