Точність замість збалансованості. Як Дональд Трамп змінив політичну журналістику США

Реагуючи на нетривіальний стиль поведінки Дональда Трампа, його суперечливі твердження та своєрідні стосунки з правдою, багато журналістів та новинних організацій стали сміливішими у висвітленні перебігу виборчої кампанії - прив’язуючи свої матеріали до контексту, перевіряючи факти, а в деяких випадках - і даючи їм редакційну оцінку.

Для багатьох журналістів, політологів та медіаекспертів це була бажана зміна: вона зняла з американської преси тягар фальшивої рівнозначності і перетворила її на відповідального провідника інформації. Для критиків, особливо представників правої частини політичного спектру, всі ці прагнення оголили внутрішню упередженість лівих, ліберальних ЗМІ.

Якою б не була інтерпретація, зміни в журналістиці є реальними. Їх можна побачити на заголовках перших сторінок, які називають брехню брехнею, інфографіці інформаційних агенцій, яка в режимі реального часу робить перевірку фактів, та коментарях репортерів на телебаченні та в соціальних ЗМІ, які більш, ніж коли-небудь позбавлені обмежень у власному оцінюванні стану виборчих перегонів.

"Ці вибори дали людям змогу оцінити ключову цінність журналістики - виявити правду", - заявив Стівен Гінзберг, старший політичний редактор Washington Post у коментарі CNNMoney. - Іноді це значить називати щось брехнею. Іноді це значить казати - "це неправда".

"Із журналістів зняли тягар загального нейтралітету, з яким ми жили до появи Трампа на виборах", - стверджує Вів’єн Шіллер, колишній президент та генеральний директор National Public Radio.

Брендан Наєн, політолог та професор університету Дартмуса, каже, що "вибори мають найбільші наслідки для політичної журналістики за весь час мого життя".

"Ці вибори забивають осиковий кілок у серце журналістської моделі "він сказав, вона сказала", - заявив він.

Ключове питання полягає в тому, чи ці зміни просто аномалія, властива лише кампанії 2016 року, чи передвісник нової норми. Якщо Трамп програє вибори і американська політика повернеться до відносного статус кво, буде незрозуміло, чи продовжать журналісти застосовувати настільки агресивний підхід.

"Важко визначити, чи буде колись інший кандидат на кшталт Трампа, який піддасть нас подібним випробуванням", - каже Маргарет Салліван, колумніст Washington Post.

Джей Розен, медіакритик та професор журналістики в університеті Нью-Йорка, який тривалий час виступав проти фальшивої рівнозначності, вважає, що політичні репортери повернуться до старої моделі, як тільки відновляться звичні політичні практики.

Якщо Хілларі Клінтон займе Білий Дім, а республіканці контролюватимуть конгрес, "це створить підґрунтя для повернення сюжетної лінії "війни політичних фракцій", властивої минулим рокам, де журналісти стоять посередині між опозиційними партіями, і доводять свою незалежність тим, що не схиляються до жодної з сторін, - передбачає Розен. - Інакше кажучи, буде відновлена симетрія, і попередній статус кво швидко повернеться".

Трамп створив для журналістів унікальний виклик. Своєю частою брехнею та безпідставними інсинуаціями він пішов проти того, що журналісти називають найціннішим для себе: правди. Пропонуючи тимчасову заборону іміграції для мусульман, пропагуючи теорію змови щодо походження президента Барака Обами та відмовляючись визнати результати виборів у випадку програшу, він кинув виклик фундаментальним цінностям Америки. Нападаючи на ЗМІ, він створив загрозу свободі та безпеці преси як такої.

Для багатьох журналістів це не були питання належності до протилежних політичних поглядів. Вони відчули, що ці питання суперечать американській демократії, а отже, заслуговують на агресивну відповідь, навіть якщо в цьому є ознаки упередженості.

Але багато журналістів заявляють, що цей новий підхід, імовірно, втримається і після 2016 року, навіть якщо Трамп програє.

"Нам слід запам’ятати, що журналістика в стилі "він сказав, вона сказала" ніколи не була найкращою журналістикою", вважає Роберт Коста, політичний репортер з Washington Post. - Найкраща журналістика завжди була агресивною та поляризованою".

"Метою має бути прагнення справедливості, і ця мета суперечить прагненню об’єктивності, - заявив Марк Амбіндер, політичний журналіст, який пише для USA Today та The Week.

Консерватори бачать ситуацію дещо інакше. Серед багатьох представників правого спектру панує відчуття, що провідні ЗМІ просто відвертіше проявляють свою ліберальну упередженість.

Річ Ловрі, консервативний колумніст та редактор National Review, заявив, що національна преса "завжди тяжіла до сторони демократів". Якщо преса більш агресивна на цьому політичному етапі, то це лише тому, що преса "пристрасно його (Трампа) ненавидить і переконала себе, що тепер нема потреби зберігати об’єктивність".

Результатом цього, вважає Ловрі, може стати те, що в майбутньому ЗМІ будуть менше переживати щодо цих своїх упереджень.

"Це може бути крок до журналістики в британському стилі, яка набагато поляризованіша, і яка явно заявляє про свої схильності", - заявив Ловрі. Але додав, що багато видань неохоче позбавлятимуться "іміджу об’єктивності".

Гінсберг не погоджується з такою оцінкою : "Що слід взяти до уваги при розгляді феномена Трампа, це те, що абсолютна більшість сюжетів у ЗМІ про Трампа подає те, що він сказав або зробив, і що він сам не оскаржує. Це не той випадок, коли ЗМІ шукають способи дискредитувати Трампа. ЗМІ просто висвітлюють те, що він каже і робить."

Якщо Трамп переможе на виборах 8 листопада, ЗМІ майже напевне збережуть свій агресивний підхід до висвітлення його адміністрації. Але те ж саме буде справедливе і щодо адміністрації Клінтон, вважає багато журналістів. Зміни, що відбулися під час нинішнього політично циклу, були породжені Трампом, але вони стосуються будь-якого політика.

"Це будуть погані новини так само і для Хілларі Клінтон", - каже Шіллер, екс-керівник NPR. - Постала нова жорсткість, "бійцівська" форма журналістики, яку сприйняли репортерські кола. Трамп був її каталізатором, але Хілларі теж відчує її на собі, якщо стане президентом".

"Клінтон отримає від ЗМІ дуже жорстке висвітлення, бо багато медіа спробують довести свою добросовісність і показати, що вони не є упередженими", - заявляє Наєн.

Наразі існує небагато ознак того, що преса має наміри змінити курс і повернутися до старої моделі "він сказав, вона сказала". У новинах, телевізійних сюжетах і, особливо, в повідомленнях у Твіттері журналісти не стримуються щодо оцінок кандидатів та їхніх виборчих кампаній, коли ті брешуть або вводять людей у оману.

Інакше кажучи, перевірка фактів та аналіз - колись побічні елементи до "публікації" - почали відігравати більші ролі у самих сюжетах новин.

"У 2008 році був сюжет, і окрема перевірка фактів. Зараз перевірка фактів стає частиною самого повідомлення", - каже Девід Фарентолд, репортер Washington Post. Це добре для журналістики. Перевірка фактів вже не є окремим процесом".

"Ми знову усвідомили, і чіткіше, ніж будь-коли, що факт-чекінг не повинен буди нудним компонентом десь посередині шоу, який глядачі можуть і пропустити. Це невід’ємна частина кампанії", - заявив Ларрі Сабато, політолог та професор в університеті Вірджинії.

Це позитивне явище для журналістики і для американців, - стверджує Гінзберг.

"Ці вибори мають стати сигналом до пробудження", - заявив він CNNMoney. - Це саме те, чого люди хочуть від ЗМІ".

сша журналістика медіа вибори трамп змі