Україна посилює мобілізацію: наскільки це вдалий процес
Керівник департаменту безпекової політики Центру політичних студій "Доктрина" та OSINT-дослідник Гліб Парфьонов аналізує для вашингтонського аналітичного центру The Jamestown Foundation посилення мобілізації, до якої змушена вдатися Україна напередодні очікуваного російського наступу. Texty.org.ua публікують скорочений переклад матеріалу експерта.
16 квітня президент України Володимир Зеленський підписав закон про посилення мобілізаційних заходів. Документ передбачає низку змін, зокрема зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років і вилучення статусу «обмежено придатний».
Читайте також: Що передбачає скасування статусу "обмежено придатний": роз'яснення Міноборони
Правила відстрочки також змінилися. На неї мають право чоловіки, які мають трьох і більше дітей; ті, чиї дружини мають хворих батьків і не мають інших працездатних членів сім’ї, які могли б допомагати в догляді за ними; ті, чиї дружини мають інвалідність і немає інших членів сім’ї, які б піклувалися про них.
Однак держава класифікує інвалідність за різними ступенями тяжкості, і чоловікам, чиї дружини мають інвалідність, яку держава класифікує як незначну, скасують відстрочку.
Винятки для державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування також звужуються, оскільки на бронювання зможуть претендувати не більше 50% відсотків військовозобов’язаних у відповідних органах. Зате серед заброньованих з’являться кінцеві бенефіціарні власники підприємств, визнаних критично важливими для економіки, – навіть якщо вони не є працівниками.
Ці зміни демонструють зростаючу потребу українських військових у солдатах і допомозі напередодні очікуваного російського наступу.
Впровадження багатьох з цих змін не буде миттєвим і безпроблемним. Наразі мобілізаційний резерв, за даними Texty.org.ua, становить менш ніж чотири мільйони чоловіків.
Це пов'язано з кількома факторами. По-перше, значну кількість чоловіків призовного віку неможливо розшукати. Є майже 950 000 чоловіків у віці від 25 до 60 років, щодо яких держава має лише індивідуальні податкові номери, але не має жодної іншої інформації. Ці чоловіки не мають зареєстрованих місць роботи, минулих чи теперішніх; податкової історії; військової служби; або іншої ідентифікаційної інформації, пов'язаної з їхніми іменами. Вони просто існують як податковий номер.
Крім того, близько 413 000 українських чоловіків мають вік 25 або 26 років, і третина з них, за оцінками, не підпадає під мобілізацію, тож лишається 270 тис. Уряд, однак, не знає, скільки з цих чоловіків уже служать в армії, перебувають в Україні або живуть за кордоном. Чи матимуть ці проблеми відчутний вплив на процес мобілізації, ще належить з'ясувати.
Мобілізація, ймовірно, послабить економіку України. Вона створить нагальну потребу в нових працівниках, і якщо Київ не зможе їх знайти, економіка ще більше залежатиме від іноземного фінансування. Ця ситуація нагадує подібну обставину під час війни у В'єтнамі, коли Сполучені Штати надали допомогу Південному В'єтнаму, щоб утримати його економіку на плаву. Однак, коли Сполучені Штати скоротили допомогу в 1974 році, економіка, армія та уряд Південного В'єтнаму зазнали краху. Україна потребуватиме постійної допомоги, щоб підтримувати свою економіку і продовжувати захищати свою територію.
Українські законодавці передбачили в новому законі про мобілізацію стимули для заохочення добровольців. Верховна Рада схвалила надання солдатам і правоохоронцям на передовій одноразової премії у розмірі 70 000 гривень.
Це та інші заохочення відображають невдоволення, яке закон викликав в українському суспільстві, оскільки не було надано чітких термінів демобілізації військових, які служили місяцями. Якщо війна вимагатиме більше солдатів, український уряд не матиме іншого вибору, окрім як продовжити мобілізацію.
Іншою значною проблемою є низька якість військових навчальних центрів. Більшість з них ледве здатні навчити новобранців базовим бойовим знанням. Для всієї української армії в країні є лише два якісних центри підготовки – 151-й та 142-й.
Читайте також: Як організувати навчальний центр, де якісно готують бійців. Роман Донік про свій досвід
Перший був створений волонтерами за сприяння тодішнього головнокомандувача Збройних сил України генерала Валерія Залужного. Другий перебуває у віданні Сил спеціальних операцій України. Однак, за винятком цих центрів, якість військових кадрів почала знижуватися порівняно з армією Росії.
Читайте також: Нульова мотивація і підготовка. Як навчають в "учебках" ЗСУ: досвід Станіслава Асєєва
Утім, мобілізаційні можливості української та російської армій наразі приблизно рівні. Цей паритет дозволив Кремлю відкласти чергову хвилю мобілізації, що дає Путіну можливість оголосити її в більш політично стратегічний час.
Щоб виправити ситуацію, Україні знадобиться допомога партнерів. Хоча підготовка українських солдатів в ЄС мала вирішальне значення для вирівнювання ситуації, нещодавні зміни в мобілізації вказують на те, що Києву, можливо, доведеться вдатися до більш екстремальних заходів.
Це може включати мобілізацію громадян України, які зараз проживають в Європейському Союзі. Майже 800 000 чоловіків – не враховуючи тих, хто перебуває в країнах ЄС за візами, без віз або з дозволом на проживання для роботи – у віці від 18 до 64 років перебувають під тимчасовим захистом у країнах-членах ЄС.
Дивіться також: Скільки українських чоловіків працездатного віку перебуває за кордоном (ІНФОГРАФІКА)
Нездатність знайти стратегію виходу змусила Україну шукати всі можливі тактики, щоб й надалі відбивати агресію Росії. Західні партнери України, зі свого боку, ризикують підбадьорити Росію, якщо не зможуть підтримувати послідовний і своєчасний рівень допомоги. Підбадьорена Росія не побоїться націлитися на країни Балтії, і західні лідери мають враховувати цю можливість, визначаючи, як допомогти Україні. Нещодавнє схвалення американської допомоги дає надію, що партнери Києва відгукнуться на цей заклик.
Мобілізація українських чоловіків призовного віку в Європейському Союзі відповідає інтересам Брюсселя щодо недопущення поширення бойових дій. До того, як це стане реальністю, слід використати всі можливі варіанти, включно з мобілізацією українців.
В іншому випадку Україна знову залишиться наодинці і буде змушена діяти так, ніби порушує права людини, забороняючи видачу паспортів чоловікам за кордоном. На самому початку Другої світової війни між Францією та Польщею було укладено угоду про мобілізацію польських громадян у Франції для створення польської армії на французькій території. Їх навчали і видавали форму зі зброєю французької армії. Таким чином Париж зміг мобілізувати майже 60 000 поляків, сформувати та навчити кілька дивізій.
Поляки вже зараз говорять про те, щоб допомогти відправити в Україну чоловіків з українським громадянством. Однак було б краще повторити минуле і замість депортації підготувати й оснастити військові підрозділи на території Альянсу.