Д

Детективна історія про мертвих бджіл. Бджолярі винуватять у загибелі пасік агрофірми, але винна "колорадська" отрута

Масова загибель бджіл непокоїла багатьох протягом двох попередніх сезонів. Пасічники терпіли збитки та звинувачували сільгоспвиробників. Останні вину заперечували, хімічні компанії доводили безпечність своїх препаратів. Медіа про це писали, читачі обурювалися. Але досліджень ніхто не проводив, тож дискусія й звинувачення ґрунтувалися радше на інтуїції. І ось нарешті в київському Інституті екогігієни і токсикології ім. Медведя, результати досліджень якого визнаються галузевими органами ЄС, провели кілька аналізів трупів загиблих бджіл. І вони дали несподівані результати.

Заступник директора Інституту екогігієни і токсикології ім. Медведя Олександр Кравчук 21 лютого цього року в своїй доповіді на 8-му Київському агрохімічному форумі представив результати торішніх досліджень, які по-новому проливають світло на причини масової загибелі бджіл.

Хто платитиме за розслідування?

Ці дослідження зробили на замовлення потерпілих пасічників. Річ у тім, що процедура виставлення претензій за потраву бджіл перш за все вимагає, щоб пасіка існувала не тільки на ділі, а й на папері, тобто, була зареєстрованою. Чимало пасік в Україні не зареєстровано. А серед невеликих пасік, які продають мед не далі базару в райцентрі, таких переважна більшість. Ще чимало пасічників-«середняків» у документах вказують лише частину вуликів. Відповідно, компенсувати їм можуть втрату не більшої кількості бджолосімей, ніж є по документах.

Так само офіційно, тобто, з укладенням і реєстрацією договорів оренди, повинен працювати сільгоспвиробник – щоб можна було точно встановити користувача ділянок у радіусі польоту бджіл. Тому виставлення претензій переважно до великих агрокомпаній може бути пов’язано з тим, що вони офіційно реєструють договори оренди, тоді як невеликі фермери часто обмежуються усними домовленостями з односельцями.

Далі необхідно відправити загиблих бджіл (підмор) на аналіз. За широтою спектру виявлення токсичних речовин на території України і всього колишнього СРСР не має рівних Інститут екогігієни і токсикології в Києві, лабораторії якого акредитовані за відповідними стандартами ЄС.

Для подібних аналізів призначені й лабораторії Держпродспоживслужби. Однак часто лабораторії цього відомства на місцях через брак фінансування на обладнання й реактиви можуть виявити порівняно вузький перелік шкідливих речовин. «Наші місцеві органи Держпродспоживслужби повинні робити аналіз підмору безкоштовно. І вони його роблять – у своїй відомчій лабораторії в обласному центрі. А вона, про що її керівник сам скаржиться, робить аналіз на обмежений перелік речовин.

Наприклад, зробили аналіз на наявність фосфорорганічних сполук (ядучих пестицидів, деякі з котрих у ЄС збираються заборонити вже цього року – ред.) – і не знайшли. От так і зробили аналіз: нічого не знайшли, і від чого загинули бджоли – невідомо», – розповідає пасічник Андрій Данилюк зі Славутського району на Хмельниччині.

Інститут екогігієни і токсикології може виявити дуже багато речовин. Але його послуги коштують відповідно. «Торік я заплатив 6 тис. грн за 2 проби – пробу з підмору і пробу з насіння, яке сіяли поруч саме перед загибеллю бджіл. Цього року чув, що аналіз коштує вже 8 тис. грн за одну пробу», - розповідає Андрій Данилюк.

«Аналіз коштує 7 тис. грн за пробу, а в мене пенсія 1600 грн. За що робити аналіз підмору? А місцева Держпродспоживслужба заявила, що вона аналіз на хімічні речовини взагалі не проводить – тільки на хвороби», – продовжує Василь Сухина з с. Москаленки Чорнобаївського р-ну на Черкащині. Забуваючи, що крім пенсії, в нього є ще й бізнес, а саме – пасіка, для якої й треба робити аналіз.

Та, мабуть, іще більшою проблемою, ніж вартість аналізу, є те, хто за нього буде платити. Часто внаслідок потрави потерпає не один пасічник – буває, що й десяток-другий. І здебільшого це дрібні пасічники-любителі, які тримають хто два десятки вуликів, а хто й менше десятка. У країнах, де розвинута кооперація, подібними питаннями займаються спілки пасічників. Але в нас усі ці союзи й громадські спілки, схоже, існують для задоволення амбіцій їхніх керівників і для піару (інколи – чорного, спрямованого на підрив репутації компаній).

Підозрюваний не винен

Та повернемося до результатів досліджень у поважному київському інституті. Коли гинуть бджоли, перше, що завдяки численним публікаціям у закордонних ЗМІ спадає на думку як пасічникам, так і стурбованим екологічними проблемами громадянам, – неонікотиноїди, тобто, одна з отрут від комах. І їх фахівці Інституту екогігієни і токсикології знайшли в підморі. Але!

По-перше, з шести випадків, які навів Олександр Кравчук, вони були виявлені лише в двох. А по-друге, в обох цих випадках їх концентрація була в рази нижчою за смертельну.

Так, у результатах аналізу випадку в Рівненській області концентрація клотіанідину (забороненого в ЄС – ред.) в підморі становила 0,0025 мг/кг, тоді як базова летальна доза LD50 (концентрація, за якої за визначений час гине половина популяції) при оральному отруєнні (потраплянні всередину через рот) вища більш як у 10 разів (0,0379), а контактна доза (небезпечна при контакті з препаратом) вища більш ніж у 100 разів (0,439). В одному з трьох зразків, що надійшли з Сумської області, було знайдено інші неонікотиноїди – тіаклоприд і тіаметоксам, але знову в концентрації, нижчій за смертельну відповідно в тисячі і в десятки разів.

Екологи переконують, що навіть низькі дози неонікотиноїдів, значно менші за смертельні, шкодять здоров’ю бджіл і з часом ведуть до їх загибелі. До того ж, весною бджоли ослаблені, тому цілком можливо, що летальною може бути й менша доза інсектициду. Але в Україні хімікати вважаються причиною загибелі бджіл, тільки якщо доза перевищила так звану семілетальну (коли за певний проміжок часу гине половина колонії).

В двох з трьох випадків, проаналізованих у Сумській області, знайдено хлорпірифос, нещодавно заборонений в ЄС, що належить до класу особливо токсичних фосфорорганічних сполук. Але знову-таки – в концентраціях у десятки й сотні разів менших за смертельну. В одному випадку (на Київщині) в підморі виявили інсектицид з групи піретроїдів тау-флювалінат, але доза була в сотні й тисячі разів нижча за смертельну.

Винен убивця колорадів

Від чого ж загинули бджоли? В 4 з 6 випадків в організмі бджіл було виявлено фіпроніл – це один з пестицидів, заборонений в ЄС для обприскування з 2017 року, а для протруювання – з 1 квітня 2019 р. При цьому, в усіх трьох випадках з Сумської обл. доза фіпронілу була приблизно на рівні летальної, а в Хмельницькій – в десятки й сотні разів вищою за смертельну. В інших двох випадках бджоли, вочевидь, загинули не від пестицидів. Деякі екологи називають фіпроніл ще небезпечнішим для бджіл, ніж неонікотиноїди, бо, на відміну від останніх, він накопичується в організмі бджіл.

Звідки ж узявся фіпроніл? Пасічники в таких випадках завжди звинувачують агрофірми або фермерів, які господарюють поруч. Але, наприклад, на Сумщині в одному з випадків у рослинах на сусідньому полі сої виявили тільки гербіцид S-метолахлор та інсектицид хлорантраніліпрол, а в посіві кукурудзи – взагалі ніяких залишків пестицидів. Тобто, вочевидь, у ході дослідження інститут виявив ще й крадіжку пестицидів персоналом агрофірми.

у ході дослідження інститут виявив ще й крадіжку пестицидів персоналом агрофірми

Зате фіпроніл є основою популярного препарату проти колорадського жука «Регент». Але виробник препарату продає його в Україну в упаковці об’ємом 12,8 г (якраз на 2 сотки). Зрозуміло, що навіть дрібний фермер таку упаковку не використовує. У великій упаковці – для фермерів та агрофірм – «Регент» постачається тільки в гранульованій формі – для внесення в ґрунт під час посадки картоплі.

До того ж, на дрібній упаковці, тобто на «Регенті» в рідкому стані, виробник чесно попереджає: «Отруйний для бджіл». А на гранульованому «Регенті» таке попередження взагалі не має сенсу: під землею бджоли не літають. Інша справа, що навіть американські фахівці скаржаться на те, що споживач читає інструкцію тільки після того, як щось пішло не так, а що вже говорити про наших дачників і городників.

А головне – у «Регента» вже існує ціла низка «близнюків», так званих генериків. Річ у тім, що коли минає термін патентного захисту хімічної речовини, ніщо не заважає відтворювати її тим самим китайцям та індійцям. Потім із тамтешніх заводів активна речовина експортується по всьому світу, де всі, кому не лінь, розколочують на її основі власні препарати. Є свій виробник препаратів на основі фіпронілу в Білорусі і відразу кілька в Росії. Вони конкурують з «Регентом» за рахунок ціни, забезпечуючи такий самий ефект: жуки падають не гірше.

Однак усю складність копіювання пестицидів зрозуміє лише той, хто зазнавав невдачі, намагаючись повторити рецепт, почутий від зіркового шеф-кухаря на кулінарному шоу або записаний від улюбленої бабусі. До того ж, здешевлення часто відбувається за рахунок економії на добавках, зокрема на тих, що спрямовані на безпечність препарату.

Наприклад, дослідження препарату проти різних плодожерок однієї міжнародної компанії показало, що за кілька діб після внесення гинуть практично всі шкідники, а через 2-3 тижні після внесення пестицид починає швидко розкладатися. В результаті, поки яблука відсортують і довезуть до розподільчих центрів роздрібної мережі, а потім до магазину, вміст пестициду в плодах стане значно нижчим від обмежень. А от з генериком був у одного українського садівничого господарства випадок: уже кінець зими, яблука починають втрачати товарний вигляд, ще 2-3 тижні – і жоден супермаркет на візьме, а вміст пестицидів усе ще вищий від норми. А шкідники попадали.

За словами О. Кравчука, саме такий генерик білоруського виробництва став джерелом фіпронілу на Сумщині. Можна заявляти, що бджола над картоплею не літає, але ж на присадибних ділянках обробляють від колорадського жука і помідори, і баклажани. До того ж, нерідко обробляють посадки по кілька разів, через що сумарна доза препарату може бути значно вищою, ніж на картопляному полі агрофірми.

А враховуючи, що на городах, а тим більше на межах, трапляються квітучі бур’яни, а деякі городи розташовані біля прирічкових луків, то версія загибелі через дачників-городників цілком правдоподібна. Тим більше, що місяць загибелі бджіл інститут не вказує: це може бути і травень, і червень.

Підступний убивця з під землі

Та найцікавішим, за словами О. Кравчука, був випадок на Хмельниччині. Поєднання хімічних речовин, знайдених в організмі бджіл, має тільки один зареєстрований в Україні препарат, і це – протруйник для сої, тобто, препарат, який наноситься на насіння. Мало хто міг подумати, що бджоли загинули не від інсектицидного обприскування, а від протруювання. Адже протруйник повинен знаходитися на насінні. Відповідно, про безпечність протруйника для бджіл ніхто не думає з тієї простої причини, що насіння під землею, а бджоли в повітрі.

Тим не менше, вчені встановили, що під час сівби насіння склалися умови, що сприяли забрудненню протруйником навколишнього середовища. І раніше було відомо, що під час перевантаження і сівби протруєного насіння частина протруйника втрачається і піднімається в повітря разом з пилом.

Фахівці агрохімічних компаній (виробників протруйників) нагадують, що за певних умов це може становити небезпеку для здоров’я персоналу, задіяного при перевантаженні або сівбі насіння. При цьому вони наголошують, що під час протруювання в господарствах часто порушується технологія нанесення протруйника, через що він обсипається з насіння і піднімається з пилом у повітря.

А серед дрібних фермерів багато хто протруює насіння не в спеціальних машинах, а в бетономішалці, або й розстеляє насіння на брезенті і обприскує з пульверизатора – про яку якість та безпеку може йтися? Щоправда, на Хмельниччині сою протруювала агрофірма середнього розміру, яка не протруює насіння в бетономішалці хоча б тому, що фізично не встигне протруїти цим способом усе насіння.

Серед дрібних фермерів багато хто протруює насіння не в спеціальних машинах, а в бетономішалці, або й розстеляє насіння на брезенті і обприскує з пульверизатора

Можливо, бджолам шкодять протруйники не тільки для сої, а й для інших культур. Наприклад, Василь Сухина підозрює в загибелі своїх бджіл протруйник для кукурудзи: саме його вулиця, на якій пасіки зазнали шкоди більше, ніж в інших частинах села (і не лише у нього, а й у його сусідів), розташована найближче до поля, на якому вночі сіяли кукурудзу. До того ж, вітер дув саме з поля на село.

Також багато пасічників звинувачують більш високошвидкісні пневматичні сівалки, у яких потік повітря обдуває насінину і може здувати з неї протруйник. Менеджер з маркетингу компанії Bayer Сергій Путренков вважає: «Пневматичні сівалки впливають на пилоутворення так само, як механічні. А от викиди цього пилу в навколишнє середовище значно відрізняються».

Також він додає, що європейські та північноамериканські фермери самостійно протруюють лише насіння зернових. А соняшник, кукурудзу та сою або купують уже протруєними у селекційних компаній, або віддають на протруєння на спеціалізовані підприємства, які мають обладнання краще й технологічніше, ніж те, яке використовують українські агрофірми.

Звичайно, пестициди – не єдина причина загибелі бджіл. Пасіки по всьому світу спустошує вароатоз – хвороба, яку поширює кліщ варроа, і проти неї поки що нема ніяких засобів. До того ж, фахівці вказують, що бджоли після перезимівлі ослаблені й більше уражуються хворобою. Втім, одночасна загибель значної частини бджіл у вулику вказує скоріше на отруєння, ніж на хворобу чи вірус.

Сприяє скороченню кількості бджіл і посилення посушливості клімату. Будь-який пасічник скаже, що для пасіки необхідне джерело води – а що там у нас з малими річками? І не тільки у нас: так, у Німеччині очікують третій поспіль посушливий рік. Навіть у Нідерландах, як поскаржився депутат верхньої палати тамтешнього парламенту, виходець із фермерської родини і друг України Сібе Шаап, останніми роками трапляються посухи, а східна частина країни постійно відчуває дефіцит опадів. Це прямо корелюється зі зменшенням кількості комах-запилювачів у Європі, і не тільки бджіл.

Кліматичні зміни призводять і до швидкого протікання метеорологічної весни, яка скорочується з трьох місяців інколи до місяця. І це теж убиває бджіл, і особливо це було помітно в попередні 2 роки: невеликі фермери зазвичай не мають власних обприскувачів і користуються послугами спеціалізованих фірм. В умовах швидкого переходу погоди від зимової до літньої такі фірми працювали в авральному режимі. Бувало, фермеру телефонували, що «ми їдемо до вас» усього за кілька годин. Не дивно, що в таких умовах фермер не встигав попередити сусідів-пасічників.

Що ж робити?

Спочатку треба дослідити більше випадків смертей бджіл. Далі, перш ніж забороняти пестициди, варто домогтися виконання чинних норм внесення препаратів – можливо, посилити відповідальність за їх порушення, як це нещодавно зробили стосовно випалювання трави – ще одного нашого екологічного лиха. Та кардинальних змін не буде без об’єднання пасічників. Але не для акцій протесту, а для рутинної щоденної роботи – збирання коштів на аналіз і юридичний захист бджолярів з метою домогтися компенсації і покарати винуватців потрав. Якщо вдасться вирішити хоч кілька справ на користь потерпілих пасічників, це дасть змогу сформувати практику прецедентів і змусить сільгоспвиробників на ділі враховувати інтереси бджолярів.

аграрії бджоли клімат екологія

Знак гривні
Знак гривні