"Україна — на межі". Інтерв'ю представника ГУР Скібіцького журналу The Economist
Заступник начальника Головного управління розвідки генерал-майор Вадим Скібіцький дав інтерв'ю британському журналу The Economist. Texty.org.ua публікують незначно скорочений переклад матеріалу.
Голос Скібіцького звучить стурбовано, коли він оцінює перспективи України на полі бою. За його словами, ситуація зараз така складна, як ніколи з перших днів повномасштабного вторгнення Росії. І вона може погіршитися.
Він прогнозує, що Росія насамперед наполягатиме на своєму плані "звільнення" всіх східних районів Донецької та Луганської областей України — завдання, незмінне з 2022 року. Він каже, що Росія отримала наказ "взяти щось" до помпезного святкування Дня Перемоги в Москві 9 травня, або, якщо це не вдасться, до візиту Володимира Путіна в Пекін тижнем пізніше. Швидкість і успіх просування визначатимуть, коли й де росіяни завдадуть наступного удару.
"Наша проблема дуже проста: у нас немає зброї. Вони завжди знали, що квітень і травень будуть для нас важкими", — каже Скібіцький.
Безпосереднє занепокоєння України викликає її висотний опорний пункт у місті Часів Яр, який є ключем до подальшого просування росіян до останніх великих міст Донецької області. Ймовірно, це лише питання часу, коли це місто впаде, так само як Авдіївка, яку росіяни розбомбили дощенту в лютому, каже генерал. "Не сьогодні-завтра, звісно, але все залежить від наших резервів і запасів".
Росія вже здобула тактичний успіх на південному заході в селі Очеретине, де була провалена нещодавня ротація українських військ. Російським військам вдалося прорвати першу лінію оборони й створити важливий плацдарм площею 25 квадратних кілометрів. Україна перебуває на певному шляху до стабілізації ситуації, тоді як Росія кидає "все", що має, щоб досягти більшого успіху. За словами генерала, російська армія вже не є такою зарозумілою організацією, якою вона була у 2022 році, і зараз діє як "єдиний організм, з чітким планом і під єдиним командуванням".
Якщо дивитися ширше, представник розвідки припускає, що Росія готується до наступу в районі Харківської та Сумської областей на північному сході. За його словами, час цього залежить від міцності української оборони на Донбасі. Але він припускає, що основний наступ Росії розпочнеться "наприкінці травня або на початку червня". За його словами, Росія задіяла в українській операції 514 000 сухопутних військ, що перевищує оцінку в 470 000, яку минулого місяця озвучив генерал Крістофер Каволі, верховний головнокомандувач НАТО.
За словами українського розвідника, російське угруповання "Північ", що базується на кордоні з Харківщиною, наразі налічує 35 тисяч, але його збільшать до 50 000 - 70 000 військовослужбовців. Ворог також "формує дивізію резервів" (тобто, від 15 000 до 20 000 осіб) в центральній Росії, яку вони можуть додати до основних сил.
Цього "недостатньо" для операції з захоплення великого міста, каже він, і цю думку поділяють західні військові, але цього може бути достатньо для виконання меншого завдання. "Швидка операція, щоб увійти і вийти — можливо. Але операція з захоплення Харкова чи навіть Сум — це зовсім іншого порядку. Росіяни це знають. І ми це знаємо". У будь-якому разі, на 1,2 мільйонний Харків, який відбив перші напади Росії у 2022 році, чекають темні дні.
За словами генерала, травень буде ключовим місяцем, коли Росія застосує "тришаровий" план дестабілізації країни. Головний фактор — військовий. Попри те, що американський Конгрес із запізненням дав добро на збільшення військової допомоги, пройдуть тижні, перш ніж вона дійде до лінії фронту. Навряд чи вона зможе зрівнятися з російськими запасами снарядів або забезпечити ефективний захист від низькотехнологічних, руйнівних керованих авіабомб.
Другий фактор — це російська дезінформаційна кампанія в Україні, спрямована на підрив української мобілізації та політичної легітимності Володимира Зеленського, чий президентський термін умовно закінчується 20 травня. Хоча Конституція чітко дозволяє його продовження на невизначений термін у воєнний час, його опоненти вже наголошують на вразливості президента.
Третім фактором, за словами генерала, є невпинна кампанія Росії з міжнародної ізоляції України. "Вони будуть розхитувати ситуацію у будь-який спосіб".
На додачу до цього, і без того складний процес мобілізації населення ускладнюється політичною боротьбою і нерішучістю в Києві. Призов на військову службу значною мірою застопорився взимку після того, як Зеленський звільнив керівників обласних ТЦК. Парламенту знадобилося кілька місяців, щоб ухвалити новий закон, який поширює призов на 25-27-річних і зобов'язує чоловіків призовного віку реєструватися в новій базі даних.
З грудня ситуація дещо покращилася, але генерал Скібіцький не поспішає оголошувати надзвичайну ситуацію завершеною. Українські чиновники побоюються, що наступна хвиля мобілізованих новобранців призведе до появи невмотивованих солдатів з низьким моральним духом. Єдиним порятунком, каже генерал, є те, що Росія стикається зі схожими проблемами. Її армію неможливо відрізнити від професійного корпусу, який розпочав війну. Але Росія все ще може кинути в бій ще більше людей, розтягуючи і без того виснажену оборону України.
Генерал Скібіцький каже, що не бачить способу для України виграти війну на полі бою самотужки. Навіть якби вона змогла відтіснити російські війська до кордонів — а це все більш віддалена перспектива — це не закінчило б війну. Такі війни можуть закінчитися лише договорами, каже він. Наразі обидві сторони намагаються зайняти "найвигіднішу позицію" перед потенційними переговорами.
Але змістовні переговори можуть розпочатися не раніше другої половини 2025 року, вважає Скібіцький. До того часу Росія зіткнеться з серйозними "зустрічними вітрами". Російські військові виробничі потужності розширилися, але досягнуть плато на початку 2026 року, вважає він, через нестачу матеріалів та інженерів. Обидві сторони можуть врешті-решт зіткнутися з нестачею зброї. Але якщо нічого не зміниться в інших аспектах, Україна першою вичерпає свої можливості.
Генерал каже, що найбільшим невідомим фактором війни є Європа. Якщо сусіди України не знайдуть шляхів подальшого збільшення оборонного виробництва, щоб допомогти Україні, вони теж зрештою опиняться під прицілом Росії, стверджує він. Він применшує значення статті 5 Хартії колективної оборони НАТО і навіть присутності військ НАТО в країнах, що межують з Україною, яка, на його думку, може виявитися малозначущою на практиці. "Росіяни захоплять країни Балтії за сім днів. Час реакції НАТО — десять днів", — каже Скібіцький.
Хоробрість і жертовність України дали Європі багаторічну фору, усунувши безпосередню загрозу з боку колись страшних російських повітряно-десантних військ і морської піхоти щонайменше на десятиліття, каже він. Питання полягає в тому, чи віддячить Європа за це, залишивши Україну в грі. "Ми будемо продовжувати боротися. У нас немає вибору. Ми хочемо жити. Але результат війни [...] залежить не лише від нас".
