Армія короткого кидка. Окупаційні війська Путіна не зможуть швидко просуватися без залізниці
У разі вторгнення Росії в Україну окупаційні війська не зможуть постачати необхідні ресурси, якщо буде пошкоджена залізниця.
Про логістичну специфіку російської армії йдеться у статті War on the Rocks, і це надзвичайно цікавий матеріал. За словами одного з американських генералів, "аматори розмірковують про тактику і стратегію, але професіонали обговорюють логістику".
Чи зможе Росія структурно підтримувати швидкі операції, так званий бліцкріґ? У короткій перспективі – так, Росія може захопити кілька міст. Але логістика російської армії потребуватиме після цього негайної паузи. Отже, захоплення великої кількості території видається малоймовірним. Чому?
Російська армія має великі бойові можливості – але це стосується лише одного ривка. Після цього логістика (постачання) вимагатиме зупинки на тривалий термін.
Залізниця та логістичні можливості російської армії
Наразі російські логістичні сили не призначено на тривалі чи масштабні наземні наступи віддалік від залізниць Росії. Підрозділи з постачання у РФ на порядок менші, ніж на Заході.
Російська армія наприклад– на відповідний підрозділ – має втричі більше артилерії для наступу, ніж західні армії. Водночас логістичні підрозділи (постачання та транспорт), які потребували б більшої потужності, є менш потужними, ніж у західних арміях.
Крім того, Росія просто не має достатньо бригад з постачання (так званих матеріально-технічних бригад), щоб забезпечити кожен підрозділ.
В оборонних операціях це не має особливого значення: постачання може відбуватися безпосередньо через залізницю. Тому для Росії такими важливими є "залізничні війська", які займаються ремонтом, охороною та побудовою залізничних колій. Російські сили прив'язані до залізничного сполучення між заводами та армійськими підрозділами.
Жодна європейська армія не використовує залізниці такою мірою, як російська. Частина пояснення цього – велетенська протяжність Росії.
Що при цьому може заспокоювати Захід (але, на жаль, не Україну – ред.) – це інший розмір залізничних колій: тільки колишні радянські республіки (зокрема, Україна та Прибалтика) плюс Фінляндія досі використовують російський стандарт для залізниці. Щоб просуватися за ці межі, доведеться перевантажувати все з вагонів у машини. Це може зайняти кілька днів, до того ж ці пункти перевантаження є особливою мішенню як для артилерії того, на кого нападає Росія, так і для партизанів. До того ж, під час використання вантажівок, швидкість постачання суттєво знизиться.
Якщо говорити про широку колію російського формату, то в Польщу (до Кракова) йде лише одна така лінія – з України. Наприклад, з Білорусі до Польщі подібних колій немає.
Перевантаження на вантажівки й перевезення забирає багато часу та ресурсів
Прості підрахунки показують, що принаймні Європа може не боятися швидкого вторгнення. На відміну, знову ж, від України. Скажімо, перевантаження з вагонів на вантажівки й перевезення на відстань 60 км (за умови такої швидкості, а це вимагає добрих доріг) означатиме, що перевезення на цю відстань у три "ходки" забиратиме цілий день. (Тобто, якщо ворогу не вдасться захоплювати по дорозі необхідні ресурси, такі як паливо, їжа, боєприпаси -- то у найкращих умовах, без спротиву вони зможуть долати не більше ніж 180 км на добу -- ред)
Різні сценарії показують, що в разі хоч мінімальної затримки можна "відбити" і країни Балтії, і Польщу.
Крім того, для успішного вторгнення (зокрема, в Україну) Росії доведеться мобілізувати резервістів, а можливо, й цивільних. Така можливість у РФ є, однак це матиме величезні політичні наслідки. Росіяни погодяться на подібне лише в разі, якщо вважатимуть, що захищають країну від неминучого краху. Востаннє новобранців і резервістів мобілізували для Першої Чеченської війни, й за кілька місяців виник великий антивоєнний рух, який очолювали матері солдатів.
З усього не видно, що російська армія будувалася з думкою про "бліцкриг". Натомість структурно вона "заточена" під так звану активну оборону: російський уряд створив збройні сили, які можуть із високою ефективністю воювати в самій Росії або поблизу її кордонів, а також стріляти вглиб чужої території. Однак вони нездатні до тривалої наступальної операції за межами залізниць російського формату, без значних логістичних пауз або масивної мобілізації резервів.
Розшифрувати наміри Росії стає дедалі важче. Нарощування кількості військ біля кордонів України може бути як підготовкою до вторгнення, так і ще одним раундом "дипломатії примусу".
Утім, думка про російську військову логістику може принаймні допомогти зрозуміти, що можна робити і тактично і стратегічно для захисту своїх інтересів, вважають автори статті.
Наприклад, очевидний висновок для України – починати переходити на європейський формат залізниці принаймні при побудові нових ліній.
Ще один висновок -- не можна кидати значні сили, щоб зупиняти Росію прямо на кордонах: навпаки, потрібно маневровим захистом поступово відступати вглиб території, щоб ускладнити логістику для російських військ, яка не є їх найсильнішою стороною. Все це, звичайно, за умови що під час відступу буде виведена з ладу автомобільна (і головне), залізнична інфраструктура, і будуть продовжені атаки на критичні точки російської логістики.
