Чому загинули діти в Одесі. Розбір причин (ФОТО)
У ніч з п'ятниці на суботу через пожежу в дитячому таборі "Вікторія" загинули троє дітей, що спричинило сутички під міськрадою наступного дня. Depo.Одеса спробувала розібратися, як і чиїми зусиллями програмувалася трагедія.
Потужна пожежа в одеському дитячому таборі "Вікторія", внаслідок якої загинуло три дівчинки, а ще дві потрапили до лікарні (одна – через опіки, отримані під час порятунку інших дітей), шокувала всю Україну і стала головною – і страшною – темою вихідних, що минули. Пошук винних вже розпочався: вилучають документи у відповідних установах, когось відсторонили від посад, очільник області Максим Степанов запевняє, що винні не уникнуть покарання.
Зараз вже відомо чимало подробиць, аби зробити перші обережні висновки. Depo.Одеса, виходячи з наявних даних, намагається зрозуміти, як і чиїми зусиллями програмувалася трагедія. Хоча, напевне, як вона програмувалася, відомо кожному українцю, ба більше – жителю пост-радянського простору.
Дешева проводка
Перше – причина займання. Поки що єдина оголошена причина - коротке замикання. Про те, що з електропроводкою в таборі не все гаразд, за останні два дні сказано чимало – згадати хоча б розповіді батьків про те, що душ в "Вікторії" бився струмом. Світлини з місця події теж не залишають сумнівів: електрообладнання дешеве, змонтоване абияк, прямо на дереві, дроти скручені і закриті ізоляційною стрічкою тощо.
Як сталося, що "зразковий" табір, яким свого часу хизувався Труханов, був так халтурно обладнаний – питання до замовників та приймачів роботи (тобто мерії), підрядників та виконавців робіт. Щодо останніх: дивлячись на фото з табору, взагалі важко зрозуміти, як дорослий чоловік, який розуміє, що не просто тягне лампочку до туалету на дачі, а обладнує приміщення для дітей, міг таке зробити.
Утім, для виникнення пожежі недостатньо однієї несправної проводки. Бо має бути й те, що горить. В "Вікторії" це дерево, але його мали б просочити вогнестійкими розчинами – антипіренами. Принцип їхньої дії такий: під час нагрівання вони виділяють вуглекислий газ, який відштовхує кисень від поверхні дерева, запобігаючи процесу окислення – тобто, загорянню. Дерево чорніє, звуглюється, димить, але відкритого вогню не виникає. Антипірени не рятують від умисного підпалу із застосуванням легкозаймистих речовин (тобто, коли дія високої температури тривала); їхнє завдання – максимально уповільнити, ускладнити появу полум'я та наростання температури.
Дереву, якісно просоченому антипіренами, цілком під силу витримати дію електричної дуги, навіть тривалу – хоча тривалою вона не мала бути, адже мають спрацьовувати запобіжники-"автомати", які вимикають електрострум у випадку стрибка напруги. В Одесі ж дерево або не обробляли взагалі, або просочили абияк – так само, як проклали електропроводку. І тут питання слід ставити, знову ж таки, підрядникам та членам комісії, які приймали роботу.
Труханов відкриває той самий корпус, який згорів
Неправильна деревина
Наступне – саме дерево. Залежно від породи, воно горить по-різному. Громадська інспекція, яка навідалася до табору після пожежі, вже виявила, що в якості будівельних матеріалів використали сосну та ялину - а таку деревину неприпустимо використовувати на об’єктах цього класу пожежної небезпеки. Горять вони яскраво і швидко. Це - ще одне запитання до підрядників, які будували ці корпуси. І до тих, хто ці корпуси приймав в експлуатацію.
Ці три фактори технічно є головними причинами потужної, стрімкої пожежі. Навіть з огляду на "зворотну тягу", яка, за словами рятувальників, призвела до поширення полум’я на весь корпус після того, як відкрили двері. Адже для цього потрібен сильний осередок займання. І він на момент евакуації вже був.
Тепер про основну причину саме трагедії: в приміщенні був лише один дорослий, а дітей нібито зачинили в кімнатах, аби не бешкетували вночі і не мастили один одного зубною пастою. Зауважимо, останнє - неперевірена інформація, а втім, вона активно поширюється в мережі. І перше, і друге узвичаїлося ще в радянські часи, а відтоді порядки в українських оздоровчих центрах – колишніх піонертаборах – навряд чи сильно змінилися. Як і підхід до виховання дітей. Це глибока проблема, і питання тут слід ставити як відповідальним на місцях, так і освітнім чиновникам в центрі.
Корпус,
який згорів
Відсутність планів евакуації
А от про що слід прискіпливо запитати адміністрацію табору, так це про відсутність схем евакуації. Вочевидь, інструктаж з пожежної безпеки теж не проводився. Разом ці два чинники, помножені на швидкість розповсюдження вогню, призвели до того, що про трьох дівчат або забули, або не встигли вивести їх з корпусу.
Виникають запитання і до приїзду рятувальників. Те, що вони прибули якнайшвидше, сумнівів не викликає. Але корпус на той час вже палав, тож про порятунок не йшлося: треба було гасити пожежу і охолоджувати сусідні корпуси, аби не зайнялися й вони. Це, у свою чергу, може свідчити про наступне: або було згаяно час і рятувальників викликали запізно (питання до вожатих та адміністрації), або не могли додзвонитися – а така інформація озвучувалася на самому початку, або ж корпус спалахнув аж надто швидко, що знову відсилає до перших трьох чинників.
Щодо протипожежної сигналізації. Вона в таборі була, але не працювала. Причини було названо дві, і вони доповнюють одна одну. Перша – сигналізація постійно спрацьовувала, тож її просто вимкнули, аби не заважала. Це – питання до людини, відповідальної за пожежну безпеку в таборі, тим більше, що про проблему було давно відомо, та до тих, хто ту сигналізацію монтував. Друга причина – сигналізація мала бути виведена на пульт, але угоду деякий час тому розірвали, а нової так і не уклали. Як таке сталося в муніципальному таборі? Про це варто спитати мерію, яка не впоралася із налагодженням безпеки у підлеглому дитячому закладі.
Слід згадати, що сама сигналізація, на яку торік "викинули" шалені 11 млн грн., також викликала низку запитань: протидимних датчиків замало, світло-шумових сигналізаторів замало, тривожна кнопка одна на модуль, інформаційних табличок "Тривога" в кімнатах нема. Тобто, навіть справна сигналізація навряд чи була здатна ефективно виконувати свої задачі. Бо зекономили. Знову - запитання до підрядників та комісії, яка приймала об'єкт.
І, нарешті, про умови, в яких довелося працювати рятувальникам. Пожежна водойма в таборі була, але скористатися нею, за наявними даними, не вдалося. Бо розташована вона незручно (питання до замовників, проектантів та приймаючої комісії), ще й виявилася порожньою (це вже треба "трусити" адміністрацію чи відповідальні органи). Гідрант був, але тиску в ньому вистачило тільки на хлюпання. І тут теж одразу хочеться згадати злим і не тихим словом адміністрацію, але є нюанс: в Одесі не тільки з цим гідрантом халепа, про проблему говорять не перший рік. Місцева влада обіцяє, але води в гідрантах не більшає.
корпус згорів, як коробка сірників
Сукупність причин
Ця низка незначних, буденних недоліків призвела до великої трагедії. Коли занурюєшся в усі ці причини і наслідки, напрошується висновок, що дітей в таборі "Вікторія" взагалі не мало бути – він не був готовий до їхнього прийому. Але спокійно працював. При цьому дорослі і "відповідальні" все про ці недоліки знали - і самі ж їх свідомо створювали.
Хтось замовив "правильній" фірмі, не думаючи про наслідки, хтось "заощадив" на матеріалах, хтось відверто вкрав, хтось схалтурив при проектуванні, хтось – при прокладанні електромереж, хтось – на сигналізації. Одні все це "прийняли", інші - знехтували зауваженнями. Головна причина – непереможний "совок" в головах, помножений на безвідповідальність, жадібність і кумівство сучасності. Дорослі сподівалися, що, як завжди, якось минеться. Не минулося.
Наразі двом людям оголосили підозру – директору дитячого центру Петросу Саркісяну та відповідальній за пожежну безпеку Наталі Янчик. З огляду на багаті українські традиції в "переведенні стрілок" і "призначенні" винних, можливо, саме вони і стануть тими цапами-відбувайлами, які відповідатимуть за всіх. Хоча тих, чиї дії призвели до лиха, набагато більше.
